Список використаної літератури

1. Гончаренко С. У. Зміст освіти і її гуманітаризації // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи / За ред. І.Я. Зюзина. – К., 2000. – С. 68-76.

2. Зверев И.Д. Взаимная пед. учебных предметов. – М.: Знание, 1977. – 126 с.

3. Інтеграція (відновлення) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://vseslova.com.ua/word/Інтеграція_%28відновлення%29-40888

4. Інтегроване навчання: сутність та виховний потенціал. (Виховання особистості молодшого школяра в умовах інтегрованого підходу до навчання) / [за ред.. М.Г.Іванчук]. – Чернівці: Рута. 2004. –360с.

5. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения. – М.: Просвещение, 1955. – 627с.

6. Луцик Д. Проблема інтеграції навчально-виховного процесу в початкових класах, шляхи її розв’язання // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Шляхи інтеграції навчально-виховної роботи в початкових класах». – Дрогобич, 1997. – С.5-8.

7. Вашуленко М.С. Інтегрування завдань з рідної мови та читання. – Початкова школа. – 1994. –№ 6. – С.13-16.

Науковий керівник: к. п. н., ст. викладач О.О. Ляховець

Формування уявлень про професії у дітей дошкільного віку і. О. Луценко

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

В період дошкільного дитинства діти виявляють зацікавлення до професій дорослих, у грі й побуті виникає бажання наслідувати старших діти прагнуть зробити щось самі, усвідомлюють користь своїх дій, виявляють бережне ставлення до праці дорослих. Все це дає можливість обрати дитині свій шлях в майбутньому, адже дитина, яка прийшла сьогодні в дитячий садок, – це майбутній трудівник, активний учасник грандіозних звершень, що відбуваються в нашій країні.

Вивченням питання виховного значення праці в дошкільному навчальному закладі займалися А. Н. Бєлоус, Т. І. Поніманська, В. О. Сухомлинський, Р. В. Павелків, Т. В. Дудкевич, О. І. Осовська, Т. Чекаліна та багато інших.

Одним із способів формування у дитини прагнення до трудової діяльності є ознайомлення з працею дорослих, її видами, знаряддями праці, результатами. Знання про трудову діяльність людей є центральною ланкою знань про соціальну дійсність, вони зумовлюють соціалізацію особистості дитини, забезпечують розуміння завдань суспільства і кожної людини, стимулюють розвиток соціальної перцепції (сприймання), інтересу до трудової діяльності, позитивного ставлення до праці та її результатів уже в дошкільному віці. Формування у дітей правильних уявлень про працю дорослих, прищеплення інтересу і поваги до людей-трудівників, позитивного емоційного ставлення до неї - найважливіший компонент психологічної готовності до праці [3, 215].

Професія – з латинської «оголошую свою справу», характеризує певну категорію людей, які займаються певним видом трудової діяльності. Суспільству потрібні спеціалісти різних професій, тому обираючи майбутню професію необхідно узгодити свій вибір з потребами суспільства у фахівцях. Праця людини не може бути особистою справою, вона має велике суспільне значення [2].

Для ознайомлення дітей з професіями дорослих використовуються найрізноманітніші методи, а саме: спостереження за працею дорослих, екскурсії (вони можуть бути найрізноманітніші), бесіди, читання художніх творів, розгляд картин, відповіді вихователя, демонстрування діафільмів, дидактичні спостереження, сюжетно-рольові ігри і звичайно участь дітей у праці дорослих.

Ігри відіграють важливу роль у формуванні уявлень дітей про професії. Саме гра є першим штурвалом у руках дитини. За допомогою неї дитина відкриває у собі якості для певної професії.

Видатний педагог В. Сухомлинський писав: «В грі розкривається перед дітьми світ, розкриваються творчі можливості особистості. Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра – величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра – це іскра, що запалює вогник допитливості і любові до знань» [4, 253].

Виховна ефективність ознайомлення з працею дорослих залежить від ефективності процесу спостереження, від того, на які аспекти праці дорослих спрямована увага дітей. Самі вони зацікавлюються передусім зовнішніми виявами процесу праці: послідовністю операцій, предметами, знаряддям праці тощо. Тому потрібно спрямовувати їх на те, як людина ставиться до роботи, як здійснюється взаємодопомога у колективній праці.

За визнанням психологів, педагогів, раціональною є така послідовність ознайомлення з працею дорослих:

• накопичення фактів про процес праці, перетворення предмета праці, результати праці, створення уявлення про її значущість;

• формування уявлень про людину праці, її ставлення до праці;

• формування уявлень про колективний характер трудової діяльності.

Дітям старшого дошкільного віку вже доступне розуміння суспільної значущості праці дорослих, способів досягнення її результатів. Вони виявляють цікавість до праці поза межами дитячого садка. Під час спостереження за працею дорослих вихователю слід звертати увагу дітей на її організованість, узгодженість дій, відповідальність та ін. У цьому віці розширюються можливості для виховання трудових навичок і вмінь. Діти оволодівають навичками самообслуговування, самостійно виконують елементарні обов'язки. Приклад трудової діяльності дорослих впливає на них значно сильніше, ніж на дітей молодшого і середнього дошкільного віку [2].

Складовою частиною дитячих уявлень про професії є виділення якостей, необхідних для представників певних професій: лікар охайний, уважний; вчитель – веселий, розумний, уважний. У дитини виникає повага до праці дорослих, розуміння її суспільного значення. Знання про працю дорослих виступають як центральна ланка уявлень про соціальну дійсність [1, 336].

Найпопулярніші серед дошкільників професії системи «людина – техніка», передусім – водія різноманітних видів транспорту, будівельні спеціальності (зварювальник, кранівник, бульдозерист, екскаваторник, столяр, слюсар, муляр); військові (льотчик, танкіст, ракетник, вертолітник, космонавт); різноманітні робітничі професії (вантажник, кочегар, гірник, ткаля, оптик, полірувальник, поліграфіст) тощо. Досить привабливі для них такі професії системи «людина – людина», як лікар, вихователь, няня, музичний керівник, учитель, продавець, кухар, медсестра, міліціонер. Добре відомі дітям професії системи «людина – природа»: садівник, дресирувальник, хлібороб, рибалка тощо. Небагато прихильників мають професії системи «людина - художній образ», наприклад актор, письменник, скульптор. Однак у цій системі популярні серед дітей професії циркача, балерини, музиканта.

Часто найменування професії діти замінюють найменуванням підприємства або закладу («у зоопарку», «на фермі», «на заводі, де роблять іграшки», «у магазині»), посади – директор, начальник цеху, капітан корабля тощо [3, 216].

За даними А. Н. Бєлоус, діти старшого дошкільного віку можуть назвати 4 – 15 професій, які вони зустрічали у своєму досвіді. Зокрема, хлопчики краще обізнані із традиційно «чоловічими» професіями: військовими (льотчик, танкіст, ракетник), спеціальностями, пов’язаними з роботою на різних видах транспорту, на сільськогосподарських машинах, з будівництвом (каменяр, будівельник, зварювальник, кранівник, бульдозерист, екскаваторник). Дівчатка частіше називають «жіночі» професії вихователя, вчителя, лікаря, медсестри, перукаря, музичного працівника, продавця [1, 328].

Діти старшого дошкільного віку в основному правильно уявляють структуру трудового процесу, найкраще – найцікавішу їм професію. Вони вже називають від 3 до 6 предметів, потрібних людям певної професії для роботи, а також необхідні психологічні якості (учитель – «повинен багато знати», інженер – «уміти думати», льотчик – «не боятися висоти»). Легко називають і трудові дії, послідовно розкривають процес праці (водій – «перевіряє мотор і колеса, тримає кермо, стежить за дорогою, їде, куди потрібно»; вихователь – «учить дітей доброму, займається з ними, водить на прогулянки, проводить заняття, щоб діти були розумними»). В основному діти правильно розуміють і суспільну значущість результатів праці (для чого вона потрібна) різноманітних професій. Складніше їм даються знання, які не можна повідомити безпосередньо у життєвій ситуації, тому міські діти, як правило, мало знають про працю і життя людей у селі.

Велику роль у формуванні правильних уявлень про працю відіграє сім'я, вона найбільше сприяє трудовому вихованню дітей. Діти спостерігають за роботою батьків, інших родичів, бачать, як вони цікавляться справами один одного, їх взаємодопомогу [3, 293].

Отже, основними способами формування психологічної готовності дошкільника до праці є ознайомлення його з працею дорослих, результатами якої є організація відповідно до їх вікових та індивідуальних можливостей трудової діяльності. Зміст і методи щодо формування уявлень про професії у дитячому садку обумовлюються програмою навчально-виховної роботи, досить важливу роль у такому формуванні відіграє сім'я яка являється сукупністю найперших уявлень про професії у дітей та про цінність людської праці.