Список використаної літератури

1.Бібік Н. До джерел природи – разом із дитиною / Н. Бібік, Н. Коваль // Дитячий садок. – 2001. – №40. – С. 7.

2.Веретеннікова С. О. Ознайомлення дітей дошкільного віку з природою: підручник для учнів пед. училищ / С. О. Веретеннікова. – К.: Вища школа, 1979. – 248 с.

3.Яришева Н. Ф. Методика ознайомлення дітей з природою: навч. посіб. / Н. Ф. Яришева. – К.: Вища школа, 1993. – 255 с.

Науковий керівник: к. п. н., ст. викладач О. О. Ляховець 

Роль дидактичної гри в розвитку дитини а.В. Бевзенко, я.О. Ємець

Черкаський національний університет імені БогданаХмельницького

Анотоція. Стаття присвячена питанням розвитку дитини за допомогою дидактичної гри. Акцентується увага на впливі дидактичної гри на ознайомлення дітей з предметним довкіллям, розглядаються ігри як засіб виховання та навчання дітей в дошкільному віці.

Постановка проблеми. У Базовому компоненті дошкільної освіти зазначено, що в дошкільному дитинстві відповідним видом діяльності є гра. «Базовий компонент дошкільної освіти» привертає увагу педагогів до необхідності повернути ігровій діяльності її провідне місце в життєдіяльності дитини зазначеного віку, аналізує необхідність уточнити ті особливості характеристики дошкільника, що пов’язані з розвитком ігрової діяльності та засвідчують компетентність дитини в її царині.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Особливості дидактичних ігор та їх впливу на розвиток дитини свого часу досліджували Є. Тихеєва (ігри з дидактичною лялькою, іншими іграшками, з предметами побуту, природним матеріалом, ігри для мовленнєвого розвитку), Ф. Блехер (ігри для математичного розвитку), Л. Венгер (дидактичні ігри і вправи для сенсорного розвитку), А. Бондаренко (роль словесних дидактичних ігор у розвитку самостійності й активності мислення дитини) [1,65].

Метою статті є проаналізувати вплив дидактичної гри на розвиток дітей дошкільного віку, розглянути триєдину функцію дидактичної гри.

Виклад основного матеріалу. У розвитку дитини грі відводиться особлива роль. Сучасний педагог під час організації гри враховус специфику її формування i загальні закономірності розвитку дітей. Відомі психологи JI. С. Виготський, А. В. Запорожець, Д. Б. Ельконін та інші стверджують, що розвиток дитини відбувасться тільки в тому випадку, якщо дитипа буде активно займатися різними видами діяльності (предметною, iгровою, навчальною, трудовою). Кожному віковому періоду відповідає найдоступніший та найважливіший для виховання i психічного розвитку вид діяльності [1,65].

Психологами і педагогами встановлено, що перш за все у грі розвивається вміння уявляти, образно мислити. Це відбувається завдяки тому, що у грі дитина прагне відтворити широкі сфери навколишньої діяльності, що виходять за межі її власної практичної діяльності, а зробити це вона може лише за допомогою умовних дій. Спочатку - це дії з іграшками, які заміняють реальні речі. Розширення змісту гри і неможливість реалізувати його тільки через предметні дії з іграшками веде за собою перехід до використання образотворчих предметних та уявних дій, які здійснюються у внутрішньому плані [3,105].

Гра має значення не лише для розумового розвитку дитини, але й для розвитку її особистості в цілому. Переймаючи на себе у грі різноманітні ролі, відтворюючи вчинки людей, дитина проймається їх почуттями і цілями, співпереживає з ними, а це означає розвиток у неї людських, соціальних емоцій, моральності. Дидактичні ігри сприяють, головним чином розвиткові розумових здібностей дитини, оскільки містять розумове завдання, саме в розвязанні якого і полягає сенс гри. Гра захоплюватиме дитину лише в тому разі, якщо даватиме радість і задоволення .

Неодмінною умовою дидактичної гри є правила, без яких діяльність набуває стихійного характеру. Правила допомагають усім учасника гри перебувати та діяти в однакових умовах. Дидактичні ігри посідають значне місце серед розмаїття ігор, які проводяться в дошкільному закладі. Вони особливі тим, що створюються дорослими і пропонуються дітям, наповнені конкретним змістом і супроводжуються певними правилами. Педагоги широко послуговуються ними як засобом виховання та навчання для розширення уявлень дошкільнят, закріплення набутих знань і формування вміння використовувати їх на практиці, для полегшення та пожвавлення процесу навчання. Адже, коли розумове завдання розвязується вході доступної для дітей діяльності, яка зберігає ознаки гри, це дає дітям велику радість.

Друга мета дидактичної гри - суто ігрова, задля якої діє дитина. Це, зокрема, ігри, в які діти грають самостійно, поза заняттями, коли можуть обирати їх за власним бажанням. Важливо, щоб обидві мети доповнювали одна одну і забезпечували засвоєння дошкільниками певних знань.

Фіналом дидактичної гри є певний результат. Ним, зокрема, може бути відгадування загадок, виконання певних доручень та ігрових завдань, прояви кмітливості, що сприймаються дошкільнятами як досягнення. Для вихователя результат гри є завжди показником успіху дітей у засвоєнні знань, у розумовій діяльності, в характері їх стосунків з партнерами. Результатом дидактичної гри, окрім правильного виконаного завдання, є й задоволення, яке вона дає її учасникам. Дидактичні ігри будуть ефективними, якщо їх використовують систематично, послідовно, дотримуючись головного принципу дидактики: від простого до складного [2,45].

Висновок. Отже, гра має значення не лише для розумового розвитку дитини, але й для розвитку її особистості в цілому. Аналіз першоджерел свідчить, що дидактична ігра стимулює загальний особистісний розвиток дошкільників; поєднує готовий навчальний зміст з ігровим задумом і діями вимагає від вихователя майстерного педагогічного керівництва в процесі гри.

Список використаної літератури

1. Швайка Л.А. Організація роботи з дітьми раннього віку. [Навчальний посібник ] Л.А. Швайка, Г.В. Гаркуша. –Харків: Основа, 2009.-223с.

2. Степанов О. М. Основи психології і педагогіки / О.М. Степанова – К., , 2003 – 502 с.

3. Бурова А. Дидактичні ігри: організація та керівництво // Дошкільне виховання. - 2002. - № 7. - С. 12-14.

Науковий керівник: к. п. н., доцент Н. А. Зобенько