Список використаної літератури

1. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посібник. — К.: Вища школа, 1997.

2. Коваль А.Г., Звєрєва І.Д., Хлебік С.Р. Соціальна педагогіка. Соціальна робота. — К., 1997.

3. Концепція національного виховання // Освіта. — 1994. — 26 травня.

4. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології. — К., 2000.

5.Ушинський К. Д. Вибрані педагогічні твори: у 2 т. Т. 1. Теоретичні проблеми педагогіки / К. Д. Ушинський ; за ред. О. І. Пискунова. – К. : Рад. школа, 1983. – 488 с.

Науковий керівник: ст. викладач О.О. Свириденко

Дидактичні погляди івана огієнка т. В. Ящук

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Іван Огієнко (1881-1971)- відомий учений, педагог, видатний організатор освіти в Україні. Найвідомішою сучасному читачеві науковою працею І.Огієнка є "Українська культура" (1918), у якій він досліджує історію освіти та культури України, на основі чого приходить до висновку про культурно-освітнє посередництво України між Заходом і Сходом та про регенерацію української наукової думки у Російській державі [3].

Багатогранність обдарування, широка ерудиція, глибокі знання з українознавства, дитячої психології допомогли Івану Огієнку зробити помітний внесок у розв’язання дидактичних проблем. Він усвідомлював, що освіта передбачає глибоке пізнання підростаючим поколінням насамперед культурно-історичного досвіду рідного народу, включає в себе навчання та виховання і що, приступаючи до навчання дитини, потрібно мати на увазі її постійний природний розвиток.

Іван Огієнко вважав, що й дидактика як наука, і процес навчання можуть успішно розвиватися в умовах національної системи освіти, школи зокрема. Під керівництвом І. Огієнка було завершено створення проекту єдиної школи України. На його думку, українська мова має оптимально врахувати вітчизняні і зарубіжні традиції навчання й виховання молоді.

Іван Огієнко вважав, що освітні традиції українських колегіумів були настільки сильними, результативними, що їх треба зберегти у провідних поняттях,що стосується шкільної освіти. Тому при створенні проекту української школи ця традиція була врахована[1, c.51].

Найбільш суттєвими в системі педагогічних поглядів І. Огієнка є такі:

— навчання і виховання підростаючого покоління України як держави мусить здійснюватися українською (державною) мовою;

— система навчально-виховних закладів має будуватися на засадах національної школи і педагогіки;

— навчання та освіта для дітей усіх верств населення повинні бути доступними незалежно від соціального, майнового, расового чи віросповідального походження та ін. [2, c.305-309].

Тому погляди І. Огієнка були прогресивними в період розбудови національної школи за часів УНР і стали основоположними, фундаторськими. І до сьогодні його праця щодо націоналізації школи є актуальною і може слугувати для наслідування [4].

Складовими змісту освіти Іван Огієнко вважав поєднання теоретичних і практичних компонентів, глибоку інформацію про національну історію, культуру, традиції. Зміст освіти, його засвоєння в процесі навчальної діяльності мають бути спрямовані на естетичний розвиток, формування естетичних цінностей, утвердження здорового способу життя з раннього віку. І. Огієнко відстоював дотримання в педагогічній діяльності дидактичних принципів наочності, науковості, доступності, міцності знань, індивідуального підходу до учнів. Він продовжував справу, розпочату Я. Коменським, Г. Песталоцці, К. Ушинським, С. Русовою в плані пошуку шляхів найефективнішого застосування згаданих принципів.

І. Огієнко поділяв думки названих педагогів про мислення дітей звуками, відчуттями, кольорами. Учений розумів навчання не як звичайне нав’язування педагогом знань учням, а як процес, залежний від умов і стану внутрішнього світу дитини, її досвіду, розумових потреб. Навчання він розумів як цілеспрямовану й організовану пізнавальну, творчу діяльність, пов’язану з засвоєнням необхідних знань, умінь. Педагог враховував важливість використання різноманітної наочності для стимулювання, забезпечення безпосередньої участі органів чуття учнів у сприйнятті навчального матеріалу. У наочності він вбачав умову, необхідну для отримання нової інформації, повноцінних знань, оскільки вона служить матеріалом для емоційного засвоєння повторення, систематизації, забезпечення міцності знань. У його підручниках багато ілюстрацій, схем, таблиць, по завданнях до яких можна робити висновки про специфіку використання унаочнення на різних етапах уроку[1, c.52-53].

Навчання він розумів як цілеспрямовану та організовану пізнавальну, творчу діяльність, пов’язану із засвоєнням необхідних знань та умінь. Педагог враховував важливість використання різноманітної наочності для стимулювання, забезпечення безпосередньої участі органів чуття учнів у сприйнятті навчального матеріалу.

Основне місце у працях І. Огієнка належить принципу науковості навчання, від реалізації якого залежить достовірність, глибина знань, перехід їх у погляди, переконання, ідеали, інші якості особистості.

Педагог дотримувався принципу послідовності в подачі матеріалу, вважаючи необхідність підтримувати зв'язок попереднього з наступним. Він постійно давав завдання «тільки для повторення». Реалізація цього принципу знайшла відтворення в завданнях для повторення і самоконтролю. Завдяки свідомому засвоєнню знань учні глибоко пізнають закономірності розвитку світу, природи, людини.

Принцип доступності навчання був одним із тих, яким Іван Огієнко надавав перевагу в процесі педагогічної діяльності. Дотримання цього принципу вимагає глибокого індивідуального підходу, урізноманітнення, диференціації знань для кожного учня[1, c.54].

Виходячи з оцінок І. Огієнком навчального процесу, можна виявити окремі дидактичні правила, які він обґрунтував під час роботи в системі освіти: йти від простого до складного, від відомого до невідомого так, щоб «висновок приходив сам собою»; висновки вчителя та учнів мають бути ґрунтом для дальшого повторення; вчити, спираючись на попередній досвід дітей; завдання для самостійної роботи «проробляються більш у школі, менш вдома»; складні завдання розв’язувати «гуртом у школі»; впливати в процесі навчання на різні органи відчуття учнів.

Погляди Івана Огієнка на процес навчання починають у наш час активно досліджувати. Його досвід особисто цінний сьогодні, оскільки сконцентрував у собі гуманне ставлення і творчий підхід у роботі з учнями в умовах класно-урочної системи навчання[1, c.61].