48

Розділ 1 Правові засади оподаткування в країнах Європейського союзу

1.1. Основні принципи оподаткування в країнах єс

Податкова політика Європейського союзу – це система заходів, що проводяться інститутами та органами Європейського союзу, а також його державами-членами, з метою гармонізації податкового законодавства держав-членів для усунення податкових бар’єрів на внутрішньому ринку Європейського союзу, забезпечення реалізації основних свобод, передбачених Договором про Європейський союз (свобод руху товарів, осіб, послуг і капіталів), недопущення недобросовісної і згубної податкової конкуренції юрисдикцій держав-членів, недопущення податкової дискримінації на внутрішньому ринку, вироблення нових принципів і механізмів усунення подвійного оподаткування, а також забезпечення боротьби з податковими правопорушеннями [23 c. 208].

У Договорі про Європейський союзу податкова політика Європейського союз в окремий вид не виділена, але є найважливішим напрямком як внутрішньої, так і зовнішньої політики Європейського союзу. Податкова політика ЄС сформована відповідно до Комюніке Європейської Комісії від 23 травня 2001 року про «Податкової політиці в ЄС - пріоритети на майбутні роки» [20]. Європейська Комісія виділяє, що немає необхідності в гармонізації національних податкових систем держав-членів ЄС. Право вибирати прийнятну систему оподаткування залишено державам-членам ЄС, за умови, що вони поважають і дотримуються законодавства ЄС. Крім того, будь-які пропозиції органів ЄС у сфері оподаткування мають бути представлені відповідно до принципів субсидіарності та пропорційності [8 с. 5 ].

В правовій системі ЄС загальні принципи права виконують функцію орієнтирів і обмежень для правотворчості та правозастосування. У Договорі Європейського союзу загальним для країн-членів є принципи свободи, демократизму, повага прав людини та основних свобод, а також принцип державного права.

Як зазначає Л.В. Попова, принципи оподаткування – це універсальні категорії, дія яких проявляється в усіх інститутах податкового права: в системі податків і зборів, їх встановленні і введенні, виконанні податкового зобов'язання, правовому статусі учасників податкових правовідносин, механізмі податкового контролю і відповідальності, оскарженні. В цьому полягає базовий характер будь-якого принципу – закласти правовий «фундамент» відокремленої групи норм, не зливаючись з ними по змісту.

Оподаткування ЄС сформовано на основі загальних принципів ЄС, які являються джерелом податкових правовідносин. Так зокрема, принцип демократизму, дає право суб’єктам прийняти рішення, відповідного податкового питання, в тій же юридичній формі та відповідної процедури, котра забезпечує оптимальне відношення економічних інтересів спільноти країн-членів. Принцип правового плюралізму застосовується до податкових відносин, при прийняті відповідного рішення необхідно максимально враховувати правові традиції та особливості правової культури країн-членів, оскільки ефективність застосування норм інтеграційного податкового права в чому залежить від здатності та готовності осіб його зрозуміти та прийняти. Принцип пріоритету прав і свобод людини є основою податкової політики країн-членів ЕС, тому що стягування податків представляє собою відчуження частини власності громадян, тому дана дія влади повинна застосовуватись на законних інтересах. Прийняття будь-якого податкового рішення та вирішення будь-якого податкового спору повинно відбуватись публічно, компетентними органами з врахуванням пріоритету прав і свобод людини [18 с. 368 ].

Юридичні принципи оподаткування - це загальні та спеціальні принципи податкового права. Основними з них є:

1. Принцип законодавчої форми встановлення податків. Даний принцип передбачає, заборону на довільне виникнення обов’язкових платежів і порушення в процесі оподаткування конституційних прав громадян. У податковому законі повинні бути обов’язково визначені: перелік податків, порядок їх встановлення, зміни, скасування та основні елементи.

2. Принцип рівності і справедливості. Даний принцип визначає, що у податкових законах повинні бути чітко прописані права обов’язки та відповідальність платників без дискримінації будь – якої боку податкових правовідносин.

3. Принцип пріоритетності податкового законодавства. Визначає, що в неподаткових законах присутні норми, що стосуються податкових відносин, то застосовувати їх можна, якщо останні відповідають нормам податкового законодавства.

4. Принцип заборони зворотної сили закону. Визначає, що закон не може поширюватися на відносини, що виникли до моменту його вступу в силу.

Юридичні принципи оподаткування мають безпосередній вплив на міжнародне та національне податкове регулювання відносин.

Фундаментом оподаткування в країнах ЄС є принципи:

1) принцип суверенної рівності держав у міжнародних податкових відносинах;

2) принцип співробітництва, що передбачає взаємодію держав з податкових питань на справедливій і взаємовигідній основі. Така взаємодія включає можливість вирішення спірних проблем, що стосуються подвійного оподаткування та застосування фінансових законів, а також обміну інформацією з метою боротьби з ухиленням від податків;

3) принцип реціпроцітета, що означає взаємне визнання прав і кореспондуючих їм обов’язків у податковій сфері. Взаємне визнання може бути відображено в договорі (договірний реціпроцітет), підтверджено дипломатичними каналами, прийняттям відповідних внутрішніх законів, а також воно може існувати фактично (фактичний реціпроцітет);

4) принцип сумлінного виконання зобов’язань, що випливають з норм міжнародного податкового регулювання;

5) принцип податкової недискримінації. Цей постулат включає три взаємопов’язаних аспекти. По-перше, недискримінація в податковій сфері означає надання резидентам іншої країни такого ж режиму оподаткування, як і резидентам власної держави, тобто національного режиму. Другий аспект заснований на використанні режиму найбільшого сприяння і полягає в тому, що оподаткування резидентів іншого боку в даній державі щодо доходу, отримуваного ними через постійне представництво в цій державі, не повинно бути більш обтяжливим, ніж оподаткування знаходяться в аналогічній ситуації резидентів третіх країн. По-третє, кожна сторона зберігає за собою право надання своїм резидентам податкових пільг без обов’язкового їх поширення на резидентів іншої держави [10 c. 302].

Отже, варто зазначити, що система принципів оподаткування, які задекларовані законодавчими нормативними актами країн європейського союзу базуються на класичних принципах оподаткування, які у відповідності з конкретними умовами кожної окремої країни доповнені та уточнені.