- •1 Опис роботи кінематичної і функціональної схем установки
- •2 Розрахунок і побудова механічної характеристики робочої машини.
- •3 Визначення потужності і вибір типу електродвигуна
- •4 Визначення зведеного до валу електродвигуна моменту інерції приводу
- •5 Визначення тривалості пуску електродвигуна
- •6 Перевірка вибраного електродвигуна на перевантажувальну здатність
- •7 Визначення повної, активної та реактивної потужності, споживаної
- •8 Розробка схеми керування електроприводом установки, опис
- •9 Вибір апаратури керування і захисту, комплектних пристроїв
- •10 Вибір проводів і кабелів силової проводки
- •Розробка конструкції і схеми внутрішніх з'єднань пристрою
- •12 Перелік вибраного електрообладнання
5 Визначення тривалості пуску електродвигуна
Тривалість пуску системи „електродвигун – робоча машина” розраховуємо графоаналітичним методом. Розрахунок тривалості пуску виконуємо в такій послідовності.
У першому квадранті
прямокутної системи координат будуємо
механічну характеристику робочої
машини
.
Для зведення
моментів до вала електродвигуна
виписуємо з таблиці 2 дані кутової
швидкості машини
,
і моменту опору машини
,
і знаходимо значення кутової швидкості
електродвигуна
і зведений статичний момент опору
за такими формулами:
(5.1)
(5.2)
де Мст.зв. – зведений статичний момент, Н∙м ;
Мс – статичний момент опору, Н∙м;
і – передаточне відношення передач між валами;
η – ККД передач між валами системи, „двигун-робоча машина”.
Результати обчислень заносимо до таблиці 3.
,с-1 |
0,89 |
1,78 |
2,67 |
3,56 |
4,45 |
5,34 |
6,23 |
7,12 |
8,01 |
8,9 |
10 |
|
7.4 |
14.8 |
22.3 |
29.8 |
37.2 |
44.7 |
52.1 |
59.6 |
67.04 |
74.5 |
83,7 |
|
224,8 |
224,8 |
224,8 |
224,8 |
224,8 |
224,8 |
224,8 |
224,8 |
224,8 |
224,8 |
224,8 |
|
42.6 |
42.6 |
42.6 |
42.6 |
42.6 |
42.6 |
42.6 |
42.6 |
42.6 |
42.6 |
42.6 |
У першому квадранті
прямокутної системи координат будуємо
механічну характеристику електродвигуна
.
Цю характеристику будуємо за
координатами
характерних точок з використанням
каталожних даних електродвигуна.
Визначаємо
координати точки А:
– статичний момент синхронного холостого
ходу,
– ковзання синхронного холостого ходу,
звідси
(5.3)
Визначаємо координати точки В:
(5.4)
(5.5)
(5.6)
Визначаємо координати точки С:
(5.7)
(5.8)
(5.9)
Визначаємо координати точки D:
(5.10)
(5.11)
Визначаємо координати точки Е:
(5.12)
У відповідності з цими даними будуємо графіки механічних характеристик робочої машини та електродвигуна.
Графічно знаходимо
різницю
(5.13)
Графік динамічного моменту ділимо на ряд ділянок через малі проміжки швидкості на кожен з яких динамічний момент є постійний і рівний його середньому значенню. Результати заносимо в таблицю 4.
Таблиця 4 - Дані розрахунків тривалості пуску системи „електродвигун – робоча машина”
№ ділянки |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
|
10 |
10 |
10 |
10 |
10 |
10 |
10 |
8 |
|
50 |
37 |
38 |
50 |
60 |
71 |
61 |
9 |
|
0,033 |
0,045 |
0,044 |
0,034 |
0,028 |
0,024 |
0,028 |
0,15 |
tп |
0,033 |
0,078 |
0,122 |
0,156 |
0,184 |
0,208 |
0,236 |
0,386 |
– проміжок часу на кожній ділянці, який визначаємо за формулою:
(5.14)
tп – час протягом якого двигун розганяється до номінальної кутової швидкості, і він рівний:
(5.15)
Рисунок 6 - Визначення тривалості пуску електродвигуна графоаналітичним
методом.
