3. Організація операційної роботи та організаційна структура у банку

Операційна робота – це сукупність технологічних процесів, пов,язаних з оформленням документації за банківськими операціями, проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірки, вивірки та здійсненням контролю за операційними ризиками.

Обсяг та характер операційної системи визначає організаційну структуру банку, яка складається з :

• правління банку (керівництво)

• фронт-офіс, який виступає ініціатором операцій і відповідає за укладання угод, ідентифікацію операцій з оцінкою ризиків і підрахунком прибутків і збитків. Суб,єктами діяльності фронт-офісу є клієнти, установи банків, небанківські установи, уряд. Фронт-офіс належить до центру прибутку, несе відповідальність за розвиток банківськиз продуктів, ліквідність та виконання нормативів;

• бек-офіс, який отримує від фронт-офісу документи, перевіряє достовірність поданої інформації, реєструє її, вводить в автоматизовану системк обробки даних та здійснює подальший контроль за виконанням операцій. Бек-офіс належить до центру витрат, забезпечує дотримання прийнятих стандартів, виконання відпвідних процедур обліку та контролю. Суб,єктами діяльності є підрозділи фронт-офісу, установи банку, податкові, правоохоронні органи, уряд, контрагенти.

• Мідл-офісу, який виконує адмінистративні та управлінські функції. До нього належить відділ прогнозу та аналізу, супроводжуючі діяльність банку структурні одиниці;

• Внутрішній аудит (незалежний підрозділ банку).

Тема 2: характеристика плану рахунків в банку.

1. Особливості побудови плану рахунків.

2. Структура класів плану рахунків.

1. План рахунків фінансових банківських установ – це систематизований перелік рахунків фінансового обліку, використовуваний для реєстрації господарських операцій, що використовується усіма банківськими установами держави.

План рахунків банки групують по чотирьох категоріях, які загалом, кількості налічують 9 класів рахунків.

I категорія: - балансові рахунки, які об,єднано в п,ять класів:

1 клас: казначейські міжбанківські операції;

2 клас: операції з клієнтами;

3 клас: операції з цінними паперами;

4 клас: довгострокові вкладення основних засобів, нематеріальні активи;

5 клас: капітал банку.

II категорія: рахунки доходів і витрат.

6 клас: доходи;

7 клас: витрати.

III категорія: рахунки управлінського обліку.

8 клас: управлінський облік.

IV категорія:позабалансові рахунки.

9 клас: забалансові рахунки.

Особливості цього плану рахунків такі:

• мультівалютність

• визнання наявності управлінського обліку

• подвійний запис на позабалансових рахунках.

План рахунків банку забезпечує мультивалютну систему.

Щодо управлінського обліку, банки мають самостійно визначати відповідну методику такого обліку в класі 8 класу рахунків. Такий підхід забезпечує можливість створення системи внутрішнього контролю.

Позабалансові операції відображаються в обліку за системою подвійного запису, що забезпечується спеціальними контррахунками.

Усі балансові рахунки класифікуються:

- за видами контрагентів;

- характером операцій;

рівнем зниження ліквідності.

Рахунки класів 6 і 7 щодо формування доходів і витрат кореспондують із рахунками класів 1-4. Залишки на рахунках 6 і 7 безпосередньо до валюти балансу балансу не вслючаються , а в кінці звітнього періоду взаємоперекриваються (доходи за вирахуванням витрат) і обліковуються як результат поточного року в класі 5 – капітал банку.

План рахунків забезпечує мультививалютний облік операцій: операції в іноземній валюті відображаються на тих самих рахунках, що й операції в гривнях, згідно з їх економічним змістом.

Зв,язок між операціями між в іноземній та вітчизняній валюті забезпечують технічні рахунки: рахунок валютних позицій та рахунок еквівалента валютних позицій.

За загальним правилом балансу банку валютні активи обліковуються в активі балансу , а валютні зобов,язання – у пасиві. Після кожної зміни валютного курсу вони підлягають переобліку.

Усі балансові рахунки класифікуються:

• за видами контрагентів

• зарактером операцій

• рівнем зниження ліквідності.

4. 1 клас визначає відношення між НБУ і іншими банками і відношення банків між собою. На рахунках цього класу відображають операції з наявними банківськими металами, кредиторами, депозитами і цінними паперами, які рефінансуються НБУ.

На прикладі структури класу 1 плану рахунків розглянемо порядок об,єднання рахунків у розділи та групи.

Так, у класі 1 обліковуються ті казначейські інструменти, які визначають розділ (рахунки двоцифрові)

10: готівкові кошти

11: банківські метали

12: кошти в НБУ

13: кошти НБУ в цьому банку

14: цінні папери, які рефінансуються НБУ

Міжбанківські інструменти обліковуються за такими розділами балансових рахунків:

15: кошти в інших банках

16: : кошти інших банків в цьому банку

18: дебіторська заборгованість по операціях з банками

19: кредиторська заборгованість по операціях з банками.

Подальша деталізація йде в розрізі по наростаючій, окремі номери пропущені про запас.

100: банкноти і монети

1001: банкноти і монети в касі

1002: банкноти і монети в касі безбалансових установ та т.д.

У кожній групі визначається безпосередньо чотирицифровий номер балансового синтетичного рахунка.

Значну кількість рахунків другого класу призначено для обліку кредитів, депозитів.

Кредити поділяються в поточнону та інвестиційну діяльність. З-поміж рахунків класу 2 окремо виділено рахунки для обліку коштів бюджету та позабюджетних фондів.

Кошти інших клієнтів класифіковано за видами.

Облік цінних паперів ведеться за кожною їх складовою частиною окремо, а саме: номінал, дисконт, або премія. На рахунках цього класу облік ведеться в розрізі контрагентів-емитентів: банків, небанківських установ, органів держуправління. Передбачені, виходячи з принципу методу нарахування, окремі балансові рахунки: нараховані доходи та нараховані витрати за видами операцій з цінними паперами, а також визначають окремі рахунки для обліку резервів, створюваних під знецінення цінних паперів.