Вимова голосних, приголосних та їх сполучень голосні ( vocales )

У латинському алфавіті 6 голосних – а, е, і, о, u, y. Це так звані монофтонги (одноголосні). Кожна з голосних літер позначала два звуки, з яких один довгий, а другий короткий. Для позначення довготи і короткості вживають надрядкові знаки: ˉ(знак довготи ā), ˘(знак короткості ă).

Літера E е вимовляється твердо, як український звук [ е ]: ego [его] – я.

Літера I і служить для позначення голосного [і] та приголосного [й].

Якщо I і стоїть на початку слова або складу перед голосним і всередині слова між двома голосними, то вимовляється як [й]:

ianua [йануа] – двері; iugum [йугум] – ярмо; iocus [йокус] – жарт;

iniectio [ін’єкціо] – укол, ін’єкція; maior [майор] – більший.

У всіх інших випадках вимовляється як [ і ] (голосний):

ignis [ігніс] – вогонь; inopinabilis [інопінабіліс] – несподіваний.

Літера Y y (гр. іпсилон) вживається у словах грецького походження. Вона вимовляється як [і ]. Наприклад:

pyrămis [пірамід] – піраміда, symbŏlum [сімболюм] – символ, syllăba [сілляба] – склад.

Вправа 1. Прочитайте латинські слова:

Imperator, magister, novus, terra, fortuna, imperium, murus, portus, umbra, probare, gratulare, institutum, geometria, status, affectus, elementum, membrana, littera, metallum, numerus, luna, arena, minimus, orator, mater, pater, nomen, argumentum, domus, vinum, aorta, instrumentum, legalis, minus, stella, vita, planta, iuventus, obiectus, Assyria, ius, aio, Iulius, Iulia.

Дифтонги

Крім монофтонгів, у латинській мові є дифтонги, тобто сполучення двох голосних, що вимовляються як один звук: ае, ое (диграфи), або як один склад: au, eu (дифтонги).

Дифтонг ае вимовляється як довге [ ē ]:

aetas [етас] – час, епоха; saepe [сепе] – часто;

praemium [преміям] – нагорода; diaeta [діета] – дієта.

Дифтонг ое вимовляється, як німецький [ö], французький [ø], англійський [ə]: poena [пена] – покарання; foedus [федус] – угода.

Буквосполучення ае, ое іноді читаються як два звуки (кожний голосний слід читати окремо). Тоді над е ставиться один з надрядкових знаків: знак довготи – aē, oē, або дві крапки (трема) aë, oë. Наприклад:

aër – [аер] – повітря; poēta – [поета] – поет.

Дифтонг au вимовляється як у рідній мові [ау / ав], дифтонг eu – [еу / ев]. Наприклад:

aurum [аурум/аврум ] – золото;

autumnus [аутумнус/автумнус] – осінь;

neutralis [неутраліс/невтраліс] – нейтральний;

Europa [Еуропа/Европа] – Європа.

Nota bene! У словах, якi закiнчуються на -eus, -eum, сполучення -eu- не є дифтонгом, оскільки воно розбивається на склади: vit-re-us – скляний; o-le-um – олiя.

Вправа 2. Прочитайте латинські слова, визначте дифтонги:

Augustus, auris, autumnus, causa, praerogatīva, auditorium, aedĭles, praetor, ausculto, aegrotus, audio, eurīnus, audītor, Aemilius, aera, neuter, Euridĭca, aestas, Oedĭpus, aeternus, eurus, Euripĭdes, gangraena, moenia, aevum, oeconomus, pneumonia, oestrus, coëgi, praemium.

Приголосні ( consonantes )

З 18 приголосних латинської мови мають особливості у вимові такі:

1. Cc передає два звуки: [ц ] і [ к ]. Як [ ц ] вона читається перед e, і, y, ae, oe:

cera [цера] – віск; cito [ціто] – швидко; cytus [цітус] – клітина;

caelamen [целямен] – різьба; coetus [ цeтус] – збори, зв’язок.

Як [ к ] вона читається перед а, о, u та приголосними:

carus [карус] – дорогий; cor [кор] – серце;

cur [кyр] – чому; cras [крас] – завтра.

Вправа 3. Прочитайте слова, поясніть вимову приголосного Cс:

Cultura, pactum, corpus, collega, caput, dictator, Cicĕro, carcer, carmen, commercialis, caroenaria, caecus, carbuncŭlus, Caryae, cicada, caelum, circum, caementum, concessio, certamen, concentus, corrector, caelipotens, curator, civĭtas, cubicŭlum, cognoscĕre, corpuscŭlum, crimen, Scaevŏla, Mycēnae, Cyrus, scaenĭcus, auctor, accentus.

2. G g вимовляється як українське [ ґ ] в слові ґанок (російське [ г ] ):

gutta [гутта] – крапля; genus [генус] – рід.

H h читається як українське[ г ]:

haec [гек] – ця; homo [гомо] – людина.

Вправа 4. Прочитайте латинські слова, зверніть увагу на вимову приголосних Gg і Hh:

Humanus, herbarium, Gaius, harmonia, Gallus, historia, Hispania, Germania, herba, glandŭla, haema, gelatīna, hygiēna, grammatĭcus, hypertonia, collegium, habĭtus, haemoglobīnum, Aegyptus, hepar.

3. Ll читається м’яко:

latus [лятус] – широкий; lupus [люпус] – вовк; sol [соль] – сонце.

4. S s вимовляється як [ с ]:

singulāris [сінгуляріс] – однина; consilium [консиліум] – нарада.

В позиції між голосними вона читається як [ з ]:

rosa [роза] – роза; nasus (назус) – ніс.

Якщо S s знаходиться в оточенні голосного, з одного боку, та букв m або

n – з іншого, вона здебільшого читається як [ з ]:

mensūra [мензура] – міра.

5. Х х вимовляється або як [ кс ] або [ кз, гз ] (між двома голосними, другий з яких наголошений)

maxĭmus [максімус] – найбільший; lux [люкс] – світло;

lex [лекс] – закон; exercĭtus [екзерцітус] – військо.

6. Zz вимовляється як [ з ]:

zona [зона] – пояс; oryza [оріза] – рис.

В декількох словах вимовляється як [ ц ]:

zincum [цінкум] – цинк; influenza [інфлюенца] – грип.

Вправа 5. Прочитайте латинські слова, поясніть їх вимову:

Reflēxus, minus, plus, stella, Caesar, zeta, praesens, xylon, censūra, extractum, illusio, classĭcus, repressio, occasio, excursio, scaeva, semestris, depressio, assistens, aspectus, complexus, conspectus, Xerxes, Zeuxis, casus, dux, vox, exemplar, examen, exportāre, explicāre, zodiăcus, zmaragdus, scaenĭcus, accessus.