7.5. Методи нормування трудових процесів

У практиці нормування праці користуються досвідно-ста­тистичними і аналітичними методами.

Досвідно-статистичні (або сумарні) методи передба­чають встановлення норм в цілому на всю роботу без поелементного аналізу операцій і проектування раціональної орга­нізації праці. При досвідному методі норми визначаються на основі особистого досвіду нормувальника, а при статис­тичному — на основі статистичних даних про фактичні затра­ти часу на виконання аналогічної роботи в минулому. Досвід­но-статистичні методи не можна вважати науковими, оскіль­ки норми розробляються без необхідного аналізу фактич­них умов праці. Такі норми не забезпечують ефективне ви­користання виробничих ресурсів і повинні замінятися нор­мами, встановленими аналітичними методами.

За допомогою аналітичних методів проводиться наукове обґрунтування норм праці на підставі аналізу конкретного трудового процесу. Для цього операція, яка нормується, роз­діляється на складові елементи; потім визначаються технічні, організаційні, економічні та інші фактори, що впливають на тривалість виконання кожного елементу; далі проектується раціональний склад операції і послідовність виконання її еле­ментів із врахуванням оптимального поєднання факторів, що впливають на їхню тривалість. Після цього розраховуються затрати часу на кожен елемент, і їх сума, що визначає норму часу на операцію в цілому. Одночасно повинні розроблятися організаційно-технічні заходи, що забезпечують впроваджен­ня запроектованого трудового процесу і встановленої норми.

За методикою одержання вихідних даних аналітичні ме­тоди поділяються на аналітично-розрахункові і аналітич­но-дослідні.

Якщо затрати часу на кожен елемент операції і на опера­цію в цілому визначаються на основі нормативних матері­алів (науково обґрунтованих міжгалузевих, галузевих чи міс­цевих нормативів), такий метод називається аналітично-роз­рахунковим.

Якщо затрати часу на кожен елемент операції і на опера­цію в цілому встановлюються на основі безпосередніх вимі­рювань цих затрат на досліджуваних робочих місцях шля­хом проведення фотографії робочого часу або хронометра­жу, такий метод називається аналітично-дослідним.

Нерідко зустрічаються випадки одночасного використан­ня обох різновидів аналітичного методу, коли одні елементи норми часу встановлюються за нормативами, а інші — на основі конкретних вимірювань.

На практиці найпоширеніший аналітично-розрахунковий метод, оскільки його застосування менш трудомістке, дає мож­ливість розрахувати норми ще до початку трудового про­цесу і сприяє рівнонапруженості норм.

Досягнення рівнонапруженості норм — важлива і склад­на проблема. Для її вирішення необхідно забезпечити висо­ку якість і єдність нормативних матеріалів, методів і мето­дик нормування праці; достатню кваліфікацію технологів та спеціалістів з нормування праці; матеріальну і моральну зацікавленість працівників у високій якості норм праці.

Резюме

Нормування праці — це основа її організації на підпри­ємстві, це вид діяльності з управління підприємством, спря­мований на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.

Основними об'єктами нормування праці є робочий час, обсяг роботи, зона обслуговування, витрати енергії працівників.

Раціональне використання робочого часу на підприємстві починається із встановлення найдоцільніших режимів праці і відпочинку. Розрізняють змінний, добовий, тижневий і місячний режими. Для виявлення резервів раціональнішого використан­ня фонду робочого часу працівників проводиться класифіка­ція видів витрат робочого часу за такими напрямками: а) час роботи і час перерв у роботі; б) нормований і ненормований робочий час. Коефіцієнт використання робочого часу показує рівень організації праці на підприємстві і розраховується ділен­ням фактичної тривалості робочого дня на нормальну.

Нормативні матеріали (нормативи) — це комплекс довід­кової інформації, необхідної для визначення норм затрат праці Для конкретних трудових процесів аналітично-розрахунко­вим методом. Вони класифікуються за такими видами: нор­мативи режимів роботи устаткування; нормативи часу; нор­мативи обслуговування; нормативи чисельності та норма­тиви підлеглості. Конкретні норми праці для певного тру­дового процесу визначаються безпосередньо на підприємстві на основі одного або кількох трудових нормативів. За призначенням розрізняють норми часу, виробітку, обслуговування чисельності, підлеглості, співвідношення кількості працівників, нормовані завдання.

У практиці нормування праці користуються досвідно-ста­тистичними і аналітичними методами. За методикою одер­жання вихідних даних аналітичні методи поділяються на аналітично-розрахункові і аналітично-дослідні. На практиці найпоширеніший аналітично-розрахунковий метод, оскільки його застосування менш трудомістке, дає можливість розра­хувати норми ще до початку трудового процесу і сприяє рівнонапруженості норм.

У ринкових умовах науково обгрунтоване нормування праці стає одним із найдієвіших засобів забезпечення конкурентоздатності підприємства, оскільки сприяє скороченню затрат праці, економії коштів на оплату праці, а отже — зни­женню собівартості продукції і підвищенню ефективності гос­подарювання.

Терміни і поняття

Аналітичні методи нормування трудових процесів

Досвідно-статистичні методи нормування трудових про­цесів

Наукове обґрунтування норм

Норма праці

Нормативні матеріали для нормування праці

Нормативи обслуговування

Нормативи підлеглості

Нормативи режимів роботи устаткування

Нормативи часу

Нормативи чисельності

Нормування праці

Норми виробітку

Норми обслуговування

Норми підлеглості

Норми часу

Норми часу обслуговування

Норми чисельності

Нормовані завдання

Об'єкти нормування праці

Режим праці й відпочинку добовий

Режим праці й відпочинку місячний

Режим праці й відпочинку тижневий