- •Основи економіки праці д.П.Богиня, о.А.Грішнова (Навчальний посібник)
- •2. Економіка праці в системі наук
- •1. Праця як предмет наукового економічного дослідження
- •2. Економіка праці в системі наук
- •3. Історична довідка: трудовий напрямок економічної думки
- •Глава 1 населення і людські ресурси суспільства
- •Трудові ресурси як соціально-економічна категорія
- •Відтворення населення і ресурсів для праці
- •Економічно активне населення
- •1.2. Трудові ресурси як соціально-економічна категорія
- •Відтворення населення і ресурсів для праці
- •1.4. Трудовий потенціал суспільства. Проблеми реалізації трудової активності населення
- •Глава 2 ринок праці
- •2.2. Попит та пропозиція праці
- •2.3. Особливості пропозиції праці у кризовій економіці
- •2.4. Інфраструктура ринку праці
- •2.5. Сегментація ринку праці
- •Глава з зайнятість населення і безробіття
- •Соціально-економічна суть і види зайнятості
- •3.1. Соціально-економічна суть і види зайнятості
- •3.2. Зайнятість як елемент соціально-економічної політики
- •3.3. Проблеми зайнятості в Україні
- •3.4. Безробіття, його показники і види. Допомога по безробіттю
- •3.5. Міжнародний досвід регулювання зайнятості
- •Глава 4 людський капітал
- •4.2. Людський капітал як соціально-економічна категорія
- •4.3. Аналіз зисків та витрат при інвестиціях в освіту
- •4.4. Визначення ефективності інвестування
- •Глава 5 якість робочої сили, освіта та професійна підготовка
- •5.2. Якість робочої сили і кваліфікація працівника
- •5.3. Освіта та професійна підготовка в інфраструктурі ринку праці
- •5.4. Нові підходи до питань фінансування освіти та професійної підготовки
- •Додатки до глави 5
- •Про професійну орієнтацію та професійну підготовку в галузі розвитку людських ресурсів
- •Положення иро освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)
- •Глава 6 організація праці
- •6.1. Поняття, зміст і завдання організації праці
- •6.2. Поділ і кооперування праці
- •6.3. Організація робочих місць
- •6.4. Трудовий процес і його раціоналізація
- •6.5. Умови праці і фактори їх формування. Охорона і безпека праці
- •6.6. Дисципліна праці
- •Глава 7 нормування праці як основа її організації
- •7.2. Об'єкти нормування праці
- •7.3. Робочий час. Режими праці і відпочинку. Класифікація витрат робочого часу
- •7.4. Система нормативів і норм праці
- •7.5. Методи нормування трудових процесів
- •Глава 8 ефективність праці
- •Ефективність праці: теоретичні аспекти
- •8.5. Програми управління продуктивністю праці на підприємстві
- •8.L. Ефективність праці: теоретичні аспекти
- •8.2. Продуктивність і рентабельність праці як основні показники її ефективності
- •8.3. Показники і методи вимірювання продуктивності праці
- •8.4. Фактори і резерви підвищення продуктивності праці
- •8.5. Програми управління продуктивністю праці на підприємстві
- •Глава 9 оплата праці
- •9.1. Сутність, функції і принципи організації заробітної плати
- •9.2. Структура заробітної плати. Елементи організації оплати праці
- •9.3. Форми і системи заробітної плати
- •9.4. Тарифна система оплати праці
- •9.5. Безтарифна модель оплати праці
- •9.6. Регулювання оплати праці. Мінімальна заробітна плата
7.2. Об'єкти нормування праці
Різноманітність видів трудової діяльності людей обумовлює різноманітність об'єктів нормування праці. Найширше узагальнення дозволяє виділити дві форми витрат праці: витрати робочого часу та витрати робочої сили (фізичної та нервової енергії людини). Відповідно до цього виділяємо і дві групи об'єктів нормування праці: 1) ті, що характеризуються переважно витратами робочого часу; 2) ті, що характеризуються переважно витратами робочої сили.
Універсальною мірою праці і найширше вживаним об'єктом її нормування є робочий час. Він нормується на різних рівнях і різними видами норм. На державно-правовому рівні робочий час нормується, з одного боку, для забезпечення певної кількості праці, необхідної суспільству для його нормальної життєдіяльності, а з іншого — для дотримання прав людини на збереження здоров'я, відпочинок і всебічний розвиток (що передбачає наявність вільного часу). В Україні така норма робочого часу встановлюється відносно робочого тижня і становить 40 годин при нормальних умовах праці. В законодавчому порядку норма робочого часу скорочується при роботі в шкідливих умовах, а також для певних категорій працівників (неповнолітні, інваліди, матері малолітніх дітей, вагітні жінки).
На мікроекономічному рівні нормування робочого часу набуває вигляду встановлення норми часу на здійснення конкретних виробничих операцій. Для цього застосовується аналіз трудової структури виробничої операції за окремими мікроелементами (трудовими прийомами, трудовими діями, трудовими рухами) (див. § 6.4).
Своєрідною формою нормування робочого часу є встановлення необхідної чисельності персоналу. Деякі автори вважають чисельність персоналу окремим об'єктом нормування праці, але на нашу думку, в цьому випадку нормується все-таки робочий час, тільки не одного, а кількісно визначеної групи працівників.
Детальніше нормування робочого часу буде розглянуто в наступному параграфі.
До другої групи об'єктів нормування праці належать встановлення обсягу роботи, зони обслуговування, а також норм витрат фізичної та нервової енергії.
При нормуванні обсягу роботи він встановлюється у вигляді нормованого завдання, як правило, у натуральних показниках, на зміну, місяць, навчальний рік тощо.
У промисловості поширеним об'єктом нормування праці є зона обслуговування. Вона визначається кількістю засобів виробництва, ефективну роботу яких може забезпечити один працівник або бригада.
Витрати фізичної і нервової енергії працівників найменш досліджені з-поміж усіх інших об'єктів нормування. вони можуть характеризуватися темпом роботи, мірою зайнятості працівників протягом робочого часу, показниками втомленості тощо. З існуючих нормативних матеріалів для характеристики цих показників найбільше підходять норми тяжкості праці (під якою розуміємо сумарний вплив всіх факторів трудового процесу на організм людини). Складовими тяжкості праці є її інтенсивність, стан виробничого середовища та ін. Норми тяжкості праці регламентують допустимі навантаження на організм працівника і використовуються для обгрунтування часу на відпочинок, встановлення компенсації за несприятливі умови праці тощо.
Отже, об'єкти нормування праці дуже різноманітні й складні. Вони вимагають застосування складних і труд0. містких методів аналізу для встановлення науково обгрунтованих норм.
