2.5. Сегментація ринку праці

Лише в дуже узагальненому умовному уявленні ринок праці можна розглядати як єдиний економічний простір з вільною грою ринкових сил та досконалою конкуренцією. Насправді ж розмаїття пропонованих трудових послуг і ро­бочих місць породжує сегментацію ринку праці. Фактично в економіці діє система багатьох більш або менш автономних взаємопов'язаних ринків праці.

Кожен різновид праці, професія, спеціальність, кожна особ­лива категорія працівників (наприклад, підлітки, студенти, пенсіонери, інваліди) мають свій певною мірою відокремле­ний від інших ринок праці. Для найвище кваліфікованих, рідкісних спеціалістів ринок праці може мати національні і навіть міжнародні масштаби. Більшість же працівників кон­курують між собою на місцевих ринках. Існують чітко структуровані й ледь оформлені ринки праці. Перші передбача­ють укладання трудового контракту у відповідності з дію­чим законодавством, що регулює умови праці та ЇЇ оплати та інші аспекти трудових відносин. Ринки з нерозвиненою інституційною інфраструктурою характерні для країн з перехідною економікою та країн, що розвиваються. У більшості таких країн крім відкритих формальних ринків праці існують також тіньові неформальні ринки.

Отже, сегментація ринку праці — це поділ робочих місць і працівників за об'єднуючими ознаками на відносно стійкі і замкнуті сектори, які обмежують мобільність робочої сили своїми кордонами. Дослідження сегментованості ринку праці привело до виникнення теорії двоїстості ринку праці, згідно з якою він поділяється на дві частини: первинний і вторинний.

Первинний ринок праці — це та його частина, яка об'єд­нує "престижні" роботи, що характеризуються стабільністю зайнятості й надійністю положення працівника, високим рівнем оплати праці, можливістю професійного зростання, викорис­танням прогресивних технологій, що вимагає високої квалі­фікації і здатності до навчання від працівників.

Вторинний ринок праці — це та його частина, яка об'єд­нує "непрестижні" роботи і характеризується прямо проти­лежними рисами: висока плинність кадрів і нестабільна зай­нятість, негарантована і невисока оплата праці, безперспек­тивність службового становища, примітивні трудомісткі тех­нології тощо.

Характерні для обох частин ринку праці риси взаємовизначають і взаємопосилюють одна одну. Високий рівень оплати праці стимулює підвищення ефективності управлін­ня і продуктивності для компенсації витрат на заробітну плату. Збільшення продуктивності, як правило, пов'язане із засто­суванням нових наукоємких технологій і автоматизацією ви­робництва. Це вимагає підвищення кваліфікації робочої сили і створює умови для професійного зростання. Вкладаючи кошти у розвиток персоналу, роботодавці мають стимул по­кращувати умови праці, щоб одержати більшу віддачу від інвестицій в людський капітал. Таким чином, на первинному ринку праці діють самопосилюючі прогресивні процеси. І якщо ми говоримо про переваги ринку праці порівняно з планово-адміністративним регулюванням трудових відносин, то очевидно, що всі ці переваги стосуються саме цієї части­ни ринку. До речі, і безробіття на цьому ринку швидше но­сить добровільний характер і пов'язане з очікуванням робо­ти, яка б задовольняла потреби людини, а не просто давала певний заробіток.

Риси вторинного ринку праці також взаємопов'язані і взаємопосилюючі. Низький рівень заробітної плати (а часто і необов'язковість її виплати) не стимулює роботодавців за­стосовувати прогресивні технології і обладнання. Застарілі технології не потребують підвищення кваліфікації. Високий рівень реального безробіття забезпечує роботодавцеві швид­ке заповнення вакансій без особливого піклування про пер­сонал. Оскільки працівники не цінують таку роботу, а робо­тодавці — працівників, зростає плинність робочої сили, що ще дужче посилює всі названі тенденції.

Резюме

Ринок праці — це система суспільних відносин, пов'яза­них з наймом і пропозицією праці, тобто з її купівлею і прода­жем; це також економічний простір — сфера працевлашту­вання, в якій взаємодіють покупці і продавці праці; і це ме­ханізм, що забезпечує узгодження ціни і умов праці між роботодавцями і найманими працівниками та регулює її попит та пропозицію. Ринок праці не вичерпується відноси­нами по працевлаштуванню безробітних та заповненню ва­кансій, а охоплює всю сферу найманої праці, об'єктом полі­тики ринку праці повинне бути широке коло трудових відноі все економічно активне населення. Сюди відносяться поблеми оплати і умов праці, обсягу та інтенсивності виконуваної роботи, стабілізації і гарантій зайнятості, трудової мотивації, підготовки і перепідготовки робочої сили.

Головними складовими частинами ринку праці є сукупна пропозиція, що охоплює все економічно активне населення, та сукупний попит, що визначається загальною потребою еко­номіки у найманій робочій силі. Вони складають сукупний ринок праці, або ринок праці в широкому розумінні. Основ­на частина сукупного попиту та сукупної пропозиції задово­лені, що забезпечує працівників роботою, а робочі місця — працівниками та створює умови для функціонування еко­номіки. Менша частина сукупного ринку праці з причин при­родного, механічного та економічного руху робочої сили і робочих місць виявляється вільною і потребує задоволення попиту та пропозиції шляхом зведення здобувачів роботи з вакантними робочими місцями. Ця частина сукупного рин­ку праці називається поточним ринком праці, або ринком праці у вузькому розумінні. Його обсяг визначається кількістю вакантних робочих місць та кількістю працівників, активно зайнятих пошуками роботи.

Співвідношення попиту і пропозиції на ринку праці — це його кон'юнктура. Залежно від співвідношення попиту та пропозиції розрізняють три типи кон'юнктури ринку праці: трудодефіцитна, трудонадлишкова і рівноважна. Праця є уні­кальним товаром і має багато таких характеристик, які виріз­няють її зі світу звичайних товарів чи послуг. Внаслідок цього ринку праці притаманні важливі особливості, що впли­вають на його функціонування і на методологію його аналізу та вивчення.

Особливості праці як товару стають вирішальними в умовах кризи, що характерна для сучасної економіки Украї­ни. Зокрема, це проявляється в тому, що наднизькі ставки оплати праці в кризовій економіці за багатьма напрямками призводять не до зменшення, а до збільшення пропозиції праці, Що викликає на ринку самопосилюючі негативні процеси, тому однією з умов виходу економіки з кризи і ефективної зайнятості є підвищення рівня оплати праці.

Невід'ємною характеристикою цивілізованого ринку праці, показником його розвиненості й критерієм дієвості є багато­функціональна і високоефективна інфраструктура, що вклю­чає державні і недержавні заклади сприяння зайнятості, кад-

рові служби підприємств і фірм, громадські організації і фонди, нормативно-правове середовище, які забезпечують взаємодію між попитом і пропозицією праці.

Різноманітність пропонованих трудових послуг і робо­чих місць породжує сегментацію ринку праці, тобто поділ робочих місць і працівників за об'єднуючими ознаками на відносно стійкі і замкнуті сектори, які обмежують мобільність робочої сили своїми кордонами. Різними сегментами рин­ку праці є первинний і вторинний ринки, ринки окремих професій, особливих категорій працівників, тіньові нефор­мальні ринки.

Терміни і поняття

Абстрактна модель ринку праці

Вторинний ринок праці

Елементи інфраструктури ринку праці

Ефект доходу

Ефект заміни

Ефект заміщення

Ефект масштабу

Ефективний попит на працю

Інфраструктура ринку праці

Кон'юнктура ринку праці

Первинний ринок праці

Поточний ринок праці

Рівноважна кон'юнктура ринку праці

Ринок праці

Сегментація ринку праці

Сукупний попит на працю

Сукупна пропозиція праці

Сукупний ринок праці

Трудодефіцитна кон'юнктура ринку праці

Трудонадлишкова кон'юнктура ринку праці

Функції інфраструктури ринку праці