Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпори з Історії України.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
162.73 Кб
Скачать

73. Голодомор 1946 – 1947 рр. Причини і наслідки.

Третій радянський голод в Україні тоталітарна «партія-держава» СРСР скоїла після Другої світової війни, фронти якої двічі пройшли українською землею.

Стан сільського господарства після закінчення Другої світової війни був дуже складний. Було пограбовано і зруйновано близько 30 тисяч колгоспів, радгоспів і МТС, тисячі сіл, з яких понад 250 розділили долю Хатині. Різко скоротилося поголів'я худоби. Коней залишилося 30% довоєнної кількості, великої рогатої худоби — 43%, овець і кіз — 26%, свиней — 11%. Значно постраждали тракторний і комбайновий парки.

Розорене війною сільське господарство, яке потребувало допомоги, аби стати на ноги, ще більше було підірване засухою. У січні 1946 року М. С. Хрущов, виступаючи на нараді передовиків сільського господарства, сказав:«Засуха, вона, як і хвороба: коли з'являється, то найбільше приковує до ліжка людей з кволим організмом, вони швидше захворюють, легше піддаються хворобі...»

Такого стихійного лиха в Україні не було 50 років. Території, охоплені засухою, були більшими, ніж у 1921 році й наближалися за розмірами до лихої пам'яті 1891 року. 1946 рік відкинув ще далі назад зруйноване під час війни сільське господарство України. Середня урожайність зернових культур у колгоспах знизилася до 3,8 центнерів з гектару. У південних областях вона була ще нижчою — лише 2,3-2,9 ц. Валовий збір усіх зернових в Україні становив 531 млн. пудів, або втричі зменшився порівняно з 1940 роком, і був меншим навіть, ніж у голодному 1921 році. Творення голоду відбувалося шляхом пограбування сіл через здійснення репресивної хлібозаготівельної та податкової політики, насильницькі зверхнадмірні зернопоставки у посушливі неврожайні повоєнні роки.

74. Основні етапи боротьби оун – упа.

У різні періоди Другої світової війни, Україна знаходилась під владою різних окупаційних режимів. Після приходу радянської влади до західно-українських земель у 1939 році, люди вітали «визволителів від польського рабства» — Червону Армію. Однак радянська влада виявилась не менш жорсткою за польську — колективізація, каральні акції. Всі ці дії підірвали авторитет радянської влади, та підсилили націоналістичні настрої серед населення. В тому ж році, 27 серпня було скликано 2-й Великий Збір ОУН в Римі, на якому новим провідником було вибрано Андрія Мельника. Однак не всі оунівці підтримали Мельника, і тому 10 лютого відбувся збір ОУН у Кракові, де було утворено Революційний провід ОУН на чолі із Степаном Бандерою. Відбувся розкол ОУН на дві частини: меншу, але більш помірну «мельниківську» та більшу і схильні до активних дій «бандерівці». Поки «мельниківці» вимагали у Степана Бандери розпуску революційної ОУН, «бандерівці» готували збройне антирадянське повстання на Волині.

Для боротьби із зростаючою силою ОУН, радянські органи влади використовували репресії, масово вивозили людей з західної України та Білорусі до Сибіру та Північного Казахстану.

22 червня 1941 року, атакою Вермахту на західний радянський кордон розпочалася німецько-радянська війна. Із початком бойових дій, члени ОУН підняли збройне повстання. Німецькі війська стрімко просувались вглиб радянської території, зустрічаючи неорганізований спротив з боку Червоної Армії. 25 червня, озброєні загони ОУН організовають численні напади на червоноармійців та енкаведистів у Львові, Коломиї в селах Гаїв, Дмитрович та інших. Для придушення повстання більшовики залучають гармати та танки. Під час відступу перед наступаючою німецькою армією, більшовики розстріляи в'язнів львівських тюрем. Серед розстріляних були рідні брати Степана Бандери та Романа Шухевича.