Частина 1. Геологорозвідувальний процес на нафту і газ

1. Загальні положення

Геологорозвідувальний процес на нафту і газ – це сукупність взаємопов'язаних виробничих робіт і наукових досліджень, які виконуються в певній послідовності і повинні забезпечити відкриття, геолого-економічну оцінку і підготовку до розробки нафтових і газових родовищ.

В залежності від ступеня вивченості нафтогазоносності надр в геологорозвідувальному процесі на нафту і газ виділяється три послідовних етапи: регіональний, пошуковий і розвідувальний з поділом їх на стадії. В межах однієї території можливе суміщення в часі різних етапів і стадій.

Кожний етап чи стадiя переслiдують певну мету i передбачають вирiшення низки конкретних задач. На всiх етапах i стадiях геологорозвідувального процесу на нафту i газ визначається геолого-економiчна оцiнка проведених робiт на основi оцiнки ресурсiв i пiдрахунку запасiв нафти i газу.

Процес пошукiв i розвiдки нафти i газу за влучним образним виразом американця У.Харбуха "найбiльша на землi ризикована гра". Цiна "ризику" при умовi закладання лише однiєї свердловини складає декiлька мiльйонiв доларiв, а таких свердловин тiльки на протязi одного року закладається в країнi десятками. Тому прийняття рiшення про закладання свердловини є вiдповiдальною процедурою, успiшна реалiзацiя якої багато в чому залежить вiд збігу iнтересiв геологiв, геофiзiкiв, буровикiв i керiвникiв пiдприємств.

Для досягнення цiєї мети застосовуються рiзнi методи i методики. При цьому пiд методами пошуково-розвiдувальних робiт розумiють способи вивчення будови надр, виявлення i вивчення покладiв нафти i газу (геологiчнi, геофiзичнi, геохiмiчнi, гiдрогеологiчнi методи, бурiння свердловин).

Методика пошуково-розвiдувальних робiт – це сукупнiсть принципiв i методiв дослiджень, направлених на послiдовне вирiшення конкретних геологiчних завдань. Вiд методики пошуково-розвiдувальних робiт значною мiрою залежить геологiчна ефективнiсть робiт. В практицi пошуково-розвiдувальних робiт в кожному районi розробляється i формується так званий рацiональний комплекс дослiджень, який найбiльш ефективний i разом з тим економiчний в даних умовах. Наприклад, в змiст методики розвiдки входить число свердловин, порядок їх розташування, послiдовнiсть розбурювання, порядок випробування розкритих горизонтiв тощо.

Для забезпечення рацiонального ведення пошуково-розвiдувальних робiт необхiдно знати їх теорiю i практику.

Основна мета пошукiв i розвiдки нафти i газу – виявлення i пiдготовка до розробки родовищ. Iз закiнченням розвiдувальних робiт на родовищi пiдраховують запаси нафти, газу i конденсату та визначають значення геолого-промислових параметрiв покладiв, необхiдних для проектування розробки родовищ.

2. Історичний розвиток методики пошуків і розвідки скупчень нафти і газу

Розвиток методики пошуків і розвідки нафтових i газових родовищ цiлком пов'язано з практикою i визначається рiвнем науки (геологiя нафти i газу) i технiки. При цьому видiляється три перiоди.

В перший перiод (початковий) розвитку гiрничої справи, коли закономiрностi розповсюдження нафти i газу були невiдомi, задачу пошукiв i розвiдки вирiшували за простою схемою: родовища виявляли бурiнням бiля природних виходiв нафти i газу. Цей перiод освоєння нафтових ресурсiв поблизу поверхневих нафтопроявiв характеризується i примiтивною технiкою розвiдки та видобутку. Розвiдка зводилась до закладки колодязiв i неглибоких свердловин перш за все бiля виходiв нафти на поверхню землi, потiм мiж цими виходами, а затим – на лiнiйному їх продовженнi. Розвiдка переважно проводилась в процесi розробки родовища. В подальшому (пiсля виникнення уявлень про зв'язок нафтових скупчень з антиклiнальними перегинами пластiв) промисловики стали залучати до закладки свердловин геологiв. Для вияснення обрису склепiння антиклiналi складали геологiчну карту. Бурiння проводилось ударним способом i сягало глибин 300 – 500 м. Основним iнструментом видобутку нафти була желонка.

Другий перiод (приблизно з 1920 р.) базується на структурнiй (антиклiнальнiй) теорiї нафтогазонагромадження і характеризується вивченням структурних форм перегинiв пластiв з метою видiлення площ, сприятливих для бурiння на нафту. Одночасно почала розвиватись i технiка (обертове роторне бурiння). Глибини свердловин виросли до 2000 м (в 30-х роках). Впроваджується насосна i компресорна експлуатацiя свердловин. Геологiчне картування ведеться iнструментально із застосуванням мілкого картувального буріння, в тому числі колонкового. Починають застосовуватись геофізичні методи досліджень.

Третій (сучасний) період характеризується комплексним геолого-геофізичними і геохімічними дослідженнями значних територій з детальним вивченням окремих площ. Залучаються новітні наукові досягнення для прогнозу перспектив нафтогазоносності регіонів і локальних структур. Освоюються нові напрямки нафтогазопошукових робіт (неструктурні пастки, рифогенні тіла, глибокозанурені горизонти, акваторії морів, кора вивітрювання фундаменту тощо). Розробляються нові методичні прийоми пошуків та розвідки родовищ нафти і газу. Використовується сучасна техніка і технологія буріння та дослідження свердловин. На зміну талановитим одинакам прийшли могутні колективи науково-дослідних установ і геологічної служби нафтогазорозвіду-вальних підприємств.