1. Предмет курсу «міжнародна економіка» та його зв’язок з іншими науками та навчальними дисциплінами

Міжнародна економіка є найважливішою категорією економічної науки. Це одна з наймолодших і найбільш динамічних складових сучасної економічної теорії. Відокремлення її у самостійну дисципліну було історично зумовлено становленням, розвитком та функціонуванням світогосподарських зв’язків як особливої, цілісної, органічної системи. Сьогодні «Міжнародна економіка» є складовою частиною підготовки економістів широкого профілю і однією з профілюючих у підготовці економістів-міжнародників [4, c.11,13]. У широкому розумінні це теорія, яка застосовується для вивчення економіки сучасного взаємозалежного світу. У вузькому сенсі – це частина теорії ринкової економіки, яка вивчає закономірність взаємодії суб'єктів різних країн у міжнародному обміні товарами, рухові факторів виробництва та формування міжнародної економічної політики держав.

Міжнародна економіка являє собою складову частину сучасної економічної теорії. Якщо мікроекономіка вивчає закономірності ринкової поведінки окремого споживача і фірми, а макроекономіка – функціонування національної економіки в цілому та її провідних складових, то міжнародна економіка – це теорія, яка застосовується до вивчення головним чином економіки світових господарських зв'язків як цілісного явища.

Об'єктом вивчення міжнародної економіки є не одиничні, випадкові явища і процеси в міжнародній сфері, а ті, які постійно поновлюються, повторюються, є найбільш типовими і характерними. Тобто виявляються закономірності взаємодії господарських суб'єктів різних держав в міжнародному обміні товарами, рухові факторів виробництва, формуванні міжнародної економічної політики.

Економічний сенс міжнародної економіки полягає в поєднанні економічних відносин національного та інтернаціонального рівня і базується на економічних інтересах. Економічний інтерес – це об'єктивна категорія, яка виражає відносини економічних суб'єктів з приводу задоволення економічних потреб, які реалізуються в процесі використання обмежених економічних ресурсів. На сучасному етапі процес відновлення і зростання потреб набуває особливого значення, оскільки зростає значення міжнародного поділу праці, спеціалізації і кооперування виробництва, які обумовлюють господарське зближення країн. Економічні інтереси при цьому висловлюють спонукальні мотиви суб'єктів економічної діяльності, спрямовані на задоволення цих зростаючих потреб.

Враховуючи важливість категорії «економічний інтерес» можна сказати, що предметом курсу «міжнародна економіка» є багаторівневий комплекс економічних відносин між взаємодіючими суб'єктами, заснований на їх економічних інтересах. Він включає економічні відносини, що складаються між суб'єктами господарської діяльності в межах кожної окремої і всіх країн світу, а також економічні відносини, які складаються між державами або їх представниками на всій території Землі. На планеті Земля, діаметр якої (в екваторі) становить 6.378.160 км., а діаметр полярний – 6.356777км. функціонують 230 різних економік світу (на 1 січня 2000р.). Разом це органічна сукупність національних господарств та економічних зв'язків між ними; сукупність національних експортних потенціалів країн світу та господарських взаємозв'язків між ними.

Таблиця1.1

Перспективи світового економічного розвитку основних груп країн світу[3,с.77]

Роки	Розвинуті	У стані розвитку	З перехідною економікою	Усі країни
Чисельність населення, млн. чоловік
2000	861,1	4767,2	409,9	6038,2
2025	940,0	6390,0	410,0	7740,0
2050	990,0	7150,0	410,0	8550,0
ВВП на одну особу в цінах за ПКС 2000 р., тис. дол. США
2000	28,9	3,7	6,5	7,5
2025	57,8	10,7	22,0	17,0
2050	87,5	22,4	40,8	30,8
ВВП в цінах за ПКС 2000 р., трлн дол. США
2000	24,9	18,0	2,7	45,6
2025	54,3	68,0	9,0	131,3
2050	86,6	160,0	16,7	263,3

З іншого боку, міжнародна економіка – це система економічних відносин, що функціонують на національному та інтернаціональному рівнях (на семи континентах і чотирьох океанах): території Азії – 43,4 млн. кв. км (29,4%), Африки -30,3 млн. кв. км (20,2%), Північної Америки -20,36 млн. кв. км. (16,9%), Південної Америки-18,28 млн. кв. км. (11,7%), Антарктиди – 14 млн. кв. км (8,9%), Європи -10 млн. кв. км. (7,0%), Австралії – 7, 63 млн. кв. км (5,9%). Серед океанів – найбільший океан-178, 7 млн. кв. км – Тихий, а також – Атлантичний океан – 91,6 млн. кв. км, Індійський – 76,17 кв. км, Північно-Льодовитий океан – 14,75 кв. км. Всі національні економіки взаємодіють на цьому просторі та об’єднані цим простором. Згідно прогнозів середньорічний темп приросту ВВП на одну особу на цьому просторі складе в 2001—2025 гг. 3,3%.

Економічна взаємодія всіх складових частин міжнародної економіки, як системи на досить стійкому рівні, означає її цілісність. Разом з нею основними особливостями міжнародної економіки є системність, суперечливість, діалектичність і інтегративність. Тільки в цьому випадку забезпечується постійна життєздатність системи, її саморегуляція і розвиток. Основу міжнародної економіки як системи складає міжнародне, здійснюване в рамках національних держав виробництво матеріальних і духовних благ, їхній розподіл, обмін і споживання. Можна погодитись з відомим українським дослідником міжнародної економіки А.П. Румянцевим, котрий, досліджуючи це багатоманітне явище, дає декілька його визначень. Серед них треба виділити такі:

• міжнародна економіка - це сукупність економік країн світу;

• міжнародна економіка - це сукупність міжнародних економічних відносин;

• міжнародна економіка - це органічна сукупність національних господарств та економічних взаємозв’язків між ними;

• міжнародна економіка - це сукупність національних експортних потенціалів країн світу та господарських взаємозв’язків між ними.

Як відмічає дослідник, усі вони не суперечать одне одному, так як кожне розкриває певну площину, сферу функціонування міжнародної економіки. Незважаючи на це, автор формулює наступне визначення міжнародної економіки: «Міжнародна економіка – це система економічних відносин, яка функціонує на національному та інтернаціональному рівнях у межах світового співтовариства» [7,с.12].

Сьогодні у економічній науці існують різні підходи до поняття «міжнародна економіка». Популярним є визначення цієї категорії як сукупності національних економік, або лише як сукупності зв’язків між такими економіками. Так визначають поняття автори навчального посібника «Міжнародна економіка», [8,с.11] і тут же зазначають : «Міжнародна економіка є системою міжнародних економічних зв’язків, що органічно зв’язують між собою національні економіки, їх союзи, а також інші суб’єкти господарської діяльності інтернаціонального рівня». У цьому визначенні авторами підкреслюється, що міжнародна економіка належить до категорії системного порядку. Як і інші явища це цілісне утворення, окремі частини якого взаємопов’язані та взаємозалежні одна від одної.

Багато економістів прирівнюють поняття міжнародної і світової економіки. Так, К.С.Солонінко відмічає: «Міжнародну (світову) економіку можна трактувати у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні – це теорія, що застосовується для вивчення економіки сучасного взаємозалежного світу. Вужче трактування визначає її як частину теорії ринкової економіки, що вивчає закономірність взаємодії суб’єктів різних держав у міжнародному обміні товарами, русі факторів виробництва та формуванні міжнародної економічної політики держав[12,с.18]. В економічній літературі, продовжує цю думку І.А. Ревінській, – замість терміна «світова економіка» все частіше використовується поняття «глобальна економіка», яке ставиться, передусім до країн, пов'язаних між собою більш глибоким поділом праці та спеціалізацією, тобто відображає вищу стадію розвитку міжнародних економічних відносин [12,с.18].

Заслуговує на увагу визначення міжнародної економіки деканом економічного факультету МДУ ім. М.В. Ломоносова В.П. Колесовим. Воно досить цікаве, тому запропонуємо його повністю: «Міжнародна економіка вивчає відносини між суб'єктами різної державної належності і самими державами з приводу транскордонного переміщення товарів, послуг і факторів виробництва, таких як, капітал, технології, інформація, робоча сила та ін . У своїй назві на європейських мовах, вона початково містила «inter» і «national», підкреслюючи відносини між націями – державами. У багатонаціональній Росії склався еквівалент «міжнародній», що утворився відповідно з слів«між» і «народ», а поняття«міжнаціональній» стало ставитися до інших областей. Іншими словами, міжнародна економіка вивчає взаємодію національних економік, яке інтегрує окремі національні економікиу світову економіку[5,с.6].

Запропоноване вище означає: сучасна спеціальна література не містить єдиного підходу до поняття категорії «міжнародна економіка». В одних випадках простежується поняття «світова економіка», в інших – «світове господарство» чи навіть «всесвітнє господарство». У цьому немає нічого дивного, так як дана категорія багатогранна і не має чітко виражених меж. Це тільки підкреслює ту обставину, що міжнародна економіка – це складна система, що характеризується множинністю своїх складових елементів, ієрархічністю, структурністю, багаторівневістю. Чотири останніх десятиліття теоретики вважають початком нового періоду розвитку міжнародної економіки і поява нового терміну «сучасна міжнародна економіка» вказує на новітні зрушення у розвитку категорії. Вони пов'язані з посиленням економічної взаємодії і взаємозалежності, формуванням міжнародних, а в ряді випадків планетарних продуктивних сил.

При вивченні міжнародної економіки користаються досягненнями різних напрямів економічної думки: марксистської, класичної, неокласичної, кейнсіанської, неокейнсіанської, монетаристської т.д. Вчені дотримуються різних поглядів щодо чинників, які визначають місце країни та її суб'єктів у системі міжнародного поділу праці, ролі державної політики в регулюванні зовнішньоекономічної сфери тощо. Детальніше це питання розкрито нами трохи нижче.

Джерелом розвитку міжнародної економіки є її внутрішні суперечності. Вони діють на всій площині міжнародної економіки. Джерелом розвитку суперечність є насамперед тоді, коли вона вирішується, тобто набуває якісно або сутнісно нових форм руху, переходу однієї сторони суперечності в іншу тощо. Проявом таких суперечностей може бути глобальна продовольча проблема, зростання народонаселення і бідності, енергетична проблема світу, забруднення оточуючого середовища та ін.

Вирішення існуючих та виникаючих протиріч веде до необхідності наявності регулюючих елементів. Абсолютно ясно, що міжнародна економіка як система не може розвиватися без визначеного порядку, заснованого на нормах міжнародного, публічного та приватного права, які регулюють економічні відносини між державами, економічними об'єднаннями, юридичними і фізичними особами. Ці правила уточнюються і переглядаються відповідно до потреб світових продуктивних сил і окремих підсистем і елементів.