Стратегія нддкр

Стратегія НДДКР узагальнює основні ідеї про новий продукт – від початкової розробки до впровадження на ринок. Існують два різновиди цієї стратегії: інноваційна та імітаційна.

Розглянемо можливі напрямки стратегії НДДКР:

• наступальні (формування нових технологічних рішень для реалізації стратегій зростання);

• захисні (збереження позицій на ринку);

• конгломератні (наступально-захисні; їх використовують великі підприємства через значну капіталомісткість фундаментальних та прикладних розробок і ризиковий характер);

• проникнення;

• реакції (застосовують у разі можливого "технологічного прориву" конкурентів).

Стратегічні зміни на підприємстві

Розрізняють три рівні стратегічних змін на підприємстві.

1. Докорінна реорганізація. Пов'язана з переходом підприємства в іншу галузь. При цьому змінюється номенклатура продукції і ринки збуту, відбуваються зміни в технології, складі ресурсів; змінюється місія підприємства.

2. Радикальні зміни. Пов'язані з глибокими структурними перетвореннями всередині організації, зумовлені поділом чи злиттям з іншим аналогічним підприємством. При цьому розроблюють нові продукти, змінюють оргструктуру, коригують оргкультуру.

3. Помірні зміни. Виникають, коли підприємство виводить новий продукт на новий чи освоєний ринок. Пов'язані з маркетингом та організацією виробництва.

Здійснення стратегічних змін на підприємстві є досить складним завданням. Оскільки будь-яка зміна зустрічає опір, для її здійснення потрібно:

• проаналізувати і передбачити опір, який може зустріти запланована зміна;

• зменшити цей опір;

• встановити статус-кво нового стану.

Ставлення до зміни можна розглядати як комбінацію станів двох факторів:

• прийняття чи неприйняття зміни;

• відкрита чи прихована демонстрація ставлення до зміни.

Прояв ставлення до зміни	Ставлення до зміни
	"Прихильник"	"Противник"	Відкрите
	"Пасивний прихильник"	"Небезпечний елемент"	Приховане
	Сприймається	Не сприймається

Рис. 26. Матриця "зміна – опір"

При розв'язанні конфліктів, які можуть виникнути на підприємстві в разі здійснення змін, менеджери можуть використовувати різні стилі керівництва [5]:

• конкурентний – робить акцент на силу, в основі якої наполегливість, утвердження своїх прав. Розв'язання конфлікту в разі використання цього стилю передбачає наявність переможця і переможеного;

• самоліквідація – керівництво не проявляє достатньої наполегливості і водночас не намагається шукати шляхів співробітництва з членами організації, які не згодні зі змінами;

• компроміс – передбачає помірну наполегливість керівництва у використанні його підходів до розв'язання конфлікту і водночас помірковане прагнення керівництва до кооперації з тими, хто чинить опір;

• пристосування – проявляється у прагненні керівництва співпрацювати у розв'язанні конфлікту при одночасному слабкому наполяганні на прийнятті розроблених ним рішень;

• співробітництво – керівництво намагається реалізувати свої підходи до здійснення змін і встановити відносини кооперації з членами організації, які не погоджуються зі змінами.