Основні підходи до формування стратегії підприємства. Усвідомлення поточної стратегії

Зовнішні фактори:

• розмах діяльності підприємства, ступінь диференціації продукції та підприємства;

• загальний характер та природа досягнень підприємства і продажним частини своєї власності;

• структура та напрямки діяльності останнім часом;

• можливості, на які орієнтувалось підприємство останніми роками;

• ставлення до зовнішніх загроз.

Внутрішні фактори:

• цілі підприємства;

• критерії розподілу ресурсів і структура капіталовкладень щодо продукції, яка випускається;

• ставлення до фінансового ризику;

• рівень і ступінь концентрації зусиль у сфері НДДКР;

• стратегії окремих функціональних сфер.

Як зазначалося, корпоративна стратегія – це загальний напря­мок діяльності підприємства. Корпоративна (загальна) стратегія формується вищим керівництвом. Формування корпоративної стратегії передбачає два основні завдання:

• вибрати й розгорнути основні елементи корпоративної стратегії;

• встановити конкретну роль кожного підрозділу підприємства при реалізації стратегії і визначити способи розподілу ресурсів між ними.

Корпоративні (загальні) стратегії поділяються на три типи:

• стратегії зростання;

• стратегії стабілізації;

• стратегії скорочення.

Підприємство може дотримуватись однієї з цих типів стратегій або використовувати певні їх комбінації.

Стратегія зростання – збільшення підприємства, зокрема через проникнення на нові ринки і їх захоплення. Розрізняють такі стратегії зростання:

• вертикальна інтеграція;

• горизонтальна інтеграція.

Стратегія зростання здійснюється за допомогою:

• поглинання конкуруючих фірм шляхом активізації (придбання контрольного пакета акцій);

• злиття – об'єднання на приблизно рівних засадах у межах єдиної організації;

• створення спільних підприємств (СП) – об'єднання підприємств різних країн з метою реалізації спільного проекту.

Стратегія стабілізації – зосередження на існуючих напрямках бізнесу та їх підтримка. Зазвичай таку стратегію використовують великі підприємства, які домінують на ринку.

Стратегію скорочення використовують тоді, коли виживання підприємства перебуває під загрозою. Розрізняють такі її види:

• стратегія розвороту – використовується, якщо організація діє неефективно, але ще не досягла критичної точки; означає відмову від виробництва нерентабельних продуктів, надлишкової робочої сили, неефективних каналів розподілу ресурсів;

• стратегія відокремлення – якщо у складі компанії є кілька ділових одиниць і одна з них неефективна, від неї відмовляються – продають або перетворюють на окрему фірму;

• стратегія ліквідації – у разі досягнення критичної точки – банкрутства – організація ліквідується, її активи продаються.

Корпоративну стратегію часто називають портфельною, оскіль­ки вона визначає рівень і характер інвестицій підприємства, вста­новлює розміри капіталовкладень у кожну його одиницю, тобто формує певний склад і структуру портфеля організації. Мета портфеля – досягти конкурентних переваг, які можна реалізувати за на­явності різних напрямків діяльності.