2 Етіологія

Вірус денге належить до роду Flavivirus, родини Flaviviridae. До цієї родини також відносять інші віруси, які породжують захворювання у людей — жовтої гарячки, гарячки Західного Нілу, каліфорнійського енцефаліту, японського енцефаліту, кліщового енцефаліту, хвороби К'ясанурського лісу та омської геморагічної гарячки. Вони належать до екологічної групи арбовірусів — поширюються комахами.

2.2Загальні властивості

Віруси денге мають РНК, двошарову ліпідну оболонку з фосфоліпідів і холестеролу, розміри віріона 40—45 нм в діаметрі. Інактивуються при обробці протеолітичними ферментами і при прогріванні вище 60 °C, ультрафіолетовим опромінюванням. Розмножуються на культурах тканин і клітинах нирок мавп, хом'яків тощо. У сироватці крові хворих вірус зберігається при кімнатній температурі до 2 міс., а висушений — до 5 років.

2.3Генна структура

Геном вірусів денге кодує:

три структурних білки:

капсидний протеїн С; мембранний протеїн М; оболонковий протеїн Е;

сім неструктурних білків — NS1, NS2a, NS2b, NS3, NS4A, NS4B, NS5.

2.4Типи вірусу

Існує чотири різних типи (їх нерідко ще називають серотипами) вірусу денге — DEN (або DENV чи DV)

Карта світового поширення гарячки денге. Червоним позначені регіони, в яких реєстрували або реєструють геморагічну гарячку денге.

3.1 Джерело та резервуар інфекції

Джерелом інфекції є хворі люди, мавпи. Резервуаром інфекції є комарі роду Aedes та підроду Stegomyia, можливо і кажани.

Гарячка денге поширена більш ніж у 110 країнах.[14] Вважають, що DEN-2 є тим типом, якій значно поширений у Південно-Східній Азії і може бути причиною того, що там не трапляється жовта гарячка, до якої формується перехресний імунітет саме через поширеність гарячки денге. DEN-3 превалює у Карибському басейні, DEN-1 — на островах Тихого океану (Гаваї, Маршаллові Острови), DEN-4 — у Південній Америці, переважно у Бразилії.[23],[24]

Епідеміологічно розрізняють так звану епідемічну і гіперендемічну циркуляцію денге.

Епідемічна циркуляція Епідемічна циркуляція денге відбувається тоді, коли тільки один штам одного типу денге поширюється на певній території. В той час, коли на цій території збільшується кількість комарів й сприйнятливих людей, то й відбувається епідемія. Така модель реалізується у деяких районах Африки, Південної Америки, Азії, де вірус знову з'явився, малих острівних державах. Мандрівники в цих областях піддаються підвищеному ризику за-

4

раження гарячкою денге тільки у ці періоди епідемії передачі.[25]

Гіперендемічна циркуляція Характеризується безперервною циркуляцією одразу декількох типів вірусу на території, де мешкає велика кількість сприйнятливих осіб і багато популяцій комарів (з або без сезонних коливань їх чисельності). Це домінуюча модель глобальної передачі денге. У таких місцях з віком збільшується кількість імунних людей, що призводить до того, що первинні захворювання відбуваються у дітей і приїжджих, але наявність циркуляції декількох типів вірусу призводить до ризику виникнення денге у вигляді геморагічної гарячки (денгеваскулопатії). Мандрівники на цих териториях мають більше шансів заразитися, ніж при поїздках у райони, в яких відбувається тільки епідемічна циркуляція.

3 ЕПІДЕМІОЛОГІЯ

людей[33]. Aedes albopictus, другий за значимістю переносник денге в Азії, поширився у Північну Америку і Європу, в значній мірі, в результаті міжнародної торгівлі старими шинами (які є середовищем його розмноження) і руху товарів (наприклад, декоративного бамбука). Aedes albopictus легко адаптуються до нового середовища і тому можуть виживати в більш холодних районах Європи. Причинами їх поширення є толерантність до температур нижче нуля, гібернація і здатність ховатися в маленьких схованках[2].

3.2Механізм передачі та шляхі, що його реалізують

Природний шлях зараження Генетичні дослі-

дження штамів денге припускають, що всі типи вірусу денге походять від спільного предка у популяціях приматів близько 1 000 років тому, і всі вони були включені до лісових циклів циркуляції збудника — комар роду Aedes— примати, що відбувалися в природних умовах Африці й Азії. Практично тоді передача інфекції до людей не відбувалася. DEN 1—4 стали передаватися людині і сформували міські цикли передачі інфекції десь 500 років тому[26],[27]. Нині цикли передачі включають практично тільки циркуляцію збудника між комарами і людьми, зберігається й вертикальна передача у комарів.[28],[29]

Вірус денге передається людям комарами роду Aedes,

зокрема видами Aedes aegypti і Aedes albopictus через укус — трансмісивно.[30]. Ці комарі звичайно живуть між 35° північної і 35° південної широти, у місцевостях нижче 1 000 м над рівнем моря. Кусають вони зазвичай удень, піковий час їх укусів припадає на ранній ранок і вечір перед заходом сонця, на відміну від комарів роду Anopheles, що переносять малярію й кусають вночі.[31] Найчастіше вірус денге поширюють комари виду Aedes aegypti. Це пояснюють тим, що цей вид воліє жити поруч із людьми і живитися на людях, а не на тваринах.[32] Цей вид відкладає яйця в будь-які ємності з водою (навіть у вдавленнях ґрунту — людських слідах), що знаходяться поблизу від людських помешкань, і які саме й використовують люди. Укуси цього виду комарів маловідчутні для людей. Якщо комара потурбувати під час кровосмоктання, він не закінчує живлення, але обов'язково повертається багато разів, що робить його ефективним переносником денге. Людина може заразитися з одного укусу. За кожен свій період живлення самка Aedes aegypti ще й кусає велику кількість

Комар виду Aedes aegypti живиться на людині

Спочатку вірус розмножується у клітинах епітелію кишки Aedes. Через 8—10 днів вірус потрапляє до слинних залоз. З цього моменту комар є заразним для людини. Зберігає він свою заразність до 65 днів. Вірус ніяк не впливає на заражених комарів, залишаючись у їхньому організмі до кінця життя та передаючись їх нащадкам вертикальним шляхом[34]. Яйця Aedes витримують висихання до 1 року, швидко гинуть при температурі 10 °C і нижче.

Штучні шляхи зараження Вірус денге зда-

тний поширюватися через інфіковану кров і при трансплантації органів.[35][36] У деяких країнах (наприклад, Сингапурі) від 1,6 до 6 переливань крові на кожні 10 000 є причиною зараження гарячкою денге.[37] Вірус денге також може передаватися від матері до дитини під час вагітності або при пологах, як це буває і при малярії.[38] Іншими механізмами денге зазвичай не передається.[39]

3.3Сприйнятливий контингент та імунітет

Немовлята і маленькі діти з гарячкою денге є категорією ризику захворювання на денге. Діти мають більше шансів серйозно захворіти, якщо вони добре харчуються і здорові.[14] (Це відрізняється від багатьох інших інфекцій, які, як правило, гірше перебігають,