Модуль1 / Схеми діагн(Чемич)
.pdf
|
|
Cхема діагностики та |
|
- протягом 3 міс. у КІЗі, з проведенням через 1 |
|
||
|
|
||
і 3 міс. клінічного обстеження, біохімічного |
|
|
|
аналізу крові, бактеріологічного дослідження |
лікування інфекційно-токсичного шоку |
||
|
|
Епідеміологічний анамнез: |
|
|
|
|
|
|
- наявність вогнищевої інфекції у хворого; |
|
|
|
- хворі з високим ступенем вірогідності шокових реакцій (генералізована |
yyyyyy |
|
|
форма менінгококової інфекції, сепсис та інше); |
||
|
|
||
|
- введення великих доз антибіотиків бактерицидної дії |
|
|
|
|
|
|
|
так. Клінічні ознаки: |
ні |
|
рання фаза (І ступінь):
Масивна дія на організм мікробних токсинів, інтоксикація, гарячка, озноб, головний біль, біль у черевній порожнині; шкіра звичайного кольору, суха, тепла; АТ систолічний
– 90-140 мм рт. ст. зменшення пульсового тиску; зниження темпу сечовиділення; шоковий індекс 0,7-1,0.
Виражений шок (ІІ ступінь): зниження температури, порушення свідомості; шкіра бліда, волога, холодна, посилюється ціаноз; АТ систолічний < 90 мм рт. ст., пульс 120140 за хвилину; шоковий індекс 1,0-1,4; задишка, інтерстиціальний набряк легенів; олігоанурія (виділення сечі менше 25 мл/г); метаболічний ацидоз.
Пізня фаза шоку (ІІІ ступінь): шкіра холодна, землистого відтінку, геморагії навколо суглобів; температура нижче 36,00 С; пульс ниткоподібний, АТ систолічний на критичному рівні; шоковий індекс 1,5 та вище, розлади дихання, анурія; втрата
|
так, інфекційно-токсичний шок. Верифікація діагнозу: |
|
|
- бактеріологічне дослідження крові, ліквору, сечі, жовчі та інших біологічних |
|
|
субстратів`; загальний аналіз крові (лейкоцитоз, еритроцитоз, тромбоцитопенія, |
|
|
прискорення ШОЕ); наявність змін у сечі (еритроцити, лейкоцити, білок, циліндри); |
|
|
біохімічний аналіз крові (підвищені показники білірубіну, креатиніну, індикану, |
|
так |
сечовини); коагулограма (порушення згортувальної функції крові); визначення |
|
кислотно-лужного стану (ацидоз) |
||
|
||
|
|
Н
ys
yyyy
так. Діагноз підтверджено: |
ні |
- сформулювати діагноз із зазначенням основного захворювання, яке ускладнилось інфекційно-токсичним шоком,
- диференціальний діагноз із шоками іншої етіології, ДВЗ-синдромом, бактеріальними інфекціями, які супроводжуються гарячкою
Лікування:
- хворих заборонено транспортувати; дезінтоксикаційна терапія; етіотропна терапія (антибіотики бактеріостатичної дії); глюкокортикоїди (ІІ-ІІІ ступінь шоку); корекція мікроциркуляції (гепарин, трентал); сечогінні (манітол, маніт); інгібітори протеаз; вітамінотерапія
Одужання: виписування
- зникнення клінічної симтоматики основного захворювання;
нормалізація лабораторних показників |
11 |
Диспансеризація:
Схема діагностики та лікування інфекції ротавірусної (Rotavirosi
Епідеміологічний анамнез:
- вживання харчових продуктів, що не пройшли належної термічної обробки; немиті овочі та фрукти; контакт із хворим на діарею і катаральними ураженнями верхніх дихальних шляхів; частіше хворіють діти до 3 років; захворюваність частіше має вигляд групових спалахів; зимова сезонність
|
так. Клінічні ознаки: |
|
|
|
|
|
н |
|
ннннннн |
|
- гострий початок, водяві випорожнення без патологічних домішок із частотою |
|
||
|
до 10-15 разів на добу, нудота, блювання; дегідратація при помірно |
|
||
|
вираженій температурній реакції і симптомах загальної інтоксикації; явища |
|
||
|
ні |
|
|
|
|
риніту, фарингіту, збільшення шийних лімфовузлів; болючість в епігастрії і |
|
||
|
навколопупковій ділянці, сильне буркотіння у правій здухвинній ділянці; |
|
||
|
тривалість хвороби – 2-7 днів |
|
|
|
|
|
|
|
ні |
|
так, ротавірусна інфекція. Верифікація діагнозу: |
|
|
|
|
- вірусологічне дослідження – виявлення ротавірусів у калі протягом перших |
|
||
|
|
|
і |
|
|
6-8 днів хвороби; серологічні дослідження: |
РН, РГГА з ротавірусним АГ |
|
|
так |
(діагностичний титр 1:16 і вище); ІФА, ПЛР; у загальному аналізі крові в |
|
||
період розпалу – лейкопенія із зниженням кількості паличкоядерних |
|
|||
|
|
|||
|
гранулоцитів з відносним лімфо- і моноцитозом; копрограма: у калових |
|
||
|
масах багато неперетравленої клітковини, |
зерен крохмалю, |
незмінених |
|
|
м’язових волокон |
|
|
|
|
так. Діагноз підтверджено: |
ні |
|
|
тяжкостіхвороби, |
ступеня |
||
зазначенням |
з |
діагнозу |
|
остаточного |
визначення |
- |
|
|
|
|
|
Лікування:
- диференціальний діагноз із холерою, шигельозом, ешерихіозом, гастроентерити-
чними |
формами |
сальмонельозу, |
||
аденовірусною |
інфекцією, |
кишковим |
||
єрсиніозом, |
|
|
протозойними |
|
захворюваннями |
|
|
(лямбліоз, |
|
криптоспороїдоз, балантидіаз)
- госпіталізація за клінічними показаннями, ізоляція на 10-15 діб; дієта: виключення молока і молочних продуктів, обмеження вуглеводів; патогенетична терапія: регідратація (при І і ІІ ступені дегідратації – перорально (розчин Рінгера з глюкозою, чай, морс, мінеральна вода); при тяжкому зневодненні – в/в регідратаційна терапія); поліферментні препарати: мексаза, фестал, панкреатин;
ентеросорбенти
Одужання: виписування
-зникнення клінічної симптоматики;
-нормалізація лабораторних показників
12
Диспансеризація:
інфекції,перебуваютьпідлікарськимнаглядомпротягом6 |
|
діти,якіперехворілинатяжкуформуротавірусної |
- |
Схема діагностики та лікування опісторхозу (Opisthorchosis) |
|
Епідеміологічний анамнез: |
|
-проживання чи перебування в регіонах, неблагоприємних з опісторхозу;
-звичка вживати в їжу малопросолену та недосмажену рибу
так. Клінічні ознаки: |
ні |
- гострий: «немотивована» еозинофілія, субфебрилітет, біль у м’язах та суглобах, блювання, пронос, збільшення і болючість печінки, алергічні висипання на шкірі; - хронічний: ниючий біль у правому підребер’ї та епігастрії, головний біль,
так диспепсичні розлади, порушення сну, підвищена дратівливість; при ускладненні вторинною бактеріальною інфекцією ознаки гепатиту, холециститу, холангіту в
|
так, опісторхоз. |
Верифікація діагнозу: |
ні |
||
|
|
|
|
||
|
|
виявленняантитілдоопісторхісів(ІФА) |
|
||
|
виявленняяєцьопісторхісівудуоденальномувмістітафекаліях; |
|
|||
|
|
|
противиразковоїтерапії; |
|
|
та |
антибактеріальної |
від |
помітногоефекту |
ністьвідсут |
|
|
дослідженнякислотностішлунковогосоку(зниженняабоахілія); |
|
|||
|
|
клінічнийаналізкрові(еозинофілія>10%); |
|
||
|
|
|
|
|
|
|
так. Діагноз підтверджено: |
|
ні |
||
|
ускладнень |
тяжкості, |
іззазначеннямформи, |
-визначенняостаточногодіагнозу |
|
|
|
Лікування:
- диференціальний діагноз із вірусним гепатитом, гострим холециститом, панкреатитом, ХТІ, хронічним гастродуоденітом, панкреатитом, аскаридозом,
анкілостомідозом
-критерії госпіталізації: гострий опісторхоз, з ускладненнями
-етіотропна терапія (антигельмінтні препарати: більтрицид (празиквантель) – 40-75 мг/кг в 3 прийоми, з інтервалом 4 години;
-десенсибілізувальна та протизапальна терапія;
-дезінтоксикаційна терапія
Одужання: виписування
- зникнення клінічної симптоматики;
Диспансеризація:
-протягом одного року;
-контроль ефективності лікування через 4-6 місяців (дослідження дуоденального вмісту та фекалій на наявність яєць опісторхісів)
13
14
Cхема діагностики та лікування паратифів А та В (Paratyphus A et B)
Епідеміологічний анамнез:
- протягом попередніх 10 днів було: вживання води із відкритих водойм, колодязної, технічної; вживання некип’яченого молока, немитих фруктів та овочів; контакт з особами, що мали гарячкові
так, паратиф А. Клінічні ознаки: |
ні |
-гострий початок з катаральних явищ; гіперемія обличчя; ін’єкція судин склер, герпес на губах; гарячка ремітивного типу, висока, довготривала; інтоксикаційний синдром виражений помірно;
-тифоїдний стан відсутній; характерний язик (потовщений, з відбитками зубів, сухий, вкритий сіро-бурим нальотом);
-розельозний висип: з’являється на 4-7-й день, інколи в перші дні хвороби, густий,
поліморфний (розельозний, кореподібний, петехіальний); гепатоспленомегалія;
так |
ні, паратиф В. Клінічні ознаки: |
-гострий початок з явищ гастроентериту; гарячка ремітивна, нетривала;
-виражений озноб, пітливість; інтоксикаційний синдром – у початковий період (3-5 днів); тифозний статус відсутній; характерний вигляд язика (потовщений, сухий, з ё відбитками зубів, вкритий сіро-бурим нальотом); розельозний висип, яскраво-рожевий (тулуб, кінцівки, обличчя), з’являється на 4-7-й день, інколи в перші дні хвороби,
|
|
поліморфний, |
часто густий, розмір елементів більший, ніж |
при паратифі А; |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
` |
|
так, паратиф А. Верифікація діагнозу: |
так, |
паратиф В |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
- бактеріологічне дослідження (гемо-, копро-, урино-, білі-, розеоло-, мієлокультури); |
|
||||||
|
|
серологічні дослідження: РНГА з О-, Н-, Vi-антигенами (діагностичний титр з О-і Н |
|
||||||
|
|
Аg-1:20, з Vi Ag-1:40); РНГА методом парних сироваток (збільшення титру антитіл у |
|
||||||
|
|
4 і більше разів); РА Відаля; ІФА |
|
Ні |
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
так. Діагноз підтверджено: |
|
|
ні |
|
|
|
|
|
|
- формулювання діагнозу з |
|
- диференціальний діагноз із ГРВІ, |
|||||
|
|
зазначенням |
форми, |
|
пневмонією, малярією, лептоспірозом, |
||||
|
|
ступеня |
тяжкості, |
|
черевним тифом, висипним тифом, |
||||
|
|
ускладнень |
|
|
|
інфекційним мононуклеозом, сепсисом |
|||
|
|
|
|
|
|
||||
Лікування:
- обов’язкова госпіталізація; режим-постільний (до 10-го дня нормальної температури); дієта № 4, 4б; антибактеріальна терапія до 10-го дня нормальної температури (левоміцетин, ампіцилін, бактрим, рифампіцин, фторхінолони); патогенетична терапія: детоксикація (розчини полііонні, Рінгера, глюкози, реополіглюкін);
Одужання: виписування
- клінічне одужання: негативні результати триразового бактеріологічного дослідження калу і сечі та одноразового-жовчі на 21-й день нормальної температури; при позитивному бактеріологічному аналізі – лікування в стаціонарі
Диспансеризація:
- недекретовані особи: протягом 3 місяців у КІЗі (термометрія15 , бактеріологічне дослідження калу, сечі, жовчі); на обліку в СЕС – 2 роки. Декретовані особи: протягом 2 років у КІЗі (термометрія, бактеріологічне дослідження калу, сечі, жовчі); облік у СЕС – протягом всього
Схема діагностики та лікування поліомієліту (Poliomyelitis)
Епідеміологічний анамнез:
- спілкування з хворим на діарею,а також із такими, що мали катаральні явища,периферичні парези,паралічі;вакцинація поліомієлітною вакциною; літньо-
так. Клінічні ознаки: |
ні |
- абортивна форма:гострий початок; помірно виражена інтоксикація; катаральні зміни верхніх дихальних шляхів; диспепсичний синдром;видужання протягом 3-7 днів. Менінгеальна форма: у початковій фазі нагадує абортивну форму; з 2-3-ї доби хвороби – ознаки менінгіту: гіпертензійно-гідроцефальний синдром, загальномозкова симптоматика, позитивні менінгеальні симптоми; видужання через 2-3 тижні. Паралітична форма: продромальний період (9-12 днів) – за типом абортивної форми; препаралітична стадія - температурна крива двогорба, помірні катаральні явища та шлунково-кишкові розлади; неврологічні симптоми (гіперестезія шкіри, загальний гіпергідроз, зниження і асиметрія
рефлексів, фібрилярні посіпування окремих груп м’язів); позитивні симптоми Амоса, Ласега і
так
т.п., значний больовий синдром; пригнічений настрій, сонливість; паралітична стадія спінальна форма: поява паралічів збігається з повторним підвищенням температури; паралічі за периферичним типом, атонія, арефлексія, атрофія м’язів – вже через 7-10 днів після виникнення паралічу; паралічі численні, мозаїчні; більший ступінь проксимального ураження кінцівок, парез дихальних м’язів; больовий синдром зникає, немає порушення чутливості; вегетативні розлади; тривалість стадії 7-10 днів. Понтинна форма: ураження ядра лицьового нерва – парез (параліч) мімічних м’язів обличчя за периферичним типом.
|
Бульбарна форма: ураження дихального, судинно-рухового центрів (порушення ритму |
|
|||
|
дихання, тотальний ціаноз, порушення серцевої діяльності, різке зниження артеріального |
|
|||
|
тиску); порушення ковтання, відчуття смаку, афонія, дизартрія, парез голосових зв’язок, |
|
|||
|
надгортанника (ураження |
ІХ, Х, ХІ пар черепно-мозкових |
нервів). Змішана форма: |
|
|
так |
так, поліомієліт. |
Верифікація діагнозу: |
ні |
|
|
|
діагностика(РН,РГГА,РЗК-збільшеннятитруантитілупарнихсироваткаху4рази);ІФА,ПЛР |
||||
|
(культивуваннявірусунаклітинахізнирокмавп,ембріонатаамніоналюдини);серологічна |
||||
|
носоглотки |
крові,спинномозковоїрідини,фекалій,змивівіз |
вірусологічнедослідження |
- |
|
|
|
|
|
|
|
|
так. |
Діагноз підтвердтжено: |
ні |
|
|
тяжкості,перебігу,ускладнень |
|||
ступеня |
варіанта, |
форми, |
|
діагнозуіззазначеннямклінічної |
|||
остаточного |
визначення |
- |
|
|
|
|
|
Лікування:
- диференціальний діагноз у препаралітичному періоді з грипом та ін. ГРВІ, гострим апендицитом; у паралітичному періоді з первинним полірадикулоневритом, з парезами і ДЦП паралічами ін. етіології, з поліомієлітоподібною формою кліщового енцефаліту, паралітичною формою ентеровірусної
хвороби, дифтерійним полірадикулоневритом;
- обов’язкова госпіталізація; постільний режим; етіотропна терапія (препарати інтерферону); патогенетична терапія: детоксикація; діуретики, вітаміни, знеболювальні, протизапальні, антигістамінні; кортикостероїди; при порушенні серцево-судинноої діяльності та дихання - реанімаційні заходи; у стадії відновлення-фізіотерапія та ЛФК; з 14-20-го дня - прозерин, нейромідин, дібазол 20-30 днів, алое та ін. біогенні стимулятори; анаболічні стероїди (неробол, ретаболіл); у резидуальній стадії-ортопедичне або хірургічне втручання, протезування; санаторно-курортне лікування (не раніше ніж через 6 місяців):Євпаторія,
Одужання: виписування
|
відвідуютьдитячіколективи-додатковаізоляціявдомашніхумовахпротягом12днів |
|||
які |
післязникненнягострихявищ(нераніше40-годнявідпочаткухвороби),длядітей, |
- |
||
|
|
16 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Диспансеризація: |
|
|
|
|
|
|
|
Cхема діагностики та лікування псевдотуберкульозу (Pseudotubercu
Епідеміологічний анамнез:
- вживання інфікованих продуктів харчування (молочні продукти, овочі, м'ясо, салати, холодні закуски, що зберігалися в умовах холодильника: використання води із відкритих водоймищ; виявлення епізоотій серед гризунів; наявність мишоподібних
|
|
|
так. |
Клінічні ознаки: |
|
ні |
|
|
|
||||||
- гострий початок з підвищення температури тіла до 38-40 0С; біль у животі , нудота, |
|
||||||
блювання; |
гіперемія |
обличчя, |
шиї, долонь, стоп (симптоми ”відлоги”, “рукавичок”, |
|
|||
“шкарпеток”); катар верхніх дихальних шляхів; ін’єкція склер, блідий носогубний |
|
||||||
трикутник; на 1-6-й день-екзантема (дрібнорозеольозна, іноді геморагічна). |
|
||||||
Генералізована форма: поліорганні ураження; виражена інтоксикація, менінгеальні та |
Н |
||||||
вогнищеві |
симптоми |
ураження |
ЦНС. |
Абдомінальна |
форма: термінальний ілеїт, |
|
|
мезаденіт, гастроентерит, ”малиновий” язик; може не бути екзантеми. Жовтянична форма: гострий паренхіматозний гепатит, хвилеподібна гарячка, іктеричність шкіри і слизових оболонок. Артралгічна форма: артралгії, поліартрит. Скарлатиноподібна форма: скарлатиноподібний висип, гарячка, гіперемія зіва, ”малиновий” язик. Катаральна форма: риніт, фарингіт, трахеїт, бронхіт, температура тіла субфебрильна. Стерта
так |
так, псевдотуберкульоз. Верифікація діагнозу: |
ні |
- бактеріологічне дослідження (крові, калу, сечі, харкотиння, змивів із носоглотки, блювоти) за методикою Петерсена і Кука: матеріал витримують 7-28 діб при температурі 3-4 0С у стандартному фосфатно-буферному розчині (рН 7,6) або в 1 % петонній воді з 0,5 % розчином глюкози і фенолом червоним (рН 7,4-7,6), кожні 3-5 днів роблять` пересіви на середовища Ендо, Левіна з подальшим вирощуванням у термостаті при 20-25 0С; серологічні дослідження крові: РА, РНГА (діагностичний титр 1:280 і більше); ІФА; біологічний метод (білі миші, гвінейські свинки),
внутрішньошкірна проба з аутолізованою 4-тижневою культурою збудника (0,1 мл),
так. Діагноз підтверджено: |
ні |
-визначення остаточного - диференціальна діагностика із
розгорнутого |
діагнозу |
скарлатиною, |
вірусними |
гепатитами, |
||
(форма, варіант, |
ступінь |
черевним |
|
тифом, |
сальмонельозом, |
|
|
|
дизентерією, ревматизмом, поліартритом, |
||||
|
|
|||||
Лікування: |
|
сепсисом, |
хірургічними |
захворюваннями |
||
|
черевної |
порожнини, грипом, |
кишковим |
|||
|
|
|||||
- госпіталізація в інфекційне відділення, при легкому перебігу хвороби (катаральна, скарлатиноподібна форма) лікування вдома; дієта № 4 або залежно від ураженого органа; антибактеріальні препарати (левоміцетин, тетрациклін, доксициклін, фторхінолони, фуразолідон); патогенетична терапія: дезінтоксикація, десенсибілізація; гормональна терапія при генералізованій, абдомінальній, жовтяничній формах, тяжкому перебігу
Одужання: виписування
- зникнення клінічної симптоматики на 21-й день від початку захворювання; два негативних результати бактеріологічного дослідження калу
Диспансеризація:
- протягом 3 місяців у лікаря-інфекціоніста з проведенням через 1 і 3 місяці клінічного обстеження, біохімічного аналізу крові, бактеріологічного дослідження калу; реконвалесценти, які перенесли хворобу в легкій і середньотяжкій формах17, звільняються від роботи на 10 днів,
після тяжкої форми - до 30 днів
Cхема діагностики та лікування риновірусної інфекції (Rhinoviros
Епідеміологічний анамнез:
-контакт з хворою людиною за 1-6 днів до захворювання;
-найбільша захворюваність у вересні, квітні-травні;
так. Клінічні ознаки:
- початок гострий з вираженої ринореї, максимально визначена на 2-3-й день; можливе підвищення температури до субфебрильних цифр і помірний головний біль, першіння у
|
горлі, |
носове дихання ускладнене через набряк слизової, іноді легкий катаральний |
Н |
|
кон’юктивіт зі сльозотечею; |
|
|
|
- при огляді: помірна гіперемія м’якого піднебіння і задньої стінки глотки; |
|
|
|
- ларингіт із покашлюванням і осиплістю голоса; |
|
|
|
- тривалість хвороби в середньому 1 тиждень |
|
|
|
|
|
|
так |
так, риновірусна інфекція. Верифікація діагнозу: |
|
|
-виділення збудника із носоглоткового слизу шляхом інфікування культури ембріональних клітин або нирок людини;
-серологічна діагностика: РН або РЗК – збільшення АТ у 4 рази в парних сироватках крові (інтервал 2 тижні); РІФ
|
так. Діагноз підтверджено: |
|
ні |
ні |
|
|
|
|
|
||
- |
визначення остаточного діагнозу |
|
- диференціальний діагноз із іншими ГРВІ |
||
із |
зазначенням |
тяжкості, |
|
(грип, парагрип, РС-інфекція, аденовірусна |
|
ускладнень |
|
|
інфекція),менінгококовим назофарингітом, |
||
|
|
|
|
дифтерією переднього відділу носа, |
|
|
|
|
|
гайморитом, алергічним ринітом |
|
|
Лікування: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
-госпіталізації не потребує;
-етіотропна терапія – відсутня;
-при повній відсутності носового диханням – судинозвужувальні краплі в ніс (2 % ефедрин, нафтизин);
-домашній режим (у гострий період), уникати переохолоджень;
-антибактеріальні препарати при бактеріальних ускладненнях
Диспансеризація:
- не проводиться
18
Схема діагностики та лікування сальмонельозу (Salmonellosis)
Епідеміологічний анамнез:
-вживання недоброякісних м’ясних продуктів;
-вживання м’яса, яєць водоплаваючих птахів;
-контакт з особами, що мали розлади травлення
так. Клінічні ознаки: |
ні |
-гострий початок хвороби – з нудоти, багаторазового блювання;
-синдром гастроентериту, рідше – синдром гастроентероколіту, гастриту;
-синдроми зневоднення, інтоксикації;
-больовий синдром (епігастрій→ умбілікальна ділянка→ права здухвинна ділянка);
-ознаки генералізованих форм (тифоподібної або септикопіємічної)
так |
так, сальмонельоз. Верифікація діагнозу: |
-бактеріологічне дослідження калу, блювоти, промивних вод, залишків їжі, крові;
-РНГА та РА із сальмонельозним діагностикумом;
-імунофлуоресцентний метод;
-копрограма (еритроцити, лейкоцити, слиз)
|
так. Діагноз підтверджено: |
|
|
|
|
ні |
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|||
- формулювання |
остаточного |
|
- |
диференціальний |
діагноз |
із |
|||
діагнозу: |
форма, |
|
перебіг, |
|
шигельозом, холерою, ХТІ, тифо- |
||||
тяжкість, |
етіологія, |
ступінь |
|
паратифозними |
захворюваннями, |
||||
дегідратації, |
|
наявність |
|
сепсисом, тромбозом мезентеріальних |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Лікування:
-промивання шлунка, кишечника;
-регідратаційна терапія;
-дезінтоксикаційна терапія (ентеросорбенти);
-дієта № 4;
-замісна терапія (ферменти);
-етіотропна терапія (тяжкий перебіг, генералізовані
форми);
Одужання: виписування
одержаннямнегативногорезультатутаодноразове-жовчі -харчовики:дворазовебактеріологічнедослідженнявипорожненьз -клінічнеодужання;
Диспансеризація:
- протягом 3 міс. (особи з декретованої групи) щомісячний огляд і
бактеріологічне обстеження |
19 |
Схема діагностики та лікування харчових токсикоінфекцій (ХТІ
(Toxicoinfectiones alimentares)
Епідеміологічний анамнез:
-вживання за кілька годин до захворювання недоброякісних продуктів;
-одночасне захворювання людей, що вживали один і той самий
так. Клінічні ознаки:
- гострий початок хвороби; |
|
|
- синдром гастроентериту (нудота, блювання, понос); |
н |
ннннннн |
- больовий синдром (епі-, мезо-, гіпогастрій); |
-синдром зневоднення (втрата маси тіла, блідість шкіри, судоми, тахікардіяні, ні гіпотонія, олігурія);
-короткочасний перебіг хвороби (1-4 дні)
так
так, ХТІ. Верифікація діагнозу:
- бактеріологічне дослідження калу, блювоти, промивних вод, залишків їжі (значне обсіменіння 1 г досліджуваного матеріалу, більше 1х10 6/г; виділення одного і того самого збудника із різних матеріалів від хворого; серологічне дослідження (РА із аутоштамом); копрограма (еритроцити, лейкоцити, слиз); гемограма (згущення крові)
так. Діагноз підтверджено: |
ні |
|
|
дегідратації |
|
форми,ступенятяжкості,ступеня |
|||
зазначенням |
із |
бактеріологічно) |
|
епідеміологічно, |
діагнозу(клінічно, |
||
остаточного |
формулювання |
- |
|
|
|
|
|
- диференціальний діагноз із холерою, сальмонельозом, ешерихіозом, отруєннями, панкреатитом та ін.
Лікування:
-промивання шлунка;
-призначення ентеросорбентів;
-регідратаційна терапія;
-дієта № 4;
-замісна терапія (ферменти)
Одужання: виписування
-клінічне одужання;
-декретована група – одноразове бактеріологічне дослідження
Диспансеризація:
- диспансеризація не проводиться20