83. Конституційна держава та її характерні риси. Конституційна і правова держава.

Розвиток державної діяльності в рамках конституційних норм на основі демократичних виборів , використання принципу поділу влади , визнання визначальної цінністю прав людини сформувало нормативне визначення держави . Вона припускає впорядкування політичних процесів та інститутів влади на основі конституції. Для виключення свавілля , забезпечення гарантій прав і свобод особистості використовується жорстке обмеження державної влади конституційними нормами і процедурами. Створено умови для реального впливу народу на хід розвитку політичного життя , державної діяльності. Не тільки закріплений в конституціях , але і практично реалізується принцип поділу влади , що включає такі основні елементи: 1 ) концептуальне розходження " легіслатіви " (законодавчої влади) , " екзекутиви " ( виконавчої влади) і " магістратури " ( судової влади ), 2) відособленість і незалежність однієї влади від дій чи втручання іншої; 3 ) правова несумісність посадових осіб у взаєминах влади ; 4 ) стримування або урівноваження однієї влади діями іншої; 5 ) узгодженість положення влади між собою і відсутність відповідальності однієї з них за дії іншої . Слід зазначити , що юридичний зміст принципу поділу влади з часом отримує все нові характеристики .

У практиці конституційних держав набула поширення доктрина "конституційної захисту" , яку складають законодавчі заходи , що приймаються парламентом у ході поточного законодавства (заборона партій або організацій); судові заходи , що приймаються на прохання органів виконавчої влади ( судові рішення про заборону партій , заборони на професії та т. д.); адміністративні заходи , коли особи усуваються із займаних посад приватних чи державних служб шляхом адміністративних розпоряджень ; фінансові репресивні заходи (особливо штраф). Для конституційних держав характерна також доктрина "стан необхідності". Під станом необхідності розуміються виключні і непередбачені обставини , які роблять неминучим концентрацію влади в одних руках в цілях збереження держави . Відображення цієї доктрини на законодавчому рівні виражено в спеціальній системі норм надзвичайного законодавства . Сьогодні загальновизнано , що надзвичайне законодавство - це цивілізована форма подолання кризових . Ситуації , з якими може зіткнутися державна влада

84. Концепція соціальної держави. Україна як соціальна держава.

Соціальна держава - це держава , політика якої спрямована на створення умов , що забезпечують гідне життя і вільний розвиток людини.

Соціальною може бути тільки держава, що має високий рівень економічного розвитку , причому в структурі економіки повинна бути врахована соціальна орієнтація держави . У цьому зв'язку момент реального виникнення соціальних держав слід віднести до 60 -их рр.. XX в . , Що пов'язано з встановленням відповідальності держави за надання кожному громадянину прожиткового мінімуму .

Проведення державою соціально орієнтованої політики являє собою важкий процес в силу необхідності враховувати суперечливі , майже виключають один одного мети : ефективний розвиток економіки і досягнення соціальної справедливості , згладжування соціальної нерівності.^

Ознаки соціальної держави :

1 ) потужний економічний потенціал, що дозволяє здійснювати заходи для перерозподілу доходів , не ущемляючи істотно положення власників;

2 ) соціально орієнтована структура економіки , що проявляється в існуванні різних форм власності зі значною часткою власності держави в потрібних областях господарства ;

3 ) яскраво виражена соціальна спрямованість політики держави , що виявляється в розробці різноманітних соціальних програм та пріоритетності їх реалізації;

4 ) наявність у держави цілей встановлення загального блага , утвердження в суспільстві соціальної справедливості , забезпечення кожному громадянину гідних умов існування , соціальної захищеності , рівних стартових можливостей для самореалізації особистості;

5 ) наявність розвиненого правового регулювання в соціальній сфері (з виділенням галузей трудового права , права соціального забезпечення , медичного права і т.д.).

Соціальній державі притаманні всі традиційні функції, зумовлені його природою , держави як такої , але вони як би переломлюються через призму цілей і завдань соціальної держави . У рамках соціальної функції можна виділити наступні її різновиди:

1 ) підтримка соціально незахищених категорій населення (через систему пенсій , соціальних виплат і допомоги);

2 ) створення можливостей для вільної реалізації трудового та інтелектуального потенціалу громадян держави; забезпечення трудової зайнятості населення та боротьба з безробіттям ;

3 ) охорона праці та здоров'я людей;

4 ) підтримка сім'ї , материнства , батьківства та дитинства;

5 ) згладжування соціальної нерівності шляхом перерозподілу доходів між різними соціальними верствами через оподаткування , державний бюджет , спеціальні соціальні програми ;

6 ) заохочення благодійної діяльності (зокрема , шляхом надання податкових пільг підприємницьким структурам , що здійснюють благодійну діяльність);

7 ) турбота про збереження соціального миру в суспільстві, зокрема , через систему соціального партнерства;

8 ) участь у реалізації міждержавних соціальних програм , вирішенні загальнолюдських проблем ( наприклад, допомога країнам, що потерпають від наслідків посухи або військових конфліктів) .

Соціальна держава увійшла в смугу кризи , багато в чому пов'язаного з тим , що податкова система , основною опорою якої є обкладення доходів , все меншою мірою відповідає характеру людського існування. Це має відношення до проблеми праці , що розглядається як основоположний принцип існування соціальної держави . У цьому зв'язку характерні підходи до соціальної держави завтрашнього дня , яка не є просте продовження суспільства , заснованого на праці . Загальна ж тенденція така , що , чи не виключаючи державне втручання в соціальне життя , зокрема шляхом перерозподілу доходів , потрібно зробити висновок про рух до меншого державі і більшої децентралізації .