2. Об’єкт, предмет та мета юриспруденції. Правознавство та державознавство.

Об'єктами юридичної науки є держава і право — фактично два об'єкти. Проте юриспруденція, як і кожна наука, має один предмет вивчення. Вихідним для визначення поняття юриспруденції є право, що включає у себе правове поняття держави. Держава і право пізнаються і досліджуються як складові моменти єдиного об'єкта юридичної науки. В основу їх вивчення покладено один принцип і критерій юридичності, що конкретизується в окремих сферах і напрямках юридичного пізнання держави і права. Ця конкретизація присутня в усіх окремих визначеннях і характеристиках держави і права, у системі понять юридичної науки в цілому та окремих юридичних наук.

Предмет юридичної науки — об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, загальні та окремі закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права в їх структурній багатоманітності. Якщо предмет юридичної науки — це поняття права в усіх аспектах його теоретико-пізнавального прояву і вираження, то предмет кожної окремої юридичної науки — якийсь певний елемент юридичної дійсності.[2] Як і будь-яку науку, юриспруденцію з-поміж інших суспільних наукових дисциплін вирізняє своєрідність її предмета, тобто тих особливих закономірностей, об'єктивних законів, що нею вивчаються. Таким предметом виступають специфічні закономірності права і держави (державно-правові закономірності). Державно-правова закономірність — це об'єктивний, необхідний, суттєвий, для певних умов загальний і сталий зв'язок державно-правових явищ між собою, а також з іншими соціальними феноменами, який безпосередньо обумовлює і впроваджує якісну визначеність цих явищ, що проявляється в їхніх юридичних властивостях. Інакше кажучи, це такий зв'язок, котрий юридично опосередковує:

а) соціальну детермінованість;

б) структуру функціонування і розвиток;

в) соціальну активність, дієвість державно-правових явищ.

Наявність специфічних державно-правових закономірностей якраз і виступає об'єктивною основою для виділення юриспруденції у самостійну науку в усій системі суспільнознавства.

Види державно-правових закономірностей:

• за змістом, типом зв'язку — генетичні (закономірності виникнення державно-правових явищ), структурні (закономірності побудови, формування, організації державно-правових явищ, наприклад, зв'язок між елементами юридичної норми), функціональні — закономірності «життя», взаємозв'язку, взаємовпливу державно-правових явищ (наприклад, зв'язок між матеріальними і процесуальними юридичними нормами), закономірності зміни, розвитку державно-правових явищ;

• за дією закономірностей у соціальному просторі — внутрішні (зв'язок державно-правових явищ між собою, наприклад, зв'язки між державою і об'єктивним юридичним правом) і зовнішні (зв'язки державно-правових явищ з іншими соціальними феноменами, наприклад, взаємозалежність політики і права);

• за сферою дії закономірностей у державно-правовому просторі — загальні, дія котрих поширюється на всю державу в цілому і на всю її правову систему, і окремі, які діють лише на частині, на «фрагменті» державно-правової дійсності (скажімо, закономірності методу правового регулювання суб'єктів майнових відносин в умовах ринкової економіки);

• за історичними межами дії — всезагальні (які стосуються права і держави за будь-яких історичних умов, у будь-якому місці й за всіх відтинків часу), формаційні (які діють на право й державу лише визначеного історичного типу) і особливі (притаманні тільки конкретній державі чи певній групі держав);

• за способом здійснення, формою прояву — так звані динамічні (їх дія проявляється однозначно у кожному конкретному, одиничному зв'язку державно-правових явищ — наприклад, залежність юридичної сили нормативно-правового акта від місця правотворчого органу, яким його прийнято, в апараті держави) і «статистичні», дія котрих проявляється лише на значному масиві, множині державно-правових явищ як багатозначний, так званий стохастичний зв'язок останніх (наприклад, залежність рівня, динаміки правопорушень, злочинності від стану й змін тих чи інших соціальних явищ).

Методологічне значення викладеної класифікації державно-правових закономірностей полягає насамперед у тому, що вона:

1. полегшує виявлення тих сфер державно-правової дійсності, в котрих її закономірні зв'язки досліджені недостатньо;

2. відіграє суттєву роль при виборі методу дослідження;

3. виступає необхідним засобом встановлення субординації, «ієрархії» об'єктивних державно-правових законів, а тим самим і їх тлумачення, інтерпретації;

4. дозволяє конкретизувати уявлення про шляхи здійснення основних функцій юридичної науки;

5. дає об'єктивну основу для структурування всієї системи юридичних наук.

Юридична наука (юриспруденція) складається з двох великих груп наук – державознавство і правознавство.

До першої групи наук, об'єктом яких є держава і державні явища, відносяться: філософія держави, соціологія держави, загальна теорія держави, історія держави(в тому числі і зарубіжних країн, теорія конституційного (або державного)права, теорія адміністративного права, конституційне право зарубіжних країн тощо. Крім того, «держава»» є об'єктом вивчення загальногуманітарних наук-політології, філософії, юридичної соціології, міжнародного публічного права тощо, які аналізують державу і державні явища з позицій їх об'єкта, предмета якісних ознак.

До другої групи-правознавства, об'єктом і предметом якого є правова система, різні форми, види, галузі і підгалузі права і законодавства, відносяться: філософія права, загальна теорія права, соціологія права, правова (юридична)психологія, правова кібернетика; галузеві юридичні науки-конституційне,адміністративне,цивільне(громадянське),господарське,сімейне,фінансове,кримінальне,кримінально-процесуальне,цивільно-процесуальне,господарсько-процесуальне,конституційно-процесуальне(парламентське право),екологічне, трудове право, а також комплексні юридичні науки-кримінологія, криміналістика тощо. Крім того, в останній період також виділяють емпіричні та практичні юридичні науки, практичне право тощо.

Правознавство - це галузь науки, яка вивчає основні причини виникнення права, особливості його розвитку, місця і ролі в суспільстві. Правознавство є методологічною основою функціонування юриспруденції як системи юридичних наук. Державознавство - це система наук, що досліджує основні причини виникнення держави, її основні функції та перспективи розвитку.