7. Співвідношення держави і права. Етатистська і правова держава.

Співвідношення держави і права включає в себе три головних аспекти: єдність, відмінність та взаємодія.

Єдність держави і права має наступні елементи:

1) спільність походження і розвитку. Держава і право виникли в результаті потреб соціально неоднорідного суспільства, яке перейшло до відтворюючого типу господарства. В розвитку держави і права виділяються подібні історичні тенденції;

2) спільність факторів, які обумовлюють сутність держави і права. Ними виступають соціально-економічні відносини, ідеологія, культура, традиції суспільства;

3) спільність соціального призначення. Право виступає як засіб соціального регулювання, а держава являє собою механізм, що забезпечує вплив права на суспільні відносини.

Є й інші грані єдності і взаємозумовленості розглянутих категорій. Вони, зокрема, виявляються в ідеї правової держави.

Відмінності випливають вже з визначень цих понять, їх онтологічного статусу і суспільної природи:

1) держава є особлива політико-територіальна організація публічної влади, а право - система офіційно встановлених і охоронюваних норм, які виступають регуляторами поведінки людей;

2) держава і право відіграють різні ролі в соціальному регулюванні. Право визначає моделі поведінки людей у типових ситуаціях, а держава забезпечує реалізацію цих моделей, в тому числі з допомогою своєї примусової сили;

3) держава і право можуть суперечити один одному. Тоді виникає феномен неправової, тоталітарної держави.

Взаємодія держави і права виражається у багатогранному впливі їх один на одного. Держава створює, змінює, вдосконалює, охороняє від порушень, втілює в життя норми права. Держава або сама встановлює правові норми, або офіційно визнає чинні. Воно може також делегувати можливість приймати окремі юридичні акти громадським та іншим недержавним організаціям, надавати нормативну силу судовим і адміністративним прецедентам, договорам та угодам. Це означає, що процес формування права може йти як згори вниз, так і знизу вгору, виростаючи з сформованих у суспільстві правил поведінки, і державі залишається лише закріпити ці правила в законах. У цьому сенсі право створюється суспільством. Але, в кінцевому рахунку, право походить все-таки від держави як офіційного представника суспільства. Не менш істотно і різноманітне зворотний вплив права на державу. Право, насамперед, легалізує та конституює державну діяльність, визначає її загальні межі. За допомогою права закріплюються внутрішня організація держави, його форма, структура, апарат (механізм) управління, статус та компетенція різних органів і посадових осіб, принцип поділу влади, оформляються необхідні інститути. Держава створює право і для регламентації власної діяльності. За допомогою права здійснюються завдання і функції держави, проводиться його внутрішня і зовнішня політика, законодавчо визначаються і закріплюються суспільний лад, становище особистості в суспільстві.

Виділяють два основних типи взаємодії держави та права:

1) держава стоїть над правом і виступає в якості визначального чинника розвитку права. Такий тип держави називають етатистським;

2) право стоїть над державою, виступаючи обмежувачем державної влади. Такий тип держави прийнято називати правовим.

Етатистский тип праворозуміння. від франц. “etat” - держава. Формування пов'язане з виникненням західноєвропейських абсолютистських держав (хоча мотиви зустрічаються ще у давньогрецьких софістів - Ксенофонт), з'являється як ідеологічний противагу юснатуралізму як результат секуляризації держави і обґрунтування королівської влади. Ще в XI-ХІІ ст. на основі римського права ряд термінів виробили в болонській школі. В ХІХ ст. теоретичну основу розробив Конт О.. Слідом за В. Кантом він вважав, що неможливо пізнати сутність речей, тому слід уникати метафізики (того, що можна перевірити емпірично). Право є створенням держави, забезпечується її примусовою силою (Дж. Остін). Відповідно, джерела права ототожнюються з волею держави (законом) правовий нормативізм (Р. Кельзен). Основні ознаки права: формальна визначеність, захищеність публічною владою, яка здатна примушувати до виконання (В. Ленін). Етатизм сумісний з ідеєю довільного встановлення змісту правових норм державою (в більшовицької волюнтаристською трактуванні) панівним класом. Це є причиною того, що етатизм обходить стороною ціннісну проблематику в праві. З іншого боку, етатизм автоматично не означає тоталітаризм і порушення прав людини, просто в рамках етатистского підходу міру свободи з допомогою права встановлює держава.