- •1. Система юриспруденції. Розвиток традиційних юридичних наук. Нові сфери юриспруденції.
- •2. Об’єкт, предмет та мета юриспруденції. Правознавство та державознавство.
- •3. Зміст методології юриспруденції: концептуальні ідеї, методологічні принципи, підходи та методи.
- •4. Теорія держави і права як загальнотеоретична юриспруденція. Функції загальнотеоретичної юриспруденції.
- •5. Мононорми та походження права. Конфліктне призначення права.
- •6. Первісне і похідне походження держави. Неолітична революція та походження держави.
- •7. Співвідношення держави і права. Етатистська і правова держава.
- •8. Догматичний (формально-логічний) метод у юридичній теорії та практиці.
- •9. Герменевтичний підхід у юриспруденції. Мистецтво інтерпретації та розуміння у правовій сфері.
- •10. Юридична антропологія та її призначення. Право в людині – людина у праві.
- •11. Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне та індивідуальне регулювання.
- •13. Правові системи. Національні, інтегративні та міжнародні правові системи.
- •14.Законодавче (статутне) право.
- •15 .Прецедентне право. Прецедент в англійскому і американському праві.
- •16. Релігійні правові системи. Канонічне право в Україні.
- •1 Характерні особливості канонічного права
- •17. Компаративістика, її роль у вивченні правової реальності.
- •18.Філософія права як сфера юриспруденції. Галузі філософії права.
- •19.Соціологія права. Правова соціалізація. Суспільна думка про право.
- •20.Діалог правових культур. Правова акультурація и декультурація. Рецепція права.
- •21. Правова аксіология. Право и цінності.
- •22.Службова (інструментальна) цінність права. Цінності права.
- •23.Соціальна и особистісна цінність права. Правовіе ценності.
- •24. Предмет и метод правового регулювання . Складові метода правового регулювання.
- •25 Правовий режим: поняття і види. Галузеві та спеціальні правові режими.
- •29. Поняття та ознаки правових відносин. Юридична форма і соціальний зміст правовідносин.
- •30. Поняття і види юридичних фактів. Юридичні факти-стани. Фактичний склад.
- •32. Суб’єкт права та правосуб’єктність: правоздатність, дієздатність, деліктоздатність.
- •34. Правосвідомість і правова культура особистості. Правова активність особистості.
- •35. Поняття та класифікація принципів права. Загально-правові та галузеві принципи.
- •36. Правові аксіоми, правові презумпції, правові фікції.
- •37.Юридична концепція прав людини. Правовий статус особистості.
- •38.Три покоління прав людини. Індивидуальні и колективні права. Проблема становлення четвертого покоління прав людини.
- •39.Субєктивні права и юридичні обовязки: поняття и структура.
- •40.Захист прав, свобод и законних інтересів особистості.
- •41 Загальносоціальні та спеціальні функції права. Регулятивна і координуюча функції права.
- •42.Правове виховання і його форми. Правова інформованість. Цілі правового виховання.
- •43 Поняття и основні вимоги законності. Правозаконність.
- •44 Поняття правопорядка. Національний, інтегративний и міжнародний правопорядок.
- •45.Джерела права. Первинні і похідні , основні и додаткові джерела права. Джерела права України.
- •46. Соціальний процес формування права и правотворчість (нормотворчість). Стадії правотворчості (нормотворчості).
- •47.Юридическая практика: понятие и виды. Роль судебной практики в правовой системе Украины.
- •48.Усмотрение в праве: понятие и виды.
- •49.Правовий статус колективних суб’єктів. Поняття компетенції.
- •50.Аномалії у правовому житті: правовий нігілізм, правовфий ідеалізм і правовий догматизм.
- •51.Суб’єкти та об’єкти правовідносин. Юридичні особи.
- •52.Систематизація нормативно-правових актів. Облік нормативно-правових актів. Правовий тезаурус.
- •53.Система права, галузі та інститути права. Правові спільності.
- •1. Поняття та загальна характеристика системи права
- •54.Приватне і публічне право. Особливості формування приватного права в Україні.
- •55.Матеріальне і процесуальне право. Співвідношення матеріального і процесуального права (не зна шов співвідношення в різних правових системах)
- •56.Реалізація права. Форми реалізації права: дотримання, виконання та використання права.
- •1. Реалізація норм права, її поняття та основні ознаки
- •2. Форми і способи безпосередньої реалізації норм права
- •57.Поняття і призначення застосування права. Ідеологія застосування права.
- •4. Підстави, форми і функції застосування норм права
- •58.Реалізація та застосування права. Безпосередня і правозастосовна реалізація права.
- •59.Процес застосування права. Стадії правозастосовного процесу.
- •6. Основні стадії застосування норм права
- •60.Правозастосовні акти: поняття й види. Прості та складні правозастосовні акти.
- •61.Поняття і призначення тлумачення права. Прийоми тлумачення права.
- •1. Поняття та об'єктивна необхідність тлумачення норм права
- •62.Офіційне тлумачення права. Інтерпретаційні акти і їх види.
- •63. Поняття прогалини у праві. Дійсні і уявні прогалини в праві. Усунення і подолання прогалин у праві.
- •64.Поняття і види правової поведінки . Юридично нейтральна поведінка.
- •65.Правомірна поведінка . Типологія правомірної поведінки . Законослухняна поведінка.
- •66.Кодіфікація і інкорпорація , їх співвідношення і різновиди .
- •67.Склад правопорушення . Вина і винність .
- •68.Понятття і види правопорушень . Зловживання правом.
- •69 . Юридична відповідальність . Види юридичної відповідальності .
- •70 . Штрафна і право відновлювальна відповідальність : поняття та призначення .
- •71 . Державно-правовий примус. Заходи державного примусу: юридична відповідальність , заходи захисту , профілактичні заходи.
- •72.Поняття держави . Сильна і слабка держава . Держава і громадянське суспільство.
- •73.Суверенітет держави . Зовнішній і внутрішній суверенітет держави. Держава і наддержавні утворення.
- •74. Сучасна і досучасна держава. Ознаки сучасної держави.
- •75. Державна влада. Єдність і поділ влади. Гілки державної влади у сучасній Україні.
- •76. Типологія держави: формаційний, цивілізаційний і технократичний підходи.
- •77. Поняття механізму держави. Механізм держави і державний апарат.
- •78. Законодавча влада та її функції. Делеговане законодавство.
- •79. Судова влада і здійснення правосуддя. Піднесення судової влади.
- •80. Виконавча влада та її механізм. Центральні та місцеві органи виконавчої влади.
- •81. Державне управління і місцеве самоврядування. Система місцевого самоврядування в Україні.
- •82. Держава в політичній системі суспільства. Держава і групи тиску (лобі).
- •83. Конституційна держава та її характерні риси. Конституційна і правова держава.
- •84. Концепція соціальної держави. Україна як соціальна держава.
- •85. Концепції правової держави і верховенства права. Україна як правова держава.
- •86. Державні органи та їх класифікація. Центральні і місцеві державні органи.
- •87. Номенклатура функцій держави . Функції держави і державні послуги.
- •88. Державна служба. Проходження державної служби.
- •89. Форми сучасної держави. Форма правління , форма державного устрою і державний режим.
- •90.Армія как інститут сучасної держави . Армія і військове право в Україні.
- •91. Податки і податкова функція сучасної держави. Проблема ефективності податкової політики в Україні.
- •92. Аграрна політика сучасної держави. Захист прав сільськогосподарського виробника в Україні .
- •93. Інноваційна політика сучасної держави. Особливості інноваційної політики в Україні.
- •94. Контрольна влада в сучасній державі та її інститути. Інститут омбудсмена (народного правозахисника) і його особливості.
- •95. Демократичний і бюрократичний принципи организації держави. Бюрократі я и бюрократизм в здійсненні державної влади.
- •96. Елітарний характер держави. Специфіка формування юридичної еліти в Україні. Юридична освіта та юридична еліта..
- •97. Держава і церква. Світська і теократична держава.
- •98.Екологічна політика держави. Екологічна держава. Екологізація законодавства .
- •99.Етика і естетика держави. Образ держави та іміджева політика.
1. Система юриспруденції. Розвиток традиційних юридичних наук. Нові сфери юриспруденції.
Наука — це сфера людської діяльності, яка виробляє та систематизує об'єктивні знання про матеріальний і духовний світ. Залежно від сфери наукового дослідження систему наук умовно поділяють на три основні підсистеми: природничі науки, точні науки та суспільні науки. У кожній із них наявний комплекс теоретичних і прикладних наук.
Держава і право — це соціальні явища. Тому юриспруденція (юридична наука) — система знань про державу і право — належить до суспільних наук. Держава і право підлягають в своєму розвитку загальним об'єктивним закономірностям розвитку суспільства, які вивчають соціологія, соціальна філософія, політологія та інші суспільні науки. Втім, зважаючи на їхню відносну самостійність як соціальних інститутів, держава і право мають свої закономірності та специфіку, що зумовлює виділення юриспруденції як самостійної галузі наукового знання. Державні і правові інститути відіграють важливу роль у сучасному суспільстві, внаслідок чого юридична наука посідає одне з провідних місць серед суспільних наук.
Юридична наука вивчає право як особливу систему соціальних норм, окремі структурні підрозділи права, будову, сутність і функціонування держави. Враховуючи, з одного боку, нерозривний зв'язок між державою і правом (хоча історії відомі й варіанти їхнього автономного існування), з іншого — відмінність держави і права, в юриспруденції виділяють дві основні підсистеми знань: правознавство і державознавство.
Сучасна юриспруденція є розгалуженою системою знань про державу і право. Існують різні класифікації юридичних наук. Імовірно, найточнішим критерієм класифікації є предмет науки, тому юридичні науки можна поділити на такі групи:
1) теоретичні юридичні науки (теорія держави і права, юридична деонтологія, філософія права, соціологія права, порівняльне правознавство). Ці науки вивчають, формулюють і систематизують найбільш загальні юридичні поняття і категорії;
2) історико-юридичні науки (зарубіжна та вітчизняна історія держави і права, історія політичних і правових учень, або, інакше — історія вчень про державу і право). Ці науки вивчають процеси становлення й розвитку держави і права, а також розвиток теоретичних уявлень про державу і право;
3) галузеві науки (наука конституційного права, наука адміністративного права, наука цивільного права, наука кримінального права, група наук процесуального права тощо). Галузеві науки вивчають і пояснюють нормативний зміст галузей права;
4) міжгалузеві науки (юридична деліктологія, наука житлового права, наука банківського права, наука екологічного права тощо). Ця група включає науки, що виникли на стику кількох галузей права. Вони вивчають і пояснюють сенс норм та інститутів, що споріднені за змістом, але на лежать до різних галузей права;
5) організаційні науки. Ці науки вивчають організацію та діяльність державних органів (наука державного будівництва), органів місцевого самоврядування (наука муніципального права), судових і правоохоронних органів (наука судових і правоохоронних органів);
6) прикладні науки (криміналістика, кримінологія, судова медицина, судова психіатрія, судова бухгалтерія, юридична психологія, правова статистика тощо). Ці науки вивчають правові явища не тільки за допомогою юридичних, а й за допомогою спеціальних неюридичних методів, запозичених з інших наук (технічних, медичних, математичних тощо);
7) міжнародно-правові науки (наука міжнародного публічного права, наука міжнародного приватного права). Юридичні науки, виділяють в аналізі держави і права різні сторони і властивості.
Юриспруденція знаходиться в постійному русі та зміні. Проходячи процес юридизації, викристалізовуються нові юридичні дисципліни, наприклад: загальна теорія прав людини, юридична антропологія, інформаційне право, інвестиційне право. Отримують нове наповнення і сучасне звучання такі традиційні дисципліни як римське право, торговельне (комерційне) право, нотаріат та ін. При всіх цих змінах саме теорія держави і права здатна акумулювати досягнення юридичних дисциплін і забезпечувати єдність юриспруденції .
Держава і право у своєму розвитку впливають на юридичну науку, яка постійно збагачується. З'являються нові або ускладняються існуючі правові інститути і явища (іпотека, застава, траст, приватизація, комерціалізація тощо). Виникають нові суб'єкти права (банки, акціонерні товариства, комерційні структури тощо). Розширюються сфери цивільного обороту. Зростають права громадян. Усе це стимулює появу на дереві юридичного знання нових наукових напрямків.
У розвитку юридичного знання момент новизни тісно пов'язаний із моментом спадкоємності. Нова форма в юриспруденції змінює застарілу. Одночасно утримуються і сприймаються практично і науково значущі результати, які набувають нових властивостей на вищому витку розвитку.
Науково-технічний прогрес, спеціалізація наукового знання, зміна тих чи інших суспільних процесів покликали до життя космічне, атомне, комп'ютерне право. Несприятливе становище з охороною довкілля змусило наукове співтовариство зайнятися розробкою екологічного (природоохоронного) права. Соціально-економічні зміни в суспільстві, пов'язані з розвитком ринкових відносин, призвели до виділення підприємницького (комерційного), податкового, банківського, біржового права.