Отруєння чадним газом

Головні причини отруєння:

А) вдихання вихлопних газів автомобілів у зачиненому приміщенні;

В) вдихання диму під час пожежі чи в приміщенні з несправним пічним опаленням.

Карбону оксид у взаємодії з гемоглобіном утворює карбоксигемоглобін, нездатний до транспорту кисню, розвивається гемічна та тканинна гіпоксія.

Клініка: у разі легкого отруєння відмічається тахікардія, запаморочення, головний біль, непевність ходи, нудота, блювання.

У середньо важких випадках потерпілий , оглушений, виникають галюцинації, повторне блювання,головний біль, порушення координації рухів.

Тяжке отруєння супроводжується розвитком гіпоксичної коми, появою патологічних рефлексів, порушенням прохідності дихальних шляхів, пригніченням дихання, рожеве чи кармінно-червоне забарвлення слизових оболонок.

Лікування:

1. Виведення потерпілого із приміщення із високою концентрацією СО;

2. Забезпечення прохідності дих. шляхів, інгаляція кисню, зменшення гіперсалівації, у разі значного пригнічення дихання або його зупинки_ШВЛ;

3. Специфічна терапія- гіпербарічна оксигенація (сеанси тривалістю 80-90 хв. 1-4 рази на добу, хворі приходять до тями, зменшується задишка, стабілізується гемодинаміка, показники КОС та ЕКГ);

4. Симптоматична терапія;

- інфузійна терапія;

• усунення набряку мозку:дегідратація, краніоцеребральна гіпотермія;

• корекція КОС;

• кардіотоніки;

• діуретики, антибіотики, бронхорозширювальні засоби.

Отруєння грибами( блідою поганкою)

Гриби поділяють на 3 категорії: їстівні, умовно їстівні та неїстівні. До неїстівних належать: бліда поганка, мухомори, несправжні опеньки, сморчки, Найнебезпечнішими є отруєння блідою поганкою.

Клінічна картина.

У разі отруєння блідою поганкою інкубаційний період триває 6-12 годин. потім виникає колькоподібний біль в животі ( гастроентероколіт) , невгамовне блювання, пронос, який має холероподібний гнильний характер. Згодом у випорожненнях з’являються домішки крові, розвивається різке зневоднення організму, ендотоксичний шок.

Надалі настає період удаваного благополуччя (2-3 доби), що характерізується покращанням стану, після чого виникають симптоми гострої печінкової недостатності. Можуть виникнути гостра ниркова недостатність, гостра недостатність кровообігу, коматозний стан.

Невідкладна долікарська допомога:

- Промивання шлунка водою кімнатної температури;

- негайна госпіталізація до ВАІТ.

Інтенсивна терапія:

1. Промивання шлунка водою кімнатної температури.

2. Введення активованого вугілля, сольового проносного.

3. Заходи, спрямовані на лікування ГНН та гострої печінкової недостатності-глюкокортикоїди, ліпоєва кислота.

4.Оксигенотерапія при порушенні дихання, якщо є потреба-ШВЛ;

5. Симптоматична терапія

Укуси комах, змій.

Частіше зустрічаються інтоксикації від укусів бджіл та ос. Бджолина отрута (апітоксин) містить різні фізіологічно активні компоненти (гістамін, холін, органічні кислоти, ферменти та ін.). Дія отрути залежить від її дози, кількості укусів, локалізації ураження та індивідуальної чутливості організму.

В одних випадках інтоксикація проявляється лише місцевими симптомами, в інших — виникає картина важкого резорбтивного ураження, яке проявляється нейротоксичною і гематотоксичною дією, що обумовлене збудженням, а потім гальмуванням центральної нервової системи внаслідок гангліоблокуючої та холінолітичної дії отрути і розвитком гемолізу еритроцитів.

Апітоксин має суттєвий вплив на серцево-судинну систему, викликає нейротоксичний ефект, порушує проникливість судин, змінює в’язкість і згортання крові, впливає на обмін речовин. Зустрічаються випадки розвитку анафілактичного шоку від дії отрути членистоногих. Отруйність токсину комах велика: укуси декількох (до 10) бджіл і ос, як правило, викликають лише місцеву реакцію, хоча можлива поява і загально резорбтивних симптомів отруєння, а одноразові укуси 200-400 - призводять до важких отруєнь, 500 і більше укусів бджіл або ос призводять до розвитку смертельної інтоксикації.

Клінічна картина. Після укусу місцево з’являється пекучий біль, а через кілька хвилин — гіперемія і гострий набряк, що досягають максимуму через 15-20 хвилин. Особливо виражений набряк виникає при укусах в обличчя і супроводжується регіонарним лімфаденітом. Поодинокі укуси закінчуються повним видужанням протягом 1-2 діб.

Загальнотоксичні прояви при великій кількості укусів характеризуються розвитком пропасниці, підвищенням температури тіла, задишкою, головокружінням, загальною слабкістю. Іноді з’являється нудота, блювота. Спостерігається зниження артеріального тиску, судоми, пригнічення дихання. Можливий розвиток гемолізу, гемоглобінурії. Смертельні наслідки виникають від паралічу дихального центру.

У деяких потерпілих з підвищеною чутливістю до отрути на фоні загального отруєння організму розвивається алергічна реакція — анафілактичний шок.

Невідкладна допомога: При наданні першої допомоги необхідно терміново видалити з місця укусу жало комахи. Чим довший термін воно буде знаходитись в тканинах потерпілого, тим більше в організм поступає отрути. Жало краще видаляти пінцетом. На місце укусу кладуть лід, проводять кругову новокаїнову блокаду.

При вираженому набряку і загальних проявах інтоксикації проводять форсований діурез з олужненням крові, довенно вводять 10 мл 10 % розчину хлориду кальцію, підшкірно — дімедрол, гідрокортизон до 500 мг.

Укуси змій зустрічаються в більшості країн світу. Досить відмітити, що кожного року з більше мільйона укушених зміями людей, що проживають на земній кулі, помирає більше 50 тисяч. Тільки в одному штаті Сан-Паула (Бразилія) щорічно помирає від укусів змій 3500 чоловік.

На території о Радянського Союзу розповсюджено 56 видів змій. Для людини небезпечні 11 видів. Сюди відносяться степова і лісова гадюки, щитомордник, кобра, гюрза, ефа та інші. Найотруйніша є гюрза.

Патогенез: За механізмом дії зміїної отрути розрізняють 3 групи отрут:

1. Нейро- і кардіотоксичні, які пригнічують дихальний та судиноруховий центри, паралізують дихальні м’язи. Це отрута кобр, морських змій.

2. Геморагічні та набряково-некротичні, які діють на стінки кровоносних судин, еритроцити та систему згортання крові. Це отрута гадюкових (звичайних гадюк, гюрзи, щитомордника та гримучої змії).

3. Змішані, яким властиві обидві вказані дії.

Клінічна картин:. Важкість інтоксикації залежить від виду змії, кількості отрути, віку хворого, часу надання першої допомоги після укусу, розвитку вторинної інфекції. Найбільш небезпечними вважають укуси в ділянку голови. Після укусу в лоб розвивається колапс і наступає смерть.

Основними симптомами отруєння зміїною отрутою є сильні і тривалі болі на місці укусу та інтенсивний набряк, хоча в момент укусу біль не сильніший ніж від уколу голкою. Появляється печіння в місці укусу, через кілька хвилин збільшується набряк і швидко розповсюджується на значну частину тіла. Набряк може досягти максимального розвитку в кінці першої години після укусу змії. На місці укусу видно слід від зубів. Порушується чутливість поблизу місця укусу, крововиливи, міхурі, ділянки омертвіння тканин, тромбоз вен і м’яких тканин, а також регіонарний лімфангоїт і лімфаденіт. Біль і печіння розповсюджуються за межі зони укусу.

При важкому отруєнні, яке супроводжується тромбемболією та геморагічними явищами, розвитком геморагічних міхурів і омертвінням тканин, біль відчувається до 2-3 діб. Ступінь і розповсюдження зниження чутливості шкіри залежить від ступеню інтоксикації. Геморагічні міхурі розвиваються в перші години при важкій, а іноді і при сердньої важкості інтоксикації. Спочатку вони виникають величиною з горошину, потім зливаючись між собою збільшуються в розмірі, під ними утворюються ділянки омертвіння тканин. Геморагічний набряк виникає через 15-25 хвилин після укусу. Інтенсивність його розвитку і розмір залежать від ступеню отруєння, своєчасного і раціонального лікування. У хворих з вираженою інтоксикацією можуть спостерігатись крововиливи у внутрішні органи, кровотечі з носа, постгеморагічна анемія.

Поряд з місцевими змінами наростають ознаки резорбтивної дії зміїної отрути. До загальних проявів отруєння відноситься задишка, серцебиття, головокружіння, головний біль, м’язева слабкість, спрага, стан пригнічення і неспокою, нудота, блювота. Порушується акт ковтання, знижується артеріальний тиск, часто визначається ниткоподібний пульс. У хворих може розвинутись колапс у вигляді анафілактичного шоку, при цьому хворі загальмовані, сонливі, можливі запаморочення, іноді судоми. Смерть наступає при наростаючому колапсі і паралічі дихання в різні терміни — від 20-30 хвилин до 1 і більше діб. Характерно і важливо те, що не дивлячись на зупинку дихання і падіння артеріального тиску до нуля, робота серця продовжується 5-25 хвилин.

В роті змії знаходяться патогенні мікроорганізми і тому іноді перебіг інтоксикації ускладнюється розвитком правця, газової гангрени та інших септичних процесів.

Невідкладна долікарська допомога:

1. Потерпілого кладуть на спину;

2. Забезпечують повний спокій;

3. Відсмоктують отруту з ранки, якщо у того, хто надає допомогу немає поранень слизової оболонки рота;

4. Прикладають до рани холод;

5. Проводять імобілізацію кінцівки;

6. Негайно транспортують пацієнта до травмопункту.

Подальша тактика:

1. Введення специфічної моно- або полівалентної протизміїної сироватки. Наприклад: «Антигюрза», «Антигадюка».

Доза сироватки залежить від важкості отруєння: при легкому ступені — 500-100 АО, при отруєнні середнього ступеню — 1500 АО, при важкому отруєнні — 200-2500 АО, іноді 3000 АО. Сироватку вводять підшкірно в міжлопаткову ділянку. При важкому отруєнні найбільш ефективне довенне введення сироватки. Вводити її слід повільно, з перервами після проведення проби по Безредько (спочатку вводять 0,1 мл, через 10-15 хвилин ще 0,25 мл, при відсутності реакції — решту дози). Для попередження алергічної реакції одночасно дають 1-2 таблетки преднізолону.

2.Симптоматична терапія.