10. Закони України як джерела псз

  У регулюванні пенсійних відносин важливу роль відіграє Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 р. Закон гарантує усім застрахованим особам право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Пенсійного та Накопичувального фондів шляхом надання пенсій.    У сфері пенсійного забезпечення діють також і інші закони — “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ” від 9 квітня 1992 р., “Про пенсії за особливі заслуги перед Україною” від 1 червня 2000 р.    Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, регулюється Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 19 грудня 1991 року.    Відносини у сфері соціального страхування регулюються Законами України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18 січня 2001 року, “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття від 2 березня 2000 року”, “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року.    Також джерелами права соціального забезпечення є Закони України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 грудня 1995 р., “Про державні виплати сім’ям з дітьми” від 21 листопада 1992 р., “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” від 1 червня 2000 р.

11. Підзаконні акти в системі джерел псз

До джерел права соціального забезпечення слід віднести і ок­ремі постанови Верховної Ради України. Насамперед це постанови, спрямовані на підвищення розміру пенсій і соціальних виплат та на погашення заборгованості з їх виплат. Другим після законів видом нормативних актів за своєю важ­ливістю вважаються Укази Президента України. Одним із перших указів у цій сфері був Указ Президента України від 27 грудня 1991 р. «Про соціальний захист населення в умовах лібералізації цін», яким вперше після прийняття Закону «Про пенсійне забезпе­чення» від 5 листопада 1991 р. було збільшено розмір державних пенсій, призначених до 1 січня 1992 р., на 100 %. Кабінетом Міністрів України видано значну кількість норма­тивно-правових актів, спрямованих на врегулювання порядку на­рахування та підтвердження трудового стажу, необхідного для призначення трудових пенсій та визначення розміру допомоги по тимчасовій втраті працездатності, порядку призначення, нараху­вання та виплати пенсій і допомог, особливостей пенсійного забез­печення за віком на пільгових умовах та за вислугу років тощо. Серед нормативно-правових актів, які є джерелами права соціального забезпечення, важливе місце також посідають норма­тивно-правові акти, видані центральними органами державної влади, насамперед Міністерством праці та соціальної політики, Пенсійним Фондом і відповідними фондами соціального страхуван­ня України. Ці органи можуть видавати нормативні акти, спрямо­вані на регулювання відносин у сфері соціального забезпечення, як самостійно, так і сумісно з іншими державними органами, такими як Міністерство охорони здоров'я, Міністерство фінансів, Національним банком тощо.