1. Поняття псз та його функції

Право соціального захисту – це система юридичних норм, які регулюють відносини щодо організації, фінансування і надання матеріального забезпечення, матеріальної підтримки та соціальних послуг населенню для захисту від негативних наслідків соціальних ризиків.

Право соціального захисту – нова галузь національного права, яка перебуває на етапі становлення. Юридичною основою для визнання цієї галузі права є конституційні положення щодо прав громадян у сфері соціального захисту, а також нове законодавство України, яке регулює відносини у сфері соціального захисту. Складність значною мірою полягає в тому, що в Україні, як і переважно в інших державах світу, немає єдиного кодифікованого акта про соціальний захист населення. Водночас є велика кількість нормативно-правових актів, які регламентують окремі групи відносин у цій сфері. До 60-х років відносини щодо соціального забезпечення різних категорій трудящих регулювалися нормами кількох галузей права: робітників і службовців – трудовим правом, членів колгоспів – колгоспним правом, державних службовців – адміністративним правом.

Питання про самостійність права соціального забезпечення як галузі права вперше було обговорено на міжнародному симпозіумі з соціального забезпечення у Празі в 1966 р., де чехословацькі вчені Я. Клоушек, К. Пінц, І. Томеш та В. Вернайнер, а також радянський вчений B.C. Андреев проаналізували специфіку відносин щодо соціального забезпечення та особливості прийомів їх регулювання й дійшли висновку про самостійність цієї галузі права

Функції соціального забезпечення:

1) економічна (через розподіл ВНП здійснюється спочатку акумуляція коштів із наступним використанням їх з метою надання особі допомоги);

2) виробнича (право на багато видів соціального забезпечення залежить від трудової діяльності особи – характеру роботи, виду і розміру зарплати, від самого факту тощо);

3) реабілітаційна (поновлення втраченого через певні обставини соціального статусу особи);

4) соціальна (соціальне забезпечення як один з видів соціального захисту населення; держава гарантує реалізацію людині конституційного права на соц. забезп.);

5) політична (спрямована на зняття або пом’якшення можливої соціальної напруги у суспільстві);

6) демографічна (направлена на забезпечення розширеного відтворення населення, подолання тенденції до зменшення чисельності населення – напр. стимулювання народжуваності, підтримка багатодітних сімей тощо);

7) виховна (вплив існуючої системи соціального забезпечення на свідомість, думки, почуття, волю людей з метою усвідомлення населенням позитивних якостей, як-то працелюбства, соціального обов’язку тощо).

2. Предмет псз

2. Під предметом права соціального забезпечення розуміють певну сукупність суспільних однорідних відносин.

Суспільні відносини, які є предметом права соціального забезпечення, можна поділити на:

1) матеріальні (майнові);

2) процедурні;

3) процесуальні.

До предмету права соціального забезпечення входять наступні відносини:

1) з приводу формування соціальних фондів, з яких надаються різні види соціального забезпечення;

2) щодо забезпечення фізичних осіб пенсіями (за віком, по інвалідності, довічне утримання суддів тощо);

3) по забезпеченню фізичних осіб допомогами (державні допомоги, соціальні допомоги, страхові допомоги тощо);

4) стосовно надання фізичним особам соціальних послуг (стаціонарне обслуговування громадян похилого віку, забезпечення інвалідів автомобілями. Соціальна реабілітація інвалідів, надання тимчасового притулку безпритульним тощо);

5) відносини щодо здійснення компенсаційних виплат та надання субсидій, пільг;

6) утримання дітей-сиріт і дітей, які залишились без батьківського піклування у дитячих закладах інтернатного типу;

7) по утриманню дітей у навчальних закладах безоплатно або з частковою оплатою;

8) щодо надання безоплатної чи зі знижкою медичної допомоги і лікування;

9) щодо забезпечення осіб житлом малозабезпечених осіб;

10) з приводу безоплатного харчування учнівської молоді;

11) щодо розподілу гуманітарної допомоги малозабезпечених верств населення;

12) щодо недержавного пенсійного забезпечення;

13) по наданню благодійної допомоги малозабезпеченим громадянам;

14) інші суспільні відносини з приводу матеріального забезпечення.

Даний перелік виходить з широкого розуміння соціального забезпечення.

Процедурні відносини – з приводу встановлення юридичних фактів, без яких не можуть виникнути матеріальні відносини, а також з приводу реалізацією фізичною особою права на окремий вид соціального забезпечення.

Процесуальні відносини – оскарження в адміністративному або судовому порядку рішень про призначення або про відмову у призначенні того чи іншого виду соціального забезпечення.

Відносини, що виникають в зв’язку з акумулюванням і розподілом коштів соціальних фондів через систему соціального забезпечення.