2.1.3. Засоби і методи педагогічного впливу на особистість у процесі навчання дітей музики

Методом впливу на особистість за концепцією музичного виховання Д.Б.Кабалевського є система педагогічних прийомів, які дозволяють розв’язання тих чи інших завдань. Методом навчання називають систему навчальних та виховних засобів, які характеризують спільну діяльність учителя й учня.

Учитель переконує дітей у важливості й доцільності рішення конкретного завдання, навчає учня дізнаватися про певну сукупність знань, необхідних для задоволення своєї мети.

На всіх етапах, на думку композитора, корисно підтримувати мотивацію, моніторинг та оцінки, дії та результати. Залежно від цього, орієнтація на педагогічний вплив, переконання служать як доказ цієї пропозиції. Важливу роль у переконливості служать такі методи: бесіди, лекції, дискусії [1,34].

Для функціонування педагогічного процесу необхідні такі методи виховання й навчання:

• переконання;

• вправа;

• словесний метод;

• слуховий;

• метод стимулювання;

• метод узагальнення;

• метод емоційного впливу;

• метод аналізу;

• метод порівняння;

• забігання наперед та “повернення”;

• контроль та оцінка.

Усі методи знаходяться в тісному взаємозв’язку. Розглянемо названі вище методи впливу на особистість.

Словесний метод – практично щоденна форма спілкування з учнями у вигляді бесіди, співбесіди, повідомлення, розповіді вчителя. Це найчастіше застосовується в навчанні гри на музичних інструментах, під час ігор, музично-ритмічних рухів, вивчення пісень, танців тощо.

Слуховий метод – показ дидактичного матеріалу, демонстрація діафіль-мів, відео- та звукозаписів, ілюстрування музичних творів, фрагментів. Важливим у роботі вчителя є поєднання словесних методів зі слуховими при формуванні конкретних умінь і навичок.

Метод стимулювання – загострення уваги учнів, щоб зацікавити їх композитором, виконавцем, характером твору тощо. Зацікавлюючи їх музикою, учитель використовує ситуацію успіху. Стимулюючи зацікавлення учнів, дуже корисно створювати ігрові ситуації, які сприяють розрядці, знімають напругу, нервову перевтому. Плідним є створення проблемно-пошукових ситуацій (проведення дискусій, зіткнення протилежних думок, відношення асоціацій у живопису, поезії, вибір кращого виконання пісні, танцю). Проблемно-пошукові ситуації активізують музичну діяльність, концентрують слухову увагу, примушують мислити, міркувати, розвивати творчі здібності.

Метод узагальнення - визначення ідеї, образного змісту, форми, частин музичного твору, виразних засобів, використаних композитором тощо. Цей метод є провідним у музичному вихованні й зумовлений тематичною організацією навчання. Він передбачає різні види й форми навчання, у яких провідну роль відіграють принципи послідовного нарощування програмного матеріалу. Важливими є так звані спіральні узагальнення: чим вищий виток, то більше знань і досвіду.

Кожен новий висновок повинен спиратись на попередній досвід, який дає можливість привести до узагальнення накопичення вражень. Притому містить у собі два компоненти:

• перший - підготовчий етап, попереднє накопичення музичного досвіду, музичних вражень. Він може бути різним у часі та залежати від ступеня складності: завдань, які вчитель ставить перед собою;

• другий - власне спілкування, об’єднане у свідомості учнів у різних прикладах з позиції їх тотожності, єдності. Підвести учнів до спілкування так, щоб вони його зробили самі.

Метод емоційного впливу - посилення показу й розповіді про твір словом, мімікою, жестом. Слід пам’ятати, що сильний емоційний вплив на учнів можна справити лише за обставин довіри й взаєморозуміння. Цьому сприяє зацікавлення школярів історією музики, ставлення до неї видатних людей. Можна скористатися фактом виконання музичного твору, цікавою розповіддю про його образний зміст, окремі риси виразних засобів, здивуван-ня їх новими фактами з життя композитора тощо.

Метод аналізу передбачає розбір музики, її характеру. Він корисний при визначенні різних жанрів, зміни темпу, метроритму, зіставленні інтерпретації різних творів, манера виконання тощо.

Метод порівняння метро ритму вірша й мелодії викликає творчий пошук. Репродуктивна функція методу допомагає учням засвоїти матеріал програми, відкрити нове і здобути основи загальних знань. Можна порівню-вати марш з вальсом, марш військовий з ляльковим. Корисно порівнювати зміну темпу, ритму, динаміки, метру, що впливає на музичний образ, емоційні відчуття.

Метод “забігання наперед” та “повернення” до вже пройденого матеріалу. Цей метод у педагогіці називають ще методом перспективи та ретроспективи. Перспектива пов’язана із завданням передбачення, а ретроспектива - умінням бачити минуле, що раніше зустрічалося, в нових умовах уміти використовувати та оцінювати. При цьому виникають три позитивні моменти:

• по-перше, вивчення нової теми на вже знайомому матеріалі стає найбільш легким;

• по-друге, при такому повторенні вивчення музичного матеріалу підіймається на рівень більшої складності, більшої змістовності;

• по-третє, при такому сполученні нової теми із знайомим матеріалом підкреслюється єдність і безперервність процесу оволодіння музичною культурою. Індуктивний метод (від лат. inductio – введення) – спрямування мислення, при якому з часткових суджень виникають загальні, відбувається рух від окремого до загального.

Дедуктивний метод (від лат. de ductio – виведення) – спрямування мислення, при якому пізнання на підставі загальних закономірностей рухається від загального до власного [3,49].

Два останні методи найчастіше використовуються при аналізі.

Таким чином, вибір учителем певного методу залежить від музичного твору, особливостей музичної діяльності, можливостей конкретної дитини чи групи учнів.