Воєнні дії в середині 1941-1942 рр. План барбаросса
План Барбаросса — план ведення військової кампанії проти СРСР — був розроблений протягом літа 1940 р. План передбачав швидкий — протягом декількох тижнів — розгром частин Червоної армії. Передбачалося завдати одночасних ударів у трьох головних напрямках: ленінградському (група армій «Північ»), московському («Центр») і київському («Південь»). Мета плану — вийти на лінію Архангельськ — Астрахань, загарбати європейську частину СРСР. Стратегія Німеччини полягала в тому, щоб, завдаючи ударів великими бронетанковими з’єднаннями за підтримки авіації, оточити супротивника й знищити його в «котлах». Наказ про наступ через кордон СРСР був підписаний Гітлером 17 червня 1941 р.
Окупувавши Європейську частину Радянського Союзу, гітлерівці мали намір (план «Ост») розчленити її на рейхскомісаріати: Москва, Україна, Кавказ; Остланд (країни Прибалтики й Білорусію) планувалося включити безпосередньо до складу рейху. План передбачав експлуатацію природних багатств СРСР, знищення значної частини населення (до 140 млн. чоловік за 40–50 років).
В основу планів ведення війни СРСР була покладена доктрина «червоного пакета» («Бити ворога на його території й малою кров’ю»), розроблена К. Є. Ворошиловим, С. К. Тимошенком. Доктрина ґрунтувалася на досвіді Громадянської війни. Визнавалася цінність лише наступальних дій. Стратегія оборони детально не розглядалася.
Напад Німеччини на срср
Фашистська Німеччина, порушивши договір про ненапад, 22 червня 1941 р. напала на Радянський Союз. (Розпочався перший період Великої Вітчизняної війни: 22 червня 1941 р. — 19 листопада 1942 р.). Разом із союзниками (Фінляндією, Румунією, Угорщиною, Італією) армія нападників налічувала 5,5 млн. чоловік, 3,8 тис. танків і 4,6 тис. літаків. Їй протистояли 3,3 млн. радянських військ, що мали 10,4 тис. танків і 8,6 тис. літаків. Однак переважна частина цієї техніки була застарілою. Виучка військових не відповідала всім вимогам.
Масованими атаками гітлерівські ВПС знищили майже всю авіацію (1200 літаків) на аеродромах радянських прикордонних округів й запанували в повітрі. Маючи значні переваги на напрямках головних ударів, вермахт своїми моторизованими з’єднаннями розсікав оборону Червоної Армії. Радянські війська, зазнаючи значних утрат (понад 700 тис.), до осені залишили Білорусію, Прибалтику, частину України, вели оборонні бої за Смоленськ, Київ, Ленінград. Успіх німецько-фашистських армій став можливим не лише в результаті чіткої організації й доброї підготовки, але й серйозних прорахунків радянського керівництва:
— не закінчилося переозброєння армії;
— недооцінена роль механізованих з’єднань;
— у ході репресій 30-х років було знищено командування. У червні 1941 р. 75 % командирів перебували на своїх постах менше року;
— війська не готувалися до оборони;
напрямок головного удару німецьких військ очікувався на Київ.
Створення антигітлерівської коаліції
Вступ СРСР у війну докорінно змінив становище Великобританії, яка до цього протягом року практично самотужки протистояла Німеччині. Уже 22 червня 1941 р. У. Черчілль, а 24 червня — і Ф. Рузвельт заявили про підтримання Радянського Союзу. 12 липня була ухвалена радянсько-англійська угода про спільні дії проти фашистської Німеччини. 24 серпня СРСР приєднався доАтлантичної хартії, яку раніше підписали Рузвельт і Черчілль. На Московській конференції наприкінці вересня — початку жовтня були ухвалені тристоронні рішення про поставки озброєнь до СРСР і стратегічної сировини — до Англії й США. З жовтня 1941 р. до червня 1942 р. союзники поставили до СРСР 3 тис. літаків, 4 тис. танків, 20 тис. автомобілів. Зокрема, постачання автомобілів допомогло СРСР моторизувати Червону Армію. Безпосередній вступ США у війну сприяв остаточному формуванню Антигітлерівської коаліції. 1 січня 1942 р. 26 держав підписалиДекларацію Об’єднаних Націй. Їхня спільна економічна і військова міць значно перевищували сили Німеччини та її союзників.