Хід роботи

1. Джерела водопостачання

Водопостачання — постачання води певної якості населенню, промисловим підприємствам тощо.

Джерела водопостачання бувають закритого (підземні) й відкритого (поверхневі) типу.

До підземних джерел водопостачання відносяться підземні води, які утворюються внаслідок проникнення в землю атмосферних і поверхневих вод. Підземні води можуть бути безнапірними й напірними (артезіанськими). Безнапірні підйомні води першого від поверхні водоносного горизонту, називаються ґрунтовими. Ґрунтові води характеризуються підвищеним забрудненням, тому повинні бути очищені.

Напірні (артезіанські) води заповнюють водоносні горизонти повністю. Артезіанські води, як правило, характеризуються високою якістю і можуть використовуватись без очищення.

У колодязі, який відкриває напірний водоносний горизонт, вода підіймається до п’єзометричної лінії. Якщо п’єзометрична лінія проходить вище поверхні землі, спостерігається виливання води з колодязя. Такі колодязі називаються самовиливними. Безнапірні й напірні води можуть виходити на поверхню (джерела).

2. Властивості води і вимоги до її якості

Склад природних вод різноманітний і представляє собою систему, яка постійно змінюється, яка вміщує мінеральні й органічні речовини у звішеному, колоїдному і розчиненому стані.

Якість води характеризується її фізичними, хімічними і бактеріологічними властивостями.

До фізичних властивостей води відносяться її температура, кольоровість, мутність, прикус і запах.

Температура води залежить від джерела водопостачання. Під кольоровістю мають її офарблення, яке виражається у градусах кольоровості за платиново-кобальтовою шкалою. Один градус цієї шкали відповідає 1 л води, фарбленої 1 мг порошку платини. Мутність визначається вмістом у воді звішених частинок і виражається у мг/л.

Прикус і запах води залежить від джерела.

Хімічні властивості води характеризуються наступними показниками: активною реакцією, жорсткістю, окисленістю, вмістом розчинених солей.

Активна реакція води визначається концентрацією іонів і виражається через рН. При рН=7 середовище нейтральне, при рН<7 середовище кисле, а при рН>7 середовище лужне.

Жорсткість води визначається вмістом у ній солей кальцію і магнію. Вона виражається у мг-екв/л. Розрізняють жорсткість карбонатну, не карбонатну і загальну (їх сума). Карбонатна жорсткість характеризується вмістом карбонатних солей кальцію, не карбонатна жорсткість – вмістом не карбонатних солей кальцію і магнію. Особливо велика жорсткість морської води.

Окисленість обумовлюється вмістом у воді розчинених органічних речовин.

Вміст у воді розчинених солей у мг/л характеризується щільним осадком.

Ступінь бактеріологічного забруднення води визначається кількістю бактерій, яка вміщується у 1 см3 води. Розрізняють патогенні (хвороботворні) і сапрофітні бактерії. Для оцінки ступеня забруднення води патогенними бактеріями визначають вміст у ній кишкової палички. Бактеріальне забруднення води вимірюють коли-титром і коли-індексом. Коли-титр – об’єм води у см3, в якому вміщується одна кишкова паличка. Коли-індекс – кількість кишкових паличок, які вміщуються у 1 л води.

Вимоги до якості питної води визначаються ГОСТ. Вимоги до якості виробничої води залежать від характеру виробництва.