3. Науково-педагогічне дослідження його рівні: емпіричний, теоретичний

Науково-педагогічне дослідження являє собою специфічний вид пізнавальної діяльності, в процесі якого з допомогою різноманітних методів виявляються нові, раніш не відомі сторони, відношення об’єкту, що вивчається. При цьому головне завдання дослідження полягає у виявленні внутрішнії зв’язків і відношень, розкритті закономірностей і рушійних сил розвитку педагогічних процесів чи явищ.

Основне призначення педагогічного дослідження – здобуття нових знань про процеси виховання і навчання, розкриття їх сутності (внутрішня структура функції, виникнення і розвиток), розкриття об’єктивних закономірних зв’язків між педагогічними явищами.

Емпіричний рівень — це найчастіше саме одержання конкретних, окремих фактів, прикладів, опис певних педагогічних ситуацій, конкретного досвіду роботи закладів освіти, суб'єктів навчально-виховного процесу тощо. У цьому окремому, конкретному варто шукати загальне, абстрактне. Учені завжди повинні пам'ятати формулу: окреме не існує інакше, як у тому зв'язку, що веде до загального. Стосовно педагогіки це означає: навіть унікальний педагогічний досвід містить частки, характерні для будь-якого позитивного досвіду виховання й освіти. Емпіричне знання — первинний ступінь пізнання, що характеризує пізнання окремого, конкретного, їх опису поза зв'язком із внутрішніми сторонами й елементами.

Теоретичний рівень дослідження характеризується такими ознаками:

явище вивчають переважно у взаємозв'язку його елементів і сторін;

будь-яке теоретичне знання за своєю суттю викладають системно, бо при цьому демонструється рух від однобічного знання до все більш багатоаспектного знання;

на підставі первинних узагальнень (про окремі предмети чи явища) будують абстракції вищого порядку (моделі та концептуальні ідеї), абстракції створюють за допомогою абстракцій. Саме на теоретичному рівні пізнання почуттєве і раціональне поєднуються.

Теоретичний рівень пізнання зовсім не заперечує емпірично здобутих фактів, спостережень, уявлень, досвіду тощо. Але почуттєві враження і практичний досвід у такому разі звільняються від усього несуттєвого, випадкового, піднімаються до рівня типового, характерного для низки явищ подібного типу.

4. Принципи педагогічного дослідження

Принцип цілісного вивчення педагогічного явища чи процесу: постановка конкретних проблем виховання і навчання припустима, якщо одночасно буде досліджено місце цього феномену в цілісному процесі формування особистості та висвітлено роль тієї чи іншої складової навчально-виховної роботи в системі навчання й виховання.

Принцип комплексного використання методів дослідження під час вивчення проблем педагогіки: зумовлено складністю самого педагогічного процесу, його діалектичністю; може дати об'єктивне уявлення про досліджуване педагогічне явище.

Принцип об'єктивності. Кожен з учасників навчально-виховного процесу — індивідуальність, до якої загальні положення слід застосовувати з великою обережністю. Суб'єктивізм педагогічних відносин доповнюється суб'єктивним світом самого дослідника, тому що він є носієм неповторного життєвого досвіду, своєрідного педагогічного шляху, власного уявлення про педагогічну науку Найголовнішим засобом подолання суб'єктивізму має стати вимогливий підхід дослідника до здобуття наукових результатів, багаторазова перевірка будь-якого одержаного емпіричного чи наукового факту, висока вимогливість до себе.

Принцип єдності вивчення і виховання особистості: під час розробки методики наукового дослідження найважливіше завдання полягає в тому, щоб перетворити методи вивчення суб'єктів навчально-виховного процесу в методи вдосконалення їх.

Принцип одночасного вивчення колективу й особистості. Щоб вивчити особистість, треба досліджувати колектив, щоб вивчити колектив, треба досліджувати особистість та її взаємини з довкіллям.

Принцип вивчення явища в зміні, розвитку: сутність досліджуваного явища, процесу, якості можна вивчити, зрозуміти, виміряти лише у взаємозв'язку з іншими явищами, якостями, процесами у розвитку і суперечностях.

Принцип історизму: пошуки аналогічних досліджень у минулому, використання методики чи окремих способів їх організації або показників і критеріїв дають ученому можливість будувати порівняння, аналогії, бачити найбільш істотні й стійкі зв'язки досліджуваного явища протягом тривалого часу, виявити тенденції, зміни педагогічних процесів, явищ.

Принцип поєднання наукової сміливості з найбільшою передбачливістю: шукати кардинальне вирішення проблем, не задовольнятися поліпшенням наявних методів педагогічної роботи; заміняти новою методикою чи педагогічною технологією застарілу, бо це кращий спосіб не вдаватися до загальновідомих висновків; шукати власне пояснення відомих явищ і лише потім погоджувати його з думками інших авторитетних учених, інакше дослідник мимоволі потрапляє під вплив чужих ідей і нічого нового не побачить; не боятися невдач у дослідженні.

Дотримуватися таких правил: складати кілька варіантів експериментів; передбачати можливі небезпеки в ході експерименту і намічати заходи, що допоможуть усунути можливі недоліки; періодично проводити «діагностичні зрізи»; мати сміливість відмовитися від експерименту.

Принцип глибинного розгляду досліджуваної проблеми: вивчати явища треба "шарами": спочатку те, що лежить на поверхні й очевидно для всіх; потім те, що приховано від поглядів, але виявляється очевидно у вчинках, діях, словах; нарешті, треба аналізувати те, що приховано від усіх, крім вас; а якщо і тут нового не можна сказати, краще взагалі не говорити нічого.

Принцип педагогічної ефективності: перевіряти ефективність використовуваних методів навчання і виховання, застосовувати нові методи та прийоми роботи, порівнюючи їх зі старими, поліпшувати їх.

Основні вимоги до проведення педагогічного дослідження Предмет пізнання в педагогіці — це навчально-виховний процес як соціальне, психологічне і природне явище одночасно. Основна функція педагогіки як науки — шукати нові шляхи для сучасної практики виховання, навчання й освіти. Тому найкращі педагогічні дослідження сприяють удосконаленню педагогічної практики. Сучасне педагогічне дослідження багатопланове, складноструктуроване, розглядає ту чи іншу проблему в розвитку і взаємозв'язках. Є також специфічні вимоги до педагогічного дослідження. 1. педагогічне дослідження завжди потребує особливої уваги, оскільки масивом дослідження завжди є люди. 2. прагнути до максимальної практичної користі від вивчення найскладнішого іноді суто теоретичного питання. 3. педагогічне дослідження — це спільна творчість дослідника і всіх учасників експерименту, що передбачає довіру та взаємодопомогу між ними. Усім має бути цікаво та корисно.

Логіка педагогічного дослідження послідовність і взаємозв'язок складових елементів дослідної роботи:

1. визначення дослідної проблеми і теми дослідження. При цьому тема містити проблему.

2. тема дослідження має одноразово фіксувати як певний етап уточнення, так і локалізацію (обмеження рамок) проблеми

3. Об'єкт дослідження — це процес або явище педагогічної дійсності, що протистоїть дослідникові як суб'єкту в його пізнавальній діяльності, породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення.

4. Предмет дослідження — це частина об'єкта, тобто те, що безпосередньо та ґрунтовно вивчається з певною метою. Предмет дослідження міститься в межах об'єкта.

5. Мета дослідження — це ідеальне, мислене передбачення кінцевого результату науково-дослідної роботи, тобто те, для чого вивчається предмет.

6. Завдання дослідження — це те, що необхідно виконати за допомогою засобів теоретичного чи емпіричного мислення (порівняння, класифікація, конкретизація).

7. Вихідна концепція дослідження — це сукупність теоретичних положень, якими керується дослідник протягом науково-експериментальної роботи.

8. Наукова гіпотеза — це теоретично обґрунтоване припущення стосовно результату вирішення означеної проблеми, націлене на пояснення будь-яких явищ.

9. Під методами розуміють шляхи досягнення мети чи способи розв'язання завдань наукового дослідження.

10. Здобуття й аналіз нових наукових фактів за допомогою розроблених методів дослідження — головний елемент педагогічного дослідження. зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої дослідником новизни.