3.1. Розрахунок чисельності й фонду оплати праці робітників основного виробництва

Фонд оплати праці (ФОП) кожної категорії робітників складається з фонду основної заробітної плати (Ф_осн ), фонду додаткової заробітної плати (Ф_доп) і фонду заохочувальних і компенсаційних виплат (Ф_н.в.), що відповідає розрахунковій формулі:

ФОП = Ф_осн + Ф_доп + Ф_н.в

До фонду основної заробітної плати (Ф_осн) включається зарплата нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за відрядними розцінками, тарифним ставкам працівників і посадових окладів, незалежно від форм і систем оплати праці, прийнятих на підприємстві.

В фонд додаткової заробітної плати (Ф_доп ) входять надбавки й доплати до тарифних ставок і посадових окладів:

• кваліфікованим працівникам, зайнятим на особливо відповідальних роботах, за високу кваліфікаційну майстерність;

• бригадирам із числа працівників, не звільненим від основної роботи, за керівництво бригадами;

• керівникам, фахівцям, що працюють за виконання особливо важливих завдань на строк їхнього виконання;

• за поєднання професій (посад), розширення зон обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт;

• за роботу у важких, шкідливих і особливо шкідливих умовах, включаючи доплати за роботу у вихідні дні, нічний час;

• премії керівникам, фахівцям, що працюють, робітникам за виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних видів матеріальних ресурсів;

• оплата щорічних і додаткових відпусток;

• оплата робочого часу працівників, які залучаються до виконання державних або суспільних обов'язків.

Фонд додаткової зарплати (Ф_доп) основних робітників включає:

• розмір додаткової зарплати (З_доп ), яку можна прийняти в межах 10-20% фонду основної зарплати виробничих робітників;

• преміальний фонд (П) зарплати, розмір якого можна прийняти

30-40% від фонду основної зарплати виробничих робітників.

До фонду заохочувальних і компенсаційних виплат (Ф_н.в.) відносять:

• винагороди за підсумками роботи за рік;

• оплата простоїв не з вини робітника;

• одноразові заохочення;

• матеріальна допомога;

• сума наданих підприємством трудових і соціальних пільг працівникам.

Фонд заохочувальних і компенсаційних виплат (Ф_н.в.) основних робітників включає виплати з фонду споживання підприємства, утвореного за рахунок прибутку. Ці виплати можна прийняти в розмірі 25-40% суми фондів основної й додаткової зарплати. Цей фонд у собівартість не включається.

Чисельність робітників на нормованих роботах здійснюється по нормах виробітку, або по нормах обслуговування. По встановлених нормах виробітку на підприємствах первинної обробки луб'яних волокон розраховують чисельність робітників, які більшість елементів роботи виконують вручну. Це - пресувальники, сортувальники довгого волокна. Спочатку розраховують явочну чисельність робітників даної професії, тобто число робітників, які повинні бути на роботу, щоб забезпечити виконання планових завдань.

Ч_яв = В / (Н_вир ^. Т ^. К_в ),

де В - річний обсяг роботи, тонн;

Н_вир – годинна норма виробітку одного робітника, т/годин;

Т - річний фонд часу одного робітника, годин;

К_в - відсоток виконання норм виробітку, %.

Найбільш важливим елементом продуктивних сил і головним джерелом розвитку економіки є люди, тобто їхня майстерність, освіта, підготовка, мотивація діяльності. Існує безпосередня залежність конкурентоспроможності економіки, рівня добробуту населення від якості трудового потенціалу персоналу підприємств та організацій даної країни.

Кадри підприємства - це сукупність постійних працівників, що одержали необхідну професійну підготовку і мають практичний досвід і навички в роботі. Крім постійних працівників у роботі підприємства можуть брати участь на умовах контракту й інші працездатні особи.

Усі кадри підприємства підрозділяються на промислово-виробничий персонал (ПВП) і не промисловий персонал (НПП).

До промислово-виробничого персоналу відносяться люди: зайняті в основних і допоміжних підрозділах виробництва, у заводських лабораторіях, в апараті заводоуправління, працівники охорони.

До непромислового персоналу відносяться зайняті в невиробничій сфері працівники підприємств, що не виготовляють дану продукцію.

У залежності від функцій, що виконуються, весь персонал підприємства підрозділяється на робітників, службовців, фахівців і керівників.

Керівники — це працівники, що займають посади керівників підприємств та їхніх структурних підрозділів. До них належать директори, завідувачі, керуючі у структурних одиницях та підрозділах; головні спеціалісти (головний бухгалтер, головний економіст тощо), а також заступники перелічених керівників.

Спеціалістами вважаються працівники, що виконують спеціальні інженерно-технічні, економічні та інші роботи, це – економісти, бухгалтери, адміністратори, юрисконсульти, маркетологи, інженери тощо.

До службовців належать працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування (тобто виконують суто технічну роботу), зокрема — товарознавці, обліковці, агенти, секретарі-друкарки тощо.

Робітники — це персонал, безпосередньо зайнятий у процесі реалізації матеріальних цінностей, а також зайнятий ремонтом, переміщенням товарів, перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуг та ін. Окрім того, до складу робітників включають двірників, прибиральниць, охоронців, кур'єрів.

Робітники - у залежності від відношення до процесу виготовлення продукції поділяються на основних - які безпосередньо беруть участь у процесі виготовлення продукції і допоміжних, котрі виконують функції обслуговування основного виробництва.

Планування чисельності допоміжних робітників на підприємстві, у цеху має на меті встановлення найбільш раціональних співвідношень між основними і допоміжними робітниками, розробку заходів щодо зниження чисельності допоміжних робітників розрахунок утруднений через більш-менш достовірні дані про обсяг допоміжних робіт на планований період, нормативних документів по плануванню чисельності цієї групи робітників, а також через неоднакову напруженість праці допоміжних робітників протягом робочого періоду.

Розрізняють три основні групи допоміжних робітників:

1) зайняті на роботах, що піддаються нормуванню;

2) зайнятих на роботах, обсяг яких може бути встановлений тільки в залежності від числа машин, що обслуговуються, механізмів і агрегатів;

3) зайнятих на так званих чергових роботах.

Планування чисельності керівників, фахівців і службовців по фактору керування дозволяє більш обґрунтовано визначити чисельність цих категорій у залежності від об'єктивних і конкретних умов роботи, а, отже, знизити витрати на керування.

Розрахунок і планування молодшого обслуговуючого персоналу установлюють виходячи з укрупнення норм чи обслуговування по кількості робочих місць. Наприклад, чисельність прибиральників визначається виходячи з м² площі приміщень і нормативу по збиранню на один працівника і т.д. Розрахунок і планування воєнізованих і збройних вахтерської охорони (позавідомчої охорони) установлюється по числу посад і режиму роботи (її змінності і безперервності), пожежна охорона — по числу пожежних машин, нормам обслуговування і режиму роботи.

Якщо норма виробітку встановлюється не на одного робітника, а на бригаду, явочна чисельність розраховується:

Ч_яв = В_Чбр / (Н_бр ^. Т),

де В_Чбр - чисельний склад бригади, чол;

Н_вир – годинна норма виробітку, т/годин;

Т - річний фонд часу, годин.

На машинно-ручних роботах, де встановлений чисельний склад бригади, що обслуговують одну машину або агрегат явочну чисельність робітників визначають по формулі:

Ч_яв = Ч_бр^. n ^. К_см,

де Ч_бр – чисельний склад бригади обслуговуючий один агрегат, чол.( прийняти з додатка К);

n - кількість агрегатів в одну зміну, шт.

К_см – змінність роботи устаткування, зм.

Після визначення чисельності робітників на кожному переході виробництва шляхом підсумовування одержують загальну явочну чисельність робітників на нормованих роботах.

Виходячи з явочної чисельності визначають облікове число робітників (Ч_сп) складе:

Ч_сп = Ч_яв ^. 100/ (100-Н);

де Ч_яв – загальна явочна чисельність робітників у всіх змінах, чол;

Н - відсоток неявок, приймається за даними на курсову роботу, або даним де працює або проходить практику студент.

Річний обсяг роботи на операції виражається:

кількістю заготовлює трести за рік (В_загот) - є розбирання шох, скирт, снопове сортування трести, тон;

кількість переробленої трести (Упер) - є доставка трести у виробництво, тон.

Фонд основної заробітної плати (Ф_осн ) можна визначити по формулі:

Ф_осн = Ф_др ^. С_ч ^. Р,

де Ф_др - дійсний річний фонд часу роботи одного робітника, годин;

С_ч – годинна тарифна ставка відповідного розряду;

Р - кількість робітників відповідної професії, чол.

Фонд зарплати по тарифу визначається як відношення годинної тарифної ставки (Ч_ст ) до годинної норми виробітку (Н_ч).

Ф_{з/п. т} = Ч_ст ^. Н_ч

Годинний фонд заробітної плати складається з фонду заробітної плати по тарифу й всіх доплатах (за роботу у вечірній і нічний час, бригадирство й ін.), а також премій за виконання й перевиконання робітниками норм виробітку.

Фонд заробітної плати по тарифу (З_т) розраховується по формулі:

З_т = Р_сд ^. В,

де Р_сд - відрядна розцінка, грн./тонн;

В - річний обсяг роботи, тонн.

Р_сд = Т_ст / Н_вир ;

де Т_ст - годинна тарифна ставка, грн.;

Н_вир – норма виробітку %.

За роботу у вечірній час провадиться доплата в розмірі 20% годинної тарифної ставки, за всі години роботи у вечірній зміні. За роботу в нічний час провадиться доплата в розмірі 75% годинної тарифної ставки за роботу з 24 години до 6 години.

Сума годинного фонду заробітної плати й доплати становлять місячний фонд заробітної плати.

Розрахунок чисельності й фонду заробітної плати робітників основного виробництва оформити у вигляді таблиці 3.

Таблиця 3