2. Розрахунок обсягу товарної продукції

Товарна продукція - економічний показник, який характеризує у грошовому вигляді обсяг виробленої та готової до реалізації продукції. До її складу включають: вартість вироблених за даний період (зданих на склад) та призначених для реалізації на сторону готових виробів; вартість робіт і послуг промислового характеру, які виконуються сторонніми організаціями; вартість напівфабрикатів власного виробництва, які реалізуються на сторону.

Для заводів, що мають цех промислового готування трести, товарна продукція визначається з урахуванням внутрішнього обороту, тобто з обліком трести заводського виробництва. В обсяг товарної продукції включається вартість робіт промислового характеру, випуск продукції певного виду, оптова ціна одиниці продукції, кількість робіт і послуг на сторону, у тому числі капітальний ремонт.

Обсяги реалізованої продукції визначаються як вартість призначених до поставок і оплати: готових виробів, напівфабрикатів власного виробництва, реалізації продукції й виконання робіт для капітального будівництва.

Товарна продукція визначається за вираженням:

ТП = (В _n^. Ц _n) + Р,

де В _n - випуск продукції певного виду. тонн;

Ц _n - оптова ціна одиниці продукції певного виду, грн.;

n-кількість видів продукції, виробленої на підприємстві;

Р - вартість робіт на сторону, Р =0.

Товарна продукція відіграє особливу роль в обліку результатів підприємства, тому що бухгалтер калькулює собівартість вхідних у неї склад видів продукції, що необхідно для проектування відпускних цін і контролю за їхнім рівнем, а різниця між вартістю товарної продукції і її собівартістю дозволяє визначити потенційний прибуток підприємства.

Розрахунки по товарній продукції занести в таблицю 2.

Таблиця 2

Найменування продукції	Середній номер	Обсяг продукції, тонн	Оптова ціна за тонну, грн.	Обсяг товарної продукції, грн.
Довге волокно
Коротке волокно
Разом

3. Розрахунок фонду оплати праці

У цьому розділі провадиться:

1. Розрахунок чисельності й фонду оплати праці робітників основного виробництва.

2. Розрахунок чисельності й фонду оплати праці робочих допоміжних цехів.

3. Розрахунок фонду оплати праці керівників і фахівців.

Заробітна плата є найбільш розповсюдженим видом трудових доходів. Однак, розгляд заробітної плати як доходу є недостатнім для розуміння її економічного змісту. Вона є складним економічним поняттям, що відбиває широке коло проблем сучасного суспільства і потребує великих зусиль і спеціальних знань для її ефективної організації, як у масштабах окремих підприємств, так і для кожного працівника цього підприємства.

Джерелом заробітної плати є включені в собівартості продукції витрати праці. Витрати на оплату праці – це витрати на оплату праці основного виробничого персоналу підприємства, включаючи премії за виробничі результати, що стимулюють і компенсують виплати, у тому числі, пов'язані з підвищенням цін і індексацій доходів у межах норм, передбачених законодавством, а так само витрати на оплату праці, що формуються в штаті підприємства для працівників, зайнятих в основній діяльності.

У ці елементи витрат включені:

• виплати заробітної плати за фактично виконану роботу відповідно до тарифних ставок, посадових окладів та інше;

• вартість продукції, видавана в порядку натуральної оплати працівникам;

• премії, надбавки до окладів за виробничі результати;

• вартість окремих статей витрат, що безкоштовно представляються працівникам, відповідно до законодавства — комунальні послуги, харчування, формений одяг, житло та ін;

• оплата чергових (щорічних) і навчальних відпусток;

• виплати працівникам, що вивільняється з підприємств у зв'язку з реорганізацією, скорочення штатів і т.д.

У собівартість продукції не включені виплати не зв'язані безпосередньо з оплатою праці: матеріальна допомога і подарунки працівникам, позички і компенсації на поліпшення житлових умов, оплата відпочинку і т.п. Заробітна плата працівників їдалень, дитячих установ, житлово-комунальних господарств так само не включається в собівартість продукції.

Компонентами організацій заробітної плати є її форми і системи, що забезпечують зв'язок між оплатою праці і її результами. Форми і системи оплати праці встановлюються підприємствами організаціями самостійно в колективному договорі з указівками вимог і гарантій, передбачених законодавством.

При тарифному виді оплати найбільше часто використовують дві основні форми: відрядну і почасову. Кожна з них відповідає певною мірою кількості праці: перша – кількості виготовленої продукції, друга – кількості витраченого часу.

Для відрядної системи праці необхідна наявність прямої пропорційної залежності між витратами живої праці й отриманими результатами, тому що працівник повинен мати реальну можливість збільшити випуск продукції. Ця форма оплати праці в Україні сьогодні вважається переважною.

В умови переходу до ринкових відносин відрядна безтарифна система оплати праці є засобом організації і стимулювання збільшення обсягів і якості продукції, що випускається. Величина заробітної плати кожного працівника залежить від кваліфікаційного рівня працівника, коефіцієнта трудової участі, фактично відпрацьованого часу.

Відрядна форма оплати праці має свої особливості, відображувані в наступних системах:

• пряма відрядна система;

• непряма відрядна система;

• відрядно-прогресивна система;

• відрядно-преміальна система;

• акордна система.

По формах вираження й оцінки результатів праці ці системи поділяються на колективні, що базуються на оцінці колективної праці й індивідуальні, що базуються на оцінці результатів кожного окремого працівника.

Погодинна форма оплати праці знаходить своє відображення в наступних системах:

• проста погодинна система;

• почасово-преміальна система;

• почасово-преміальна з нормованими завданнями.

Організація оплати праці на підприємстві заснована на використанні тарифної системи. Вона являє собою сукупність нормативів, що регламентують основну частину заробітної плати робітників та службовців.

Тарифна система використовується для диференціації заробітної плати працівників у залежності від їхньої кваліфікації, відповідальності й умов праці. За допомогою тарифної системи встановлюються співвідношення між низько і високооплачуваними категоріями трудящих відповідно до їх професії, спеціальності, кваліфікації. Основу тарифної системи складають тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій, кваліфікаційні довідники посад керівників, фахівців і службовців, тарифні сітки і ставки.

Проста почасова система. Заробіток робітника визначається важкою ставкою привласненого йому розряду і кількості відпрацьованого часу. Розрахунок ведеться по відпрацьованим годинам і встановлюваним тарифним ставкам. Якщо установлено твердий місячний оклад, то робітникові треба відробити повна кількість годин або днів за графіком на місяць. При простій почасовій системі робітник одержує 100 % заробітної плати при повному виконанні індивідуального завдання.

Погодинно преміальна система. Відповідно до відпрацьованого часу встановлюється премія за забезпечення визначених кількісних і якісних показників. Кількість премійованих показників не повинна перевищувати двох-трьох. По кожному показнику окремо встановлюється розмір премії в залежності від його значення. Основні робочі почасовики преміюються за рахунок виконання нормованих виробничих завдань і забезпечення якості продукції, що випускається. Допоміжні – за забезпечення безперебійної роботи технологічного устаткування, підвищення коефіцієнта змінності й ін.

Почасово-преміальна система з нормованими завданнями. Нараховується вона пропорційно – за фактично відпрацьований час і містить у собі оплату по тарифу, доплати за професійну майстерність, доплати за умови праці. Додаткова оплата за виконання нормованих завдань нараховується у відсотках до погодинної частини заробітної плати в залежності від рівня виконання нормованих завдань. Премії за зниження технологічної трудомісткості, ріст продуктивності праці і підвищення якості продукції нараховуються із відсотками до вихідної тарифної ставки. За основу розрахунку прийняті тарифні ставки відрядників, установлені для підприємств машинобудування. Доплати за професійні майстерності складають від 3% до 24%, за умови праці від 4% до 24%.

Пряма відрядна система. Заробіток робітника визначається безпосередньо виробкою, тобто кількістю продукції з урахуванням якості. Робітник може сам визначати свій заробіток шляхом множення кількості виготовленої продукції на відрядну розцінку за одиницю продукції.

Непряма відрядна система. Заробіток робітника знаходиться у прямій залежності від виробки тих робітників, яких він безпосередньо обслуговує, тобто для визначення праці допоміжних робітників обов'язковою умовою введення цієї системи є можливість закріплення допоміжних робітників за визначеним устаткуванням або за робітниками-відрядниками, від виробки яких залежить їхня оплата. При цій системі оплати праці підвищується зацікавленість допоміжних робітників у поліпшенні обслуговування робочих місць, машин і агрегатів.

Відрядно-прогресивна система. Виробка робітника в межах установленої вихідної бази або норми оплачуються по дійсним на даній роботі прямим відрядним розцінкам, а все додаткове вироблення, отримане понад цю вихідну норму, оплачується за підвищеними розцінками.

Відрядно-преміальна система. Сутність її полягає в тім, що працівникам нараховується, крім заробітку, по прямій відрядній системі премія за виконання і перевиконання визначених якісних і кількісних показників. Розмір премії встановлюється у відсотках до заробітку, установленому за відрядними розцінками.

Акордна система. При цій системі оплати праці акордні розцінки установлюються відразу за весь обсяг виконання робіт. Акордна оплата вводиться для окремих груп робітників з метою посилення їхньої матеріальної зацікавленості у подальшому підвищенні продуктивності праці і скороченні термінів виконання роботи. Розмір акордної оплати визначається на основі діючих поопераційних норм часу, а при відсутності таких виходячи з норм і розцінок на аналогічні роботи. При акордній системі оплати праці вводиться преміювання за скорочення термінів виконання завдання при якісному виконанні роботи. Розрахунок з робітниками виробляється після виконання всіх робіт. Якщо виконання акордного завдання вимагає тривалого часу, то виплачується аванс за поточний місяць, з урахуванням виконання обсягу робіт.

В умовах становлення ринкової економіки значне поширення одержала контрактна система оплати праці, що використовується поряд з існуючими на підприємствах іншими системами оплати праці.

Контракт – це особлива форма трудового договору між найманим працівником і керівником підприємства, при якій працівник зобов'язується виконувати роботу відповідно до встановлених правил, а керівник підприємства зобов'язується платити йому відповідну заробітну плату і забезпечувати необхідні умови праці. При цьому, забезпечується ініціатива і самостійність працівники, підвищується взаємна відповідальність сторін. Контракт має юридичну основу. У ньому можуть вказуватися умови підвищення або зниження зарплати, установлюється розмір премії, указуються додаткові пільги і гарантії. Контракт складається в писемній формі і підписується як прийнятим на роботу, так і керівником підприємства. Він набирає сили з моменту його підписання.