Висновки

Юридичний факт – це фрагмент соціальної ситуації, що має значення для суб’єктів права в зв’язку з реалізацією їх суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, властивості якої описані в тексті нормативно-правового акта як знання про умови, за наявності яких здійснюється реалізація норми права.

В основу традиційної класифікації юридичних фактів покладені три взаємопов’язані ознаки:

1. «Вольовий» критерій, за яким всі юридичні факти поділяються на події та дії. Події - явища природи, виникнення і розвиток яких не залежить від волі та свідомості людини. Дії - вчинки людини, акти державних органів влади тощо.

2. За другою ознакою дії поділяються на правомірні та протиправні. Правомірні дії відповідають приписам юридичних норм, в них виражається правомірна (з точки зору чинного законодавства) поведінка. Протиправні (неправомірні) - суперечать правовим розпорядженням, завдають шкоди інтересам суспільства та держави.

3. За третьою ознакою правомірні дії поділяться на юридичні вчинки і юридичні акти. Юридичні вчинки викликають правові наслідки незалежно від того, усвідомлював чи не усвідомлювала суб’єкт їх правове значення, бажав чи не бажав настання правових наслідків. Юридичні акти - дії, прямо спрямовані на досягнення правового результату.

Юридичний склад є сукупністю окремих життєвих обставин, кожна з яких в інших випадках зазвичай виступає в якості самостійного юридичного факту.

Характеристика юридичного складу:

1. юридичному складу властива розчленованість на окремі елементи.

2. для юридичного складу характерним є особливий спосіб зв’язку між його елементами, який має двоякий характер: вони (елементи) включені в систему матеріальних відносин і, як усі явища дійсності, знаходяться у взаємозв’язку та взаємодії.

3. спосіб зв’язку елементів визначає функціонування юридичного складу як складної системи.

Для об’єктів інтелектуальної власності можна деталізувати підстави виникнення прав і обов’язків та зазначити, що цивільні права і обов’язки стосовно цих об’єктів можуть виникати: з факту безпосереднього створення об’єкту його автором або факту створення об’єкту спільною працею декількох осіб-співавторів; з факту отримання патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок; з факту першого використання комерційного найменування; з факту отримання свідоцтва на торговельну марку та компонування інтегральної мікросхеми; для комерційної таємниці - з поєднання фактів створення і фізичної фіксації на матеріальному носієві інформації, яка є секретною, має комерційну цінність та факту здійснення адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію; з трудових правовідносин, коли майнові права інтелектуальної власності виникають у юридичної або фізичної особи у якої працює працівник, який створив об’єкт; з правовідносин, пов’язаних із створенням об’єкту на замовлення, де замовник отримує спільні права на створений автором за замовленням об’єкт інтелектуальної власності; з договору про передачу права на об’єкт; з інших договірних відносин, таких, наприклад, як договір застави, де об’єктом застави виступають майнові права на об’єкт інтелектуальної власності; у юридичної особи - з факту внесення майнових прав інтелектуальної власності в якості вкладу до статутного капіталу такої юридичної особи; внаслідок прийняття рішення спеціальним державним органом – судом; в порядку спадкування.

Підставами виникнення прав інтелектуальної власності є юридичні факти, з якими пов’язано надання охорони праву інтелектуальної власності.

Право інтелектуальної власності на об’єкти авторського права і суміжних прав виникає з моменту створення твору, тобто надання творам науки, літератури, мистецтва об’єктивної форми.

Право інтелектуальної власності на об’єкти суміжних прав виникає: на виконання - з моменту його першого здійснення; на фонограми і відеограми - з моменту їх вироблення; на передачу (програму) - з моменту її першого здійснення.

Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого його використання та охороняється без обов'язкового подання заявки на останнє чи його реєстрації і незалежно від того, чи є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Припинення правовідносин інтелектуальної власності – визначені нормами права юридичні факти, які обумовлюють закінчення правовідносин, пов’язаних із використанням прав інтелектуальної власності.

Основною підставою дострокового припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на компонування ІМС (інтегральної мікросхеми) є відмова власника свідоцтва від належного йому комплексу прав.

Правова охорона торговельної марки може припинитися шляхом припинення дії свідоцтва або визнання свідоцтва недійсним.

Чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування припиняється разом із припиненням підприємницької діяльності самого суб’єкта цього права.

Правовстановлюючими фактами у сфері інтелектуальної власності є:

• створення твору;

• реєстрація прав та отримання охоронного документа;

• рішення про визнання торгової марки загальновідомою;

• рішення суду про надання дозволу на використання об’єктів права інтелектуальної власності;

• використання об’єкта інтелектуальної власності тощо.

Прикладом правозмінюючих фактів є:

• договір про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності;

• реорганізації юридичної особи.

Правоприпиняючими фактами в галузі інтелектуальної власності є:

• припинення дії охоронного документа;

• визнання охоронного документа недійсним у судовому порядку;

• закінчення терміну дії майнових прав;

• смерть фізичної особи.

У праві розрізняють три види юридичних складів відповідно до того, яким чином пов'язані між собою юридичні факти, що до них входять:

а) склад із незалежним накопиченням елементів;

б) склад із послідовним накопиченням елементів;

в) альтернативний склад.

Права на комерційну таємницю виникають на підставі юридичного складу, тобто за умови одночасного настання таких обставин: правомірне володіння особою інформацією з правом визначати режим доступу до неї, наявність в цієї інформації ознак конфіденційності та комерційної цінності, а також вжиття такою особою адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її конфіденційності.

Що стосується об’єктів промислової власності, то для них законодавством передбачений певний юридичний склад – «факт плюс визнання (підтвердження) такого факту», коли права інтелектуальної власності виникають лише після визнання державою факту створення автором об’єкта права. Власне права на об’єкт матеріального світу, створений творчою працею людини-автора виникають з моменту його створення, але саме передбачені для цих об’єктів, як для предметів правовідносин в сфері інтелектуальної власності, суб’єктивні виключні права інтелектуальної власності виникають після їх реєстрації спеціально уповноваженим державним органом.

Особливий різновид юридичних складів являють собою ті склади, обов'язковими елементом яких є такий юридичний факт, як державна реєстрація дії або події. Особлива роль таких юридичних складів полягає в тому, що вже саме існування юридичного факту у формі дії або події за відсутності факту їх державної реєстрації не спричинює цивільно-правових наслідків. Так, угоди з нерухомим майном породжують права на таке майно лише за умови їх державної реєстрації, для виникнення права на винахід необхідне подання заявки і визнання пропозиції винаходом (видача патенту) в Державному комітеті з питань науки і інтелектуальної власності. Існування таких юридичних складів об'єктивно необхідне, бо державна реєстрація прав, дій, подій є засобом публічного контролю за цивільним оборотом з метою забезпечення найповнішої охорони важливих майнових і особистих благ та свобод суб’єктів.

Отже, в роботі розглянуто підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин та їх класифікація; поняття, види, особливості юридичних фактів як підстав виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин у сфері інтелектуальної власності; юридичний склад як підстава виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин у сфері інтелектуальної власності.