Розділ II. Поняття, види, особливості юридичних фактів як підстав виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин у сфері інтелектуальної власності

2.1 Загальна характеристика та особливості юридичних фактів як підстав виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин у сфері інтелектуальної власності

Підстави виникнення цивільних правовідносин регламентуються ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК), яка передбачає виникнення цивільних прав і обов’язків із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Наведена норма ЦК передбачає підстави виникнення цивільних прав і обов’язків, серед яких самостійним різновидом юридичних фактів є створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності.

Для об’єктів інтелектуальної власності можна деталізувати підстави виникнення прав і обов’язків та зазначити, що цивільні права і обов’язки стосовно цих об’єктів можуть виникати:

1. з факту безпосереднього створення об’єкту його автором або факту створення об’єкту спільною працею декількох осіб-співавторів;

2. з факту отримання патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок;

3. з факту першого використання комерційного найменування;

4. з факту отримання свідоцтва на торговельну марку та компонування інтегральної мікросхеми;

5. для комерційної таємниці - з поєднання фактів створення і фізичної фіксації на матеріальному носієві інформації, яка є секретною, має комерційну цінність та факту здійснення адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію;

6. з правовідносин, коли майнові права інтелектуальної власності виникають у юридичної або фізичної особи у якої працює працівник, який створив об’єкт;

7. з правовідносин, пов’язаних із створенням об’єкту на замовлення, де замовник отримує спільні права на створений автором за замовленням об’єкт інтелектуальної власності;

8. з договору про передачу права на об’єкт;

9. з інших договірних відносин, таких, наприклад, як договір застави, де об’єктом застави виступають майнові права на об’єкт інтелектуальної власності;

10. у юридичної особи-з факту внесення майнових прав інтелектуальної власності в якості вкладу до статутного капіталу такої юридичної особи;

11. внаслідок прийняття рішення спеціальним державним органом – судом;

12. в порядку спадкування.

З них до первісних способів набуття прав, коли право на об’єкт виникає незалежно від волі третіх осіб, (з деякими застереженнями) можна віднести:

• факт безпосереднього створення об’єкту його автором або факт створення об’єкту спільною працею декількох осіб-співавторів;

• факт отримання патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок;

• факт отримання свідоцтва на торговельну марку та компонування інтегральної мікросхеми;

• факт першого використання комерційного найменування;

• поєднання фактів створення і фізичної фіксації на матеріальному носієві інформації, яка є секретною, має комерційну цінність та факту здійснення адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію для комерційної таємниці.

До похідних способів набуття прав, тобто таких, право власності виникає за волею попереднього власника, та (як правило) набувача прав відносяться:

• за договором про передачу права на об’єкт;

• з інших договірних відносин, таких, наприклад, як договір застави, де об’єктом застави виступають майнові права на об’єкт інтелектуальної власності;

• з факту внесення майнових прав інтелектуальної власності в якості вкладу до статутного капіталу юридичної особи;

• в порядку спадкування.

Також є декілька способів набуття прав, які можуть відноситись, в залежності від конкретних правових підстав виникнення, як до першої, так і до другої групи. Це такі випадки, як:

• правовідносини, коли майнові права інтелектуальної власності виникають у автора та/або юридичної або фізичної особи в якої працює працівник, який створив об’єкт. В залежності від умов договору між працівником і роботодавцем, у роботодавця можуть виникати права інтелектуальної власності або способом первісного набуття (коли немає договору, і права на об’єкт належать роботодавцеві і працівникові спільно) і похідним способом (коли згідно договору автор передає майнові права інтелектуальної власності роботодавцеві);

• з правовідносин, пов’язаних з створенням об’єкту на замовлення, де замовник отримує спільні права на створений автором за замовленням об’єкт інтелектуальної власності – ситуація аналогічна вищезазначеній;

• внаслідок прийняття рішення спеціальним державним органом – судом.

Така ситуація також може базуватись на різних правових підставах. Може в суді оспорюватись як саме авторство, так і питання набуття майнових прав [14, с. 248].

Підставами виникнення прав інтелектуальної власності є юридичні факти, з якими пов’язано надання охорони праву інтелектуальної власності. Стаття 422 ЦК України закріплює положення про те, що право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених ЦК України, іншими законами та договорами. Для різних об’єктів інтелектуальної власності вони неоднакові.

Так, право інтелектуальної власності на об’єкти авторського права і суміжних прав виникає з моменту створення твору, тобто надання творам науки, літератури, мистецтва об’єктивної форми.

Право інтелектуальної власності на об’єкти суміжних прав виникає: на виконання - з моменту його першого здійснення; на фонограми і відеограми - з моменту їх вироблення; на передачу (програму) - з моменту її першого здійснення.

Майнові права інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, на компонування інтегральних мікросхем, сорти рослин і породи тварин, географічні зазначення є чинними від дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону. Виключні майнові права інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування інтегральних мікросхем виникають від дати подання заявки на зазначені об’єкти до відповідного державного органу.

Майнові права інтелектуальної власності на сорти рослин і породи тварин виникають від дати, наступної за датою їх державної реєстрації. Виключні майнові права на сорти рослин і породи тварин – із 1 січня року, що настає за роком державної реєстрації цих прав.

Майнові права інтелектуальної власності на географічні зазначення виникають від дати, наступної за датою їх державної реєстрації. На географічні зазначення виключні права не виникають.

Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого його використання та охороняється без обов’язкового подання заявки на останнє чи його реєстрації і незалежно від того, чи є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Майнові права на торговельну марку є чинними від дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку.

Оскільки визначення дати виникнення права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію ЦК України не містить, такою вважається дата визнання пропозиції раціоналізаторською і початку її використання. Дата виникнення правової охорони комерційної таємниці також не визначена в ЦК України.

Отже, ЦК України уніфікував моменти виникнення права інтелектуальної власності на різні її об’єкти. Право інтелектуальної власності на її об’єкти може виникати на підставі цивільно-правових договорів. Майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані іншій особі повністю або частково, а умови передання майнових прав інтелектуальної власності визначаються договором [13, с. 343].

ЦК України серед способів захисту цивільних прав та інтересів називає зокрема зміну та припинення правовідношення [5, с.126].

Зміна правовідносин інтелектуальної власності – визначені нормами права юридичні факти, які обумовлюють перетворення структури правовідносин (заміна суб’єкта, предмета, прав та обов’язків сторін), пов’язаних із використанням прав інтелектуальної власності [5, с.130].

Припинення правовідносин інтелектуальної власності – визначені нормами права юридичні факти, які обумовлюють закінчення правовідносин, пов’язаних із використанням прав інтелектуальної власності [5, с.130].

Отже, авторське право на твори науки, літератури і мистецтва може припинитися лише одним способом — закінченням строків їх правової охорони. Інших способів припинення правової охорони цих творів чинне законодавство України не визначає.

Проте стверджувати, що зазначені твори взагалі позбавляються будь-якої правової охорони у зв’язку із закінченням строку охорони, також немає підстав. Позбавляються охорони права спадкоємців. Щодо охорони прав на твори науки, літератури і мистецтва, то видається, із закінченням строків охорони майнові права на зазначені твори не припиняються. Відповідно до ЗУ «Про авторське право і суміжні права» в такому разі твір стає надбанням суспільства в особі держави [1].

З наведеної норми можна зробити два висновки. Перший — майнове право на твір після закінчення строку охорони належить суспільству в особі держави, представництво якої здійснює Кабінет Міністрів України (Далі – КМУ). Другий — КМУ має право в окремих випадках встановлювати певні відрахування. Таке право може бути тільки на підставі майнового права на твір, яке перейшло до КМУ.

Разом з тим видається, що дана норма не доведена до свого завершення. Так як твір став надбанням суспільства, то всі майнові права, що можуть випливати із авторського права на твір, має здійснювати КМУ в повному обсязі, а не в окремих випадках.

Припинення суміжних прав настає також лише із закінченням їх правової охорони. Закон не передбачає примусового припинення авторського права і суміжних прав. Не можуть бути припинені зазначені права і за вільним волевиявленням суб’єктів цих прав. Чинне законодавство про авторське право і суміжні права не містить норм, які б передбачали примусове припинення авторського права і суміжних прав. Закон захищає твір будь-якого достоїнства. Патентні закони України передбачають можливість невизнання пропозиції об’єктом промислової власності, якщо вона суперечить суспільним інтересам і моралі. ЗУ «Про авторське право і суміжні права» такої можливості не передбачає, хоча відомо, що можуть бути твори, які суперечать суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі.

Основною підставою дострокового припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на компонування ІМС (інтегральної мікросхеми) є відмова власника свідоцтва від належного йому комплексу прав. Така відмова допускається у разі якщо у договорі, укладеному власником свідоцтва з третьою особою, не передбачено інше. Заява володільця свідоцтва з повідомленням про припинення прав подається до Держдепартаменту, який вносить відповідні зміни до Державного реєстру топографій інтегральних мікросхем. У цьому випадку відмова набуває чинності з моменту внесення відповідних змін до реєстру. У разі заподіяння шкоди іншій особі у зв’язку з відмовою від прав на топографію колишній власник зобов’язаний відшкодувати заподіяні такою відмовою збитки.

Інших підстав дострокового припинення чинності майнових прав на топографію ІМС законодавство не передбачає. У перспективі норми щодо припинення прав на топографії інтегральних мікросхем можуть конструюватися законодавцем за аналогією з підставами припинення прав інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки.

Слід враховувати, що Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» передбачає видачу примусових ліцензій у зв’язку з невикористанням топографії. Зокрема, у випадку, якщо зареєстрована топографія ІМС не використовується в Україні протягом трьох років від дати публікації офіційних відомостей про реєстрацію або від дати, коли використання топографії ІМС було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використовувати топографію ІМС, у разі відмови власника прав на зареєстровану топографію ІМС від укладення ліцензійного договору, може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання зареєстрованої топографії ІМС. Проте факт видачі примусової ліцензії не призводить до дострокового припинення майнових прав інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми [3].

Правова охорона торговельної марки може припинитися шляхом припинення дії свідоцтва або визнання свідоцтва недійсним. Припинення дії свідоцтва може мати місце лише достроково, адже чинність свідоцтва на торговельну марку за чинним законодавством будь-яким конкретним строком не обмежена. Дострокове припинення правової охорони торговельної марки не відрізняється якоюсь оригінальністю від дострокового припинення правової охорони об’єктів промислової власності. Так само власник свідоцтва може у будь-який час відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи.

Дія свідоцтва припиняється у разі несплати збору за продовження строку його дії. Документ про сплату збору за кожне продовження строку дії свідоцтва має надійти до Установи до кінця поточного періоду строку дії свідоцтва за умови сплати збору протягом двох останніх його місяців.

Проте і для власників свідоцтва законодавство України про інтелектуальну власність надає певну пільгу. Власник свідоцтва може сплатити зазначений збір і після закінчення останнього періоду строку дії свідоцтва, але за таких умов: збір має бути сплаченим і документ про його сплату має надійти до Установи протягом 6місяців після закінчення оплаченого строку. Розмір зазначеного збору збільшується на 50 %. У разі несплати збору за продовження дії свідоцтва останнє припиняє свою чинність з першого дня періоду строку дії свідоцтва, за який збір не сплачено. Особливістю припинення дії свідоцтва на торговельну марку є також і те, що його чинність може припинитися на підставі рішення суду у зв’язку з перетворенням марки у позначення, що стало загальновизнаним як позначення товарів і послуг певного виду після подання заявки. Наведена норма властива лише охороні прав на торговельну марку. На торговельну марку поширюється також норма про припинення правової охорони у зв’язку з тривалим невикористанням марки.

Визнання свідоцтва недійсним є ще одним способом припинення правової охорони знака. ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачає дві підстави для визнання свідоцтва недійсним: невідповідність зареєстрованої марки умовам надання правової охорони та наявність у свідоцтві елементів зображення марки та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці [2].

Чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування припиняється разом із припиненням підприємницької діяльності самого суб’єкта цього права. У статті 491 ЦК України зазначено лише одну підставу, з якою законодавець пов’язує припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування, — це ліквідація самої юридичної особи, інші ж підстави повинні бути визначені законом. Між тим, в ЦК України, зокрема, зазначається, що юридична особа може припинити свою діяльність і через реорганізацію - злиття, приєднання, поділ, перетворення. Тому ці випадки також можуть стати підставами для припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування.

Відповідно до статті 491 ЦК України майнові права на комерційне найменування діють безстроково, належать юридичній особі протягом усього періоду її діяльності і їхня чинність припиняється одночасно з ліквідацією самої юридичної особи та з інших підстав, встановлених законом. Є декілька підстав, за яких дія прав на комерційне найменування може припинитися, хоча б сама комерційна організація продовжувала існувати. На практиці це можливо в таких випадках:

- власник прав на комерційне найменування може сам у будь-який момент відмовитися від права на використання цього комерційного найменування;

- при переході юридичної особи до нового власника, якщо умови такої передачі не передбачають збереження за юридичною особою колишнього комерційного найменування;

- може бути викликане реорганізацією юридичної особи, у ході якої вона може, а іноді й зобов’язана змінити своє колишнє комерційне найменування;

- за рішенням суду через невідповідність вимогам закону або порушення прав та інтересів інших осіб, що охороняються законом.

Дія ліцензійного договору може бути достроково припинена за взаємною згодою сторін; на підставі рішення суду; на підставі припинення дії деклараційного патенту на винахід у зв’язку з видачею патенту за результатами кваліфікаційної експертизи заявки, за якою раніше було видано деклараційний патент.