Тема 1. Романтизм у творчості Генріха Гейне

ПЛАН

1. Біографічні відомості Г. Гейне.

2. Формування світогляду Г. Гейне. Поет і його епоха.

2. Ліричний герой у поетичному циклі "Книга пісень".

3. Публіцистичність "Подорожніх картин" Г. Гейне.

4. Поема “Німеччина. Зимова казка”:

– історія створення;

– жанрові особливості;

– головна особливість поеми – поєднання сатири та пафосу;

– романтична поетика твору.

4. Гейне й українська література.

ТЕКСТИ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ПРОЧИТАННЯ

“Німеччина. Зимова казка”, "Книга пісень", "Романтична школа у Німеччині", "Атта Троль", "Сучасні вірші", "Романсеро".

ЛІТЕРАТУРА

1. Наливайко Д.С., Шахова К. Зарубіжна література доби романтизму. – К, 1998.

2. Берковский Н.Я Романтизм в Германии. – Л., 1973. – 568 с.

3. Бовсунівська Т. "Книга пісень" Г. Гейне як любовний роман // Всесвітня

література та культура. – 2002. – № 2. – С. 47–48.

4. Безобразова Л., Тутеця О. Гімн неподіленому коханню в російських і українських перекладах // Всесвітня література та культура. – 2000. – № 4.– С. 43–44.

5. Вовк Я. Останній поет "вільної пісні романтизму": Г. Гейне і його "Книга пісень" 11 Всесвітня література та культура в навч. закладах України. – 2000. – №2. – С. 38–41

6. Матузова Н. Генріх Гейне: Життя і творчість. – К., 1984.

7. Пронин В. "Стихи, достойные запрета...". Судьба поэмы Г. Гейне "Германия. Зимняя сказка". – М., 1986.

8. Шалагінов Б. Розвиваючи творчу уяву читача: Монографічний аналіз вірша Г. Гейне "Лорелей" // Іноземні мови в навч. закладах. – 2004. – № 1. – С. 109–113.

Тема 2. Еволюція творчого методу Віктора Гюго

ПЛАН

1. В. Гюго – лірик, драматург, романіст, філософ, суспільний діяч. Біографія.

2. Роль Віктора Гюго у становленні французького романтизму (естетичний маніфест у передмові до «Кромвеля», романтична драматургія).

3. Поетична творчість В. Гюго.

4. Проза В. Гюго.

5. Роман Віктора Гюго «Собор Паризької Богоматері»:

– історія написання й проблематика роману «Собор Паризької Богоматері»;

– композиційна роль образу Собору Паризької Богоматері;

–особливості змалювання боротьби добра та зла, гуманістичний пафос співчуття жертвам людської й соціальної несправедливості у творі;

– образ Квазімодо. Історія його взаємин з Есмеральдою;

– багатогранність теми кохання;

– антиклерикальна ідея роману (Клод Фролло);

– антитеза як основний прийом побудови твору.

6. Поетична творчість автора.

Література

1. Евнина Е.М. Виктор Гюго. – М., 1976.

2. Трескунов М.С. Виктор Гюго. – Л., 1965.

3. Жук Є.Л. Залучати набуті раніше знання. Традиції історичного роману В.Скотта у творчості В. Гюго // Всесвітня література в середніх начальних закладах України. – 2006. – № 3. – С. 35–36.

4. Ковальчук Р.Ф. В.Гюго "Собор Паризької Богоматері": матеріали до варіативного вивчення // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2006. – № 3. – С. 28–35.

5. Рогозинський В. В.Гюго і його "кам´яна симфонія". Система уроків з вивчення роману "Собор Паризької Богоматері" // Всесвітня література та культура в середніх навчальних закладах України. – 2001. – № 5. – С 33–41.

6. Саржевський С. В. Собор... без Бога (Що засвідчує компаративний аналіз творів В.Гюго, О.Гончара, І.Багряного) // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 1999. – № 12. – С. 25–27.

7. Паламарчук Л. Образ Собору // Зарубіжна література. – 2004. – № 47. – С. 4.

8. Гопало Л. "Собор Паризької Богоматері" – романтична палітра людських почуттів // Зарубіжна література. – 2004. – № 47. – С. 5–7.

9. Достоєвський Ф. З передмови до публікації перекладу роману В.Гюго "Собор Паризької Богоматері" // Зарубіжна література. – 2004. – № 47. – С. 1.