Вимоги до уроку іноземної мови і культури

Розглянемо вимоги до уроку ІМіК, що випливають із цілей, змісту і технології навчання цього предмета у школі.

Мовленнєва спрямованість уроку ІМ. Визначення ІКК у всьому різноманітті її складових головним об’єктом навчання ІМіК передбачає формування компетентностей у п’яти видах мовленнєвої діяльності: аудіюванні, говорінні, читанні, письмі та перекладі. Для досягнення такої мети необхідна, по-перше, практична орієнтація уроку, тобто переважання вправляння над повідомленням знань та їх осмисленням. Отже, практичні цілі кожного уроку повинні бути спрямовані переважно на формування навичок і вмінь. По-друге, мовленнєва спрямованість уроку означає комунікативний характер вправляння. Такі вправи як повторення за вчителем, переклад, складання речень за зразком, переказ тексту і т.п. мають бути також підпорядковані комунікативним цілям. Вправу на переклад, наприклад, можна перетворити в гру в перекладача і т. д. Комунікативне вправляння – це завжди мовленнєва діяльність згідно з ситуацією з метою реалізації певного комунікативного наміру.

Отже, на уроці повинні переважати комунікативні та умовно-комунікативні вправи. Виконуючи такі вправи, учень вирішує певну мовленнєву задачу, його мовлення пов’язане з конкретною природною або створеною штучно ситуацією спілкування, що імітує реальні умови спілкування..

Комунікативна атмосфера повинна пронизувати весь урок, починаючи з повідомлення учителем завдань уроку (“Сьогодні ми поговоримо про те, як можна відпочити на канікулах, прочитаємо казку, навчимося виражати прохання англійською (французькою, німецькою, іспанською) мовою”), і закінчуючи підсумком уроку, коли вчитель оцінює роботу учнів, наголошуючи на їх досягненнях саме в оволодінні комунікацією.

Комплексність уроку ІМіК. На уроці ІМіК формування мовних компетентностей — фонетичної, лексичної, граматичної та інших – відбувається взаємопов’язано, взаємообумовленим є й формування мовленнєвих компетентностей в аудіюванні, говорінні, читанні, письмі та перекладі. У тісному взаємозв’язку здійснюється також формування мовних і мовленнєвих компетентностей. Ця особливість уроку зумовлена природою мовлення: у мовленні всі види діяльності взаємодіють, сприяють формуванню і вдосконаленню один одного; матеріал для спілкування представлений у своєму роді глобальними мовленнєвими одиницями з властивостями всіх аспектів мови: вони фонетично оформлені, побудовані за правилами граматики, передають зміст мовлення за допомогою лексичних засобів. Отже, засвоюючи, наприклад, ГС чи ЛО активного мінімуму, необхідно передбачити вправи у їх вживанні та розумінні в усіх видах мовленнєвої діяльності. Для засвоєння ГС чи ЛО пасивного мінімуму потрібні вправи в читанні та аудіюванні. Працюючи над розвитком умінь читання, вчитель використовує вправи у говорінні чи/та письмі з метою перевірки розуміння тексту. Це, проте, не означає, що на уроці в однаковій мірі формуються усі навички чи розвиваються усі види спілкування або що має бути всього потрошку. Певний аспект чи вид мовленнєвої діяльності, як правило, домінують, інші служать засобами їх навчання. У взаємозв’язку з мовними і мовленнєвими компетентностями здійснюється також формування лінгвосоціокультурної і навчально-стратегічної компетентностей.

Іноземна мова і культура – мета і засіб навчання. Іноземна мова і культура виступають не лише практичною метою навчання, що досягається в ході уроку, вони – важливий засіб навчання, який реалізується мовленням учителя. Мовлення учителя виконує дві важливі функції. По-перше, воно використовується для організації навчання і виховання учнів на уроці. Для цього вчитель повинен володіти виразами класного вжитку, жестами, мімікою для ведення уроку тощо. Йому необхідно вміти адаптувати своє мовлення до рівня розуміння його учнями певного ступеня навчання. Отже, мовлення учителя повинно бути виразним, переконливим, грамотним, економним, адаптивним. По-друге, мовлення учителя ІМіК на відміну від учителів інших предметів є засобом мовної наочності, а саме зразком для наслідування, опорою, котру може використати учень, стимулом, що спонукає до мовлення. Тому воно має бути зразковим, тобто нормативним; автентичним, тобто саме так у даній ситуації сказав би носій мови; відповідати мовленнєвому досвіду учнів; різноманітним за засобами вираження думки.

Створення іншомовної атмосфери на уроці має стати одним із завдань учителя ІМіК, тому він повинен прагнути до ведення уроку виключно ІМ. Спочатку доцільно перекладати учням свої розпорядження на рідну мову, а з часом обмежити її використання найнеобхіднішими ситуаціями. Проте при значущості мовлення учителя воно не повинно займати більше 10% часу уроку. Решта часу повинна бути віддана мовленню учнів.

Висока активність розумово-мовленнєвої діяльності учнів. Ефективність уроку визначається ступенем розумово-мовленнєвої активності учнів, то ж завдання учителя полягає у залученні їх до активної діяльності і підтриманні її протягом уроку. До факторів, що стимулюють розумово-мовленнєву діяльність, відноситься використання змістовного та інформативного навчального матеріалу, що відповідає інтелектуальному розвитку учнів; завдання, що спонукають учнів до спілкування, до висловлювання власних думок, до розв’язання мисленнєвих задач; застосування прийомів навчання, що дають можливість кожному учню брати безпосередню участь у спілкуванні та максимально збільшують їх активний час на уроці (самостійна робота, колективні форми навчання тощо).

Стимулювання активності учнів має бути пов’язаним з розвитком у них мовленнєвої ініціативи. Це означає, що домінувати на уроці повинен учень, а не вчитель. Така вимога відповідає особистісно-діяльнісному підходу, згідно з яким у центрі навчання знаходиться суб’єкт – учень. Учитель в контексті цього підходу організовує, спрямовує і коректує навчальний процес, виходячи з інтересів учня, рівня його знань та вмінь (Зимняя И. А., 1991).

Різноманітність форм роботи учнів. З огляду на сучасну теорію навчання, згідно з якою учень розглядається як суб’єкт навчальної діяльності, актуальним є застосування таких її форм, котрі інтенсифікують навчання, спонукають до активної роботи кожного учня і разом з тим дають йому можливість самому регулювати темп та умови виконання діяльності. Вимога різноманітності форм роботи є особливо важливою для навчання усного мовлення, адже на відміну від аудіювання і читання, які легко організувати як синхронну діяльність, усне мовлення потребує взаємних контактів, які й повинен забезпечити учитель на уроці.

Особливий ефект у цьому смислі дає поєднання різних форм роботи: фронтальної (відповіді учнів по черзі), індивідуальної (опитування окремих учнів), індивідуально-групової (одночасне індивідуальне виконання завдань учнями групи), хорової (промовляння або читання хором), колективної (робота учнів в парах, у малих групах, усією групою). Колективні форми роботи учнів є перспективними для навчання спілкування. Вони не лише збільшують активний час навчальної діяльності учнів, але й знижують стан тривожності, допомагають подолати боязнь помилок, формують в учнів почуття колективізму.

Мотиваційне забезпечення навчальної діяльності. Мотивація, під якою розуміють спонукальні сили до вивчення ІМіК, зумовлена суб’єктивним світом учня, вона визначається його власними бажаннями, пристрастями, особистісною зацікавленістю у навчанні. На уроці ІМіК мотивація забезпечується низкою факторів.

По-перше, матеріал, що використовується на уроці, повинен бути автентичним, цікавим, відповідати смакам та уподобанням учнів. Це може бути не тільки цікавий текст, але й сучасна пісня, поезія, гумор тощо.

По-друге, прийоми роботи з навчальним матеріалом повинні приваблювати учнів. Цьому сприяють колективні форми роботи, де учень відчуває себе суб’єктом спілкування; навчальні ігри (ігри-конкурси, ігри-змагання, ігри-відгадування, рольові ігри, буквені ігри, рухливі ігри, ігри з предметами, ігри-драматизації, ігри-фантазії і т.п.), що ставлять учнів у життєву ситуацію; проблемні завдання до вправ, які сприяють інтелектуальному розвитку учня.

По-третє, учень повинен усвідомлювати рівень своєї успішності у вивченні ІМіК, бо це викликає задоволення собою, відчуття прогресу в учінні. Успішність учіння досягається доступними та посильними навчальними завданнями, її оцінкою з боку вчителя та учнів. Оцінку успішності учня не слід ототожнювати виключно з балом. Учитель має широко використовувати заохочувальні репліки оцінного характеру типу:

Англ. That’s excellent work. That’s a good start. You’re really trying hard.

Франц. Tu fais du progrès. Tu as réussi. Mes félicitations: tu as du succès.

Нім. Schön! Du hast gut geantwortet. Du hast dich sehr gut vorbereitet

Таке позитивне підкріплення на уроці сприяє росту інтересу до предмета, викликає впевненість у собі.

По-четверте, на мотивацію навчання позитивно впливає сприятливий психологічний клімат на уроці. Для моделювання навчального процесу на уроці у відповідності з сучасними вимогами учитель повинен володіти мистецтвом спілкування з учнями класу і з кожним учнем окремо, адже міжособистісні стосунки, що складаються між суб’єктами навчального процесу, можуть гальмувати нормальну взаємодію або ж сприяти їй. У першому випадку це призводить до мінімального ефекту навчання, у другому – досягається достатній рівень оволодіння учнями ІМіК. Порівняння стилів педагогічного спілкування свідчить про те, що лише в умовах спільної творчої діяльності вчителя та учнів, що має для кожного учня особистісний смисл, складаються між ними відносини партнерства, які й обумовлюють узгодженість їхніх мовленнєвих і немовленнєвих вчинків, а, отже, і високий ефект навчання. Авторитарні стилі спілкування порушують взаємодію і взаєморозуміння учасників навчального процесу: учень не почувається комфортно, не задіяні його емоції і почуття як особистості, він не виступає суб’єктом навчальної діяльності.

Отже, атмосфера спокійної врівноваженості, взаємної довіри, відчуття рівноправності, партнерства у спілкуванні викликає в учнів задоволення від навчального процесу, бажання брати в ньому участь. Сприятливо впливають також моменти релаксації (музичний фон, фізкультпаузи), котрі знімають втому в учнів, підвищують їх загальний тонус і, таким чином, перешкоджають спаду мотивації.