- •Методика і педагогіка
- •Методика і психологія
- •Методика і психолінгвістика
- •Методика і лінгвістика
- •Принципи навчання іноземних мов і культур
- •Дидактичні принципи навчання іноземних мов і культур
- •Методичні принципи навчання іноземних мов і культур
- •Засоби навчання іноземних мов і культур Характеристика основних компонентів навчально-методичного комплексу
- •Вправи на рецепцію звуків
- •Вправи на рецепцію звуків
- •Формування інтонаційних навичок
- •Засоби формування фонетичної компетентності
- •Контроль рівня сформованості фонетичної компетентності
- •Методика формування іншомовної лексичної компетентності Вправи і завдання для формування лексичної компетентності
- •Засоби формування лексичної компетентності
- •Контроль рівня сформованості лексичної компетентності
- •Вправи і завдання для формування граматичної компетентності
- •Система вправ і завдань для формування компетентності в аудіюванні
- •II група (а1б) – вправи для формування лексичних навичок аудіювання,
- •III група (а1в) – вправи для формування граматичних навичок аудіювання.
- •II група (а2б) – вправи для розвитку вмінь аудіювання. І підсистема вправ
- •Вправи для формування слухових, лексичних і граматичних навичок аудіювання
- •II підсистема вправ
- •Засоби формування компетентності в аудіюванні
- •Контроль рівня сформованості компетентності в аудіюванні
- •Підсистема вправ і завдання для формування компетентності у діалогічному мовленні
- •I група (г2а) – вправи для оволодіння “реплікуванням”,
- •II група (г2б) – вправи для оволодіння діалогічними єдностями,
- •Iіі група (г2в) – вправи для оволодіння різними функціональними типами діалогу.
- •I група вправ
- •Ііі група вправ
- •Засоби формування компетентності у діалогічному мовленні
- •Контроль рівня сформованості компетентності в діалогічному мовленні
- •I група вправ (гЗа) – вправи на з’єднання речень у пфє;
- •II група вправ (гЗб) – вправи для оволодіння мінімонологами;
- •III група вправ (гЗв) – вправи для оволодіння різними типами монологів.
- •Вправи і групи
- •Вправи іі групи
- •Вправи ііі групи
- •Засоби формування компетентності у монологічному мовленні
- •Контроль рівня сформованості компетентності у монологічному мовленні
- •Система вправ і завдання для формування компетентності у читанні
- •Засоби формування компетентності у читанні
- •Контроль рівня сформованості компетентності у читанні
- •Система вправ і завдання для формування компетентності у письмі
- •II підсистема вправ – для формування мовленнєвих навичок письма. Вправи для формування навичок розуміння і вживання засобів міжфразового зв’язку
- •Ill підсистема вправ – для розвитку вмінь письма
- •Вправи для розвитку вмінь написання різних типів письма
- •Вправи для розвитку вмінь написання текстів академічних жанрів письма
- •Вправи для формування і розвитку вмінь листування
- •Засоби формування компетентності у письмі
- •Контроль рівня сформованості компетентності у письмі
- •Вимоги до уроку іноземної мови і культури
- •Індивідуалізація процесу формування іншомовної комунікативної компетентності
- •Позакласна робота з іноземних мов і культур
Контроль рівня сформованості компетентності у монологічному мовленні
Метою контролю у навчанні ММ є перевірка умінь учнів передавати в усній формі зміст прочитаного або прослуханого тексту і вміння будувати власне монологічне висловлювання на основі відомого тексту або власних знань у межах вивченого мовного і мовленнєвого матеріалу. Отже, об’єктом контролю іншомовної КММ є рівень її сформованості або сформованості її складових – умінь, навичок, знань і здібностей до ММ, основними з яких є вміння. Визначення об’єктів контролю КММ виходить із цілей навчання ММ. Як уже згадувалося, рівень сформованості КММ на кінець початкової школи має бути А1 за глобальною шкалою ЗЄР, на кінець основної – А2, на кінець старшої – В1 (рівень стандарту і академічний рівень), В2 (рівень профільної філологічної підготовки).
Для підсумкового контролю рівня сформованості КММ необхідно керуватися вимогами державних освітніх стандартів і чинних програм з ІМ для певного типу ЗНЗ та кожного етапу навчання (початкова, основна і старша школа).
Прийоми і форми контролю КММ повинні відповідати наступним вимогам:
· виконувати не лише контрольну, але й навчальну функцію;
· бути адекватними, тобто спрямованими на перевірку саме монологічної форми спілкування;
· бути цікавими для учнів і враховувати їх вікові особливості;
· не вимагати багато зусиль на перевірку та обробку результатів контролю.
Щодо форм контролю, то для ММ характерний усний індивідуальний контроль. Він дає змогу достатньо ефективно перевірити рівень сформованості вмінь, навичок і знань учнів. Але під час поточного контролю варто поєднувати індивідуальні форми перевірки з парними, груповими та фронтальними, щоб уникнути пасивності класу. Для цього можна давати іншим школярам завдання на прослуховування того учня, який говорить, створювати ігрові ситуації і таким чином мотивувати учнів до участі у роботі. Школярі можуть виконувати певні мовленнєві дії (слухати, записувати, замальовувати, рахувати тощо). Для більш об’єктивного контролю і з метою детального аналізу мовленнєвих висловлювань учнів (наприклад мовних помилок) доцільно використовувати ТЗН.
Для оцінки рівня сформованості КММ застосовуються такі контрольні вправи: 1) опис малюнків; 2) повідомлення про себе та своїх друзів; 3) переказ прочитаного або прослуханого тексту з різними модифікаціями; 4) створення монологічних висловлювань за допомогою природних опор; 5) вільне монологічне висловлювання за конкретною ситуацією. Наприклад:
Тема “Відпочинок і дозвілля”. Очікуваний продукований тип монологу – монолог-переконання.
Завдання: Ти працюєш у британському (німецькому, французькому) філіалі провідної української туристичної компанії. Розкажи потенційним клієнтам з Великобританії (Німеччини, Франції, Іспанії) про переваги проведення зимової відпустки в українських Карпатах.
Монологічні висловлювання учнів необхідно оцінювати з урахуванням наступних критеріїв:
1) відповідність висловлювання темі (ситуації) і досягнення комунікативної мети (вирішення комунікативного завдання);
2) обсяг висловлювання;
3) темп висловлювання;
4) комбінування різних мовленнєвих зразків;
5) ступінь зв’язності, логічності, аргументованості висловлювання;
6) структурно-композиційна завершеність висловлювання;
7) наявність елементів творчості у висловлюванні;
8) фонетична, лексична, граматична і стилістична правильність мовлення учнів у монологічній формі.
Другий і третій параметри відносяться до кількісних критеріїв оцінки рівня сформованості КММ, решта характеризують ММ з якісного боку, тобто є якісними критеріями.
Однак не можна звести виставлення оцінок за монологічне висловлювання учнів до простого підрахунку кількості їхніх помилок. Якщо учитель виправляє помилки під час відповіді учня, останній перериває своє мовлення, замовкає, в деяких учнів може з’явитися страх щодо свого висловлювання ІМ на уроці. Не варто переривати поток мовлення учня, так само як і не варто залучати учнів до виправлення помилок своїх однокласників. Слухачі повинні вникати у зміст висловлювання, а не „вихоплювати” помилки. Над помилками, що часто повторюються, слід окремо працювати.
Що стосується здібностей учнів до ММ, рівень їх розвитку визначається на підставі постійного спостереження та аналізу особливсотей їхнього іншомовного спілкування згідно зі сформульованими вище критеріями.
СЕМІНАР 7
