5.3. Організація роботи з науковою літературою

Кожному досліднику необхідно вміти шукати і добирати потрібну літературу для своєї роботи, тобто володіти знаннями основ бібліографії. Бібліографія має завдання інформувати читача про друковані видання, для цього складаються покажчики, каталоги, огляди тощо.

Вміння працювати з літературою – складний творчий процес, який дозволяє:

• виявити здобутки науки, її досягнення і недоліки;

• визначити основні тенденції у поглядах фахівців на проблему, з огляду на те, що вже досягнуто в науці;

• визначити актуальність проблеми;

• розглянути рівень вивченості проблеми;

• допомагає вибрати напрям та аспекти дослідження.

При роботі із літературою обов’язково слід робити виписки, анотації і конспекти, зо допомогою яких виділяють найбільш цінну інформацію, стисло викладають зміст інформації в цілому.

Опрацювання джерел триває впродовж усього періоду дослідження, однак, особливо важлива його роль на перших етапах дослідження, оскільки вивчення наукових джерел дозволяє накопичити певний теоретичний і фактичний матеріал, здійснити аналіз, узагальнення, інтерпретацію наукової інформації щодо теоретичних проблем дослідження, уточнити напрями дослідження, сформулювати дослідницькі завдання, методику дослідження.

Виділяють деякі правила роботи з науковою літературою:

1. Послідовність пошуку літератури із теми дослідження:

• визначення інформаційних джерел;

• з’ясування кола авторів, які вивчали питання пов’язані з обраною проблемою.

2. Джерела бібліографічної інформації:

• первинні (статті, дисертації, монографії тощо);

• вторинні (реферативні журнали, сигнальна інформація тощо);

• третинні (огляди, компілятивні роботи, довідкова література тощо).

3. Зворотно - хронологічний порядок ознайомлення із літературою, який дозволяє уникнути повторного огляду інформації.

Таким чином, вивчення літератури з обраної теми слід починати з загальних робіт, щоб отримати уявлення про основні питання, а пізніше вже вести пошук нового матеріалу.

Роботу з літературою рекомендовано проводити поетапно:

І— складання попереднього бібліографічного списку джерел;

ІІ — підбір публікацій;

ІІІ — опрацювання публікацій.

Правильно складений бібліографічний список є свідченням загальної і наукової ерудиції автора та обізнаності із фундаментальними працями. Критерієм оцінки прочитаного є можливість його практичного використання в роботі. В процесі опрацювання джерел слід відбирати лише наукові факти.

Під науковими фактами розуміють елементи, що складають основу наукового значення, які відображають об’єктивні властивості речей та процесів – новизну, точність та об’єктивність і достовірність. Точність наукового факту визначається об’єктивними методами та характеризує сукупність найбільш суттєвих ознак предметів, явищ, подій, їх кількісних та якісних визначень.

Таким чином, опрацювання наукової літератури передбачає аналітичну роботу дослідника з наступною систематизацією за певними напрямами, що характеризують якісні зрушення у розвитку досліджуваної проблеми. В процесі дослідження виокремлюють два типи аналізу наукової літератури:

- тематичний аналіз, який передбачає систематизацію всієї інформації за різними аспектами досліджуваної теми;

- критичний аналіз, який дозволяє визначити недостатньо досліджені ракурси проблеми, окреслити на цій основі завдання власного наукового пошуку. Критичний аналіз передбачає розкриття: основної ідеї автора, його позиції; відмінності позицій автора від інших дослідників; сутності наукової полеміки; суперечливих положень авторської позиції; питань, що залишились невисвітленими; перспективних напрямів подальших досліджень.

В роботі з джерелами, з метою економії часу, потрібно прагнути до лаконізму, використовуючи різні форми накопичення інформаційних матеріалів:

• першого рівня: записи на бібліографічних карточках, витяги (скорочений або повний виклад змісту окремих фрагментів наукового джерела), цитування (дослівний запис авторського тексту), ксерокопії, алфавітний каталог із проблеми дослідження, папки із галузевої інформації (аркуші із відомостями про певні публікації );

• другого рівня (результати аналітико-синтезуючої обробки інформації наукового джерела ): анотації (коротка характеристика з точки зору змісту, напрямку публікації ), тези (стислий виклад основних положень публікації ), конспекти (детальний виклад змісту інформації ), графи-схеми;

• третього рівня (результати узагальнюючої обробки інформації): написання термінологічного словника основних понять із теми дослідження, змістовного огляду за її певним напрямком.

Таким чином, огляд літературних джерел дає можливість виявити професійну компетентність дослідника, його особистий внесок в розробку теми порівняно з уже відомими дослідженнями. Вивчення літератури здійснюється не для запозичення матеріалу, а для обдумування знайденої інформації і вироблення власної концепції, що може стати самостійною публікацією автора.