4.3. Наукова комунікація в науковій діяльності

У процесі наукового пошуку дослідник здійснює ділове спілкування, котре може мати інформаційний або дискусійний характер, тому він по винен бути компетентним, тактовним, володіти прийомами безпосередніх та опосередкованих контактів, прагнути оперативно й ефективно ви рішити чи обговорити питання. Попередня підготовка передбачає визначення мети, теми, терміну, основних запитань, даних тощо. Важливе значення має також техніка спілкування, тобто ті правила і прийоми, які використовуються для ділових контактів, зокрема:

- визначеність, тобто чітке обмеження предмета обговорення, його мети, формулювання питань, можливих варіантів вирішення;

- обґрунтованість, тобто максимальна аргументованість своєї точки зору, визначення системи доказів, логічність викладення власної позиції;

- послідовність у відстоюванні власної точки зору, поглядів, думок, несуперечність тверджень, доказів, готовність до зміни своєї позиції лише за наявності вагомих аргументів опонента.

При веденні діалогу слід уважно вислуховувати співрозмовника, ста витися до нього неупереджено, делікатно, з повагою. Основні моменти такого спілкування доцільно занотовувати, щоби пізніше проаналізувати точку зору співрозмовника, його аргументи.

Два види ділового спілкування: перший має інформаційний характер, його мета отримання інформації; другий вид – дискусійне, під час якого кожна із сторін наполягає на своїй думці. Найефективнішими є безпосередні контакти.

Запорукою успішного спілкування є компетентність і тактовність, володіння прийомами бесіди, прагнення оперативно й ефективно вирішувати чи обговорювати питання. Попередня підготовка передбачає передусім визначення мети спілкування, терміну його проведення. При підготовці до інформаційного спілкування попередньо формулюються основні запитання, які необхідно поставити співрозмовнику, складається детальний перелік фактів, що підлягають уточненню і т.д. При підготовці до дискусійного спілкування бажано правильно підібрати аргументи, необхідні для захисту своєї думки, викласти їх у логічній послідовності. Важливо спробувати поглянути на обговорюване питання очима опонента.

При підготовці до спілкування важливо оцінити професійний рівень співбесідника, його вік, риси характеру.

Техніка спілкування має свої особливості: Є певна система правил і прийомів, які роблять ділову розмову найбільш ефективною:

1) визначеність – чітке визначення предмета обговорення, цілі розмови, формулювання обговорюваних питань, можливих варіантів рішень;

2) обґрунтованість, тобто оптимально можлива аргументованість точки зору, системи доказів і логічного їх викладу;

3) послідовність у захисті своїх поглядів, думок, несуперечність тверджень, доказів, готовність до зміни свого рішення лише за наявності дійових аргументів опонента.

Ділове листування потребує своєрідного стилю, що відрізняє його від службового. Ділові листи мають бути чіткі і лаконічні, зрозумілі. Звернення – Шановний, Вельмишановний, Шановний колего. Прощальні фрази також можуть бути різними – З найкращими побажаннями, З вдячністю і найкращими побажаннями, З повагою і найкращими побажаннями. Слід ретельно перевірити текст листа.

Ділова розмова по телефону. Це досить поширена форма спілкування. Крім номера, потрібно знати Прізвище, ім’я, по-батькові, посаду. Ретельно продумати і чітко уявити мету дзвінка, визначити і записати питання, які треба вирішити із абонентом, підготувати необхідні документи, На столі біля телефону має постійно бути записна книжка і ручка. Важливо вибрати слушний час для дзвінка. Не рекомендується телефонувати на початку , в кінці робочого дня, близько до обідньої перерви. Неетично телефонувати додому після 21 –ї години. Після того як Вам відповіли слід назвати прізвище, ім.по-батькові потрібного вам абонента. Після взаємних представлень викласти причину дзвінка. Закінчує розмову той, хто зателефонував. Доречними будуть фрази :”Дякую за розмову”, „Рада була Вас чути” „Успіхів Вам”.