Франко:

«Гімн»

Вічний революцйонер — Дух, що тіло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю, — Він живе, він ще не вмер. Ні попівськiї тортури, Ні тюремні царські мури, Ані війська муштровані, Ні гармати лаштовані, Ні шпіонське ремесло В гріб його ще не звело.

Він не вмер, він ще живе! Хоч від тисяч літ родився, Та аж вчора розповився І о власній силі йде. І простується, міцніє, І спішить туди, де дніє; Словом сильним, мов трубою, Міліони зве з собою, — Міліони радо йдуть, Бо се голос духа чуть. Голос духа чути скрізь: По курних хатах мужицьких, По верстатах ремісницьких, По місцях недолі й сліз. І де тільки він роздасться, Щезнуть сльози, сум нещастя, Сила родиться й завзяття Не ридать, а добувати, Хоч синам, як не собі, Кращу долю в боротьбі.

Вічний революцйонер — Дух, наука, думка, воля — Не уступить пітьмі поля, Не дасть спутатись тепер. Розвалилась зла руїна, Покотилася лавина, І де в світі тая сила, Щоб в бігу її спинила, Щоб згасила, мов огень, Розвидняющийся день?

Збірка: »З вершин і низин», розділ »De Profundis»

Рік написання «Гімн»: 1880

Літературний рід: лірика.

Вид лірики: громадянська.

Жанр »Гімн»: гімн (ліричний вірш).

Провідний мотив: боротьба народу за своє майбутнє, непохитна віра в перемогу. Віршовий розмір «Гімн»: чотиристопний хорей

Римування «Гімн»: суміжне

Композиція вірша «Гімн» — вірш поділяється на три частини, яким можна умовно дати назви: «Вічний революціонер», «Він не вмер, він ще живе», «Розвалилась зла руїна».

Ідея «Гімн»: незламність бажання й пошуків волі і правди,невпинне зростання визвольного руху.

Тема «Гімн»: психологічний та патріотичний драматизм. «Вічного революціонер» — втілення нездоланності народу та його прагнень до свободи.

Основна думка «Гімн»:

1. Заклик до активної життєвої позиції

2. Схвалення боротьби передових людей за поступ, справедливе суспільство

3. Програс людства зупинити не можна

4. Заклик до оптимістичного світобачення

Художні засоби »Гімн

анафору риторичні запитання: чотиристопного хорея, анафор (повторів початкових ні, по, і в рядках різних строф), алітерацій (р) поет створює ритмізований звуковий малюнок, який навіть без музичного супроводу вистукує маршеву мелодію гімну. -перелічення Художні засоби вірша «Гімн» надають твору виразності, конкретики, яскравішостості.

«Гімн» Франко ідейно-художній аналіз Вірш — це гімн безсмертному волелюбному духу, який є силою, що «тіло рве до бою,/Рве за поступ, щастя й волю.» Поезію проймає загальнолюдський пафос: на своєму прапорі каменярі несуть вільну думку, науку і волю. Символічного значення набуває й ліричний герой, який уособлює могутнього архангела, месію, пророка, поета. Він постає перед нами вічним мандрівником, який ходить світом і пробуджує в людях бунтівний дух проти кривди і незгоди. Вірш покладений на музику Миколою Лисенком

Образи вірша «Гімн» — дух вічного революціонера, який не мириться з неволею, і його прагнення не зупинити жодним реакційним силам. Ліричний герой уособлює в собі пророка, вождя, поета.

«Чого являєшся мені»

Збірка: "Зів'яле листя"

Літературний рід: лірика

Жанр: ліричний портрет

Провідний мотив: нерозділене кохання

Віршовий розмір: чотиристопний ямб

У вірші "Чого з'являєшся мені?" кохання - це складне культурне явище, з допомогою якого можна більше дізнатися про людину.

Ліричний герой живе у світі, у якому панує реальне, вигадане і неподілене кохання. Він бачить перед собою портрет коханої, таємничий духовний зміст її внутрішнього змісту, ідеал, яким його собі уявляє ліричний герой.

Вірш змальовується крізь призму сну. Ці навіювання виникли через палке кохання ліричного героя до дівчини, яка не має взаємних почуттів, і прагнення знищити у своїй уяві образ коханої

«Мойсей»" Другий "Заповіт"" (Ю. Шевельов)

Автор: Іван Франко

Рік: 1905

Літературний рід: ліро-епос

Жанр: філософська поема

Тема: зображення "смерті Мойсея як пророка, не признаного своїм народом".

Ідея: визволення українського народу з-під колоніального гніту як головна мета.

Головні герої: ліричний герой, пророк Мойсей, новий поводир Єгошуа, Єгова (Бог), Авірон та Датан - супротивники Мойсея, єврейський народ, Азазель (демон пустелі)

Композиція: пролог і двадцять пісень

Віршовий розмір: Анапест; пролог – ямб

Проблематика:

• Буття особи і нації

• Воля і рабство

• Життя і смерть

Сюжет: Сорок років блукає єврейський народ і шукає землю обітовану, але серед них виникає зневіра. Наростає конфлікт між пророком і народом, який, підбурюваний демагогами Авіроном і Датаном, не розуміє Мойсея, не бажає йти з ним до мети. Датан і Авірон підбурюють інших кидати в Мойсея камінням. Мойсей на майдані виголошує промову застерігає народ від Божого гніву, розповідає притчу про терен і пояснює її. Юрба виганяє його з табору. Мойсей звертається до Єгови, але йому відповідає Азазель. Він доводить, що справа життя Мойсея марна. Мойсей починає сумніватися, і в цей момент з'являється Єгова.

Він каже, що Мойсей ніколи не ступить на обіцяний край, а тільки побачить його. Серед єврейського народу з'являється новий поводир - Єгошуа, який закликає народ до походу за нове суспільство.

Поема "Мойсей" написано в річищі неоромантичної стильової течії. Франко по-новому трактує проблему волі і рабства, яка набуває філософського виміру. Розповідач переконливо зображує, що духовне поневолення набагато страшніше за фізичне рабство. Поема "Мойсей" була написана під враженням скульптурою Мойсея Мікеланджело Буонарроті в Римі.