- •Поняття та ознаки держави
- •Теорії походження держави
- •Поняття функцій держави та їх види
- •Поняття та структурні елементи форми держави
- •Форми правління: поняття та види
- •Форми державного устрою: поняття та види
- •Форми державного режиму: поняття ті види
- •Лекція 2. Тема 2. Основи теорії права
- •Поняття та ознаки права
- •Походження права
- •Джерела права
- •Правова система
- •Система законодавства
- •Поняття та ознаки закону
- •Види законів
- •Конституція як основний закон держави
- •Підзаконні нормативно-правові акти: поняття та види
- •Систематизація нормативно-правових актів: поняття, значення та види. Система права
- •Норма права як первинний елемент системи права
- •Розкриття поняття відповідальності як юридичного так і соціального явища
- •Конституційне право: предмет та метод правового регулювання.
- •Конституція – основний закон держави.
- •Конституційний лад держави.
- •Конституційний статус особи. Громадянство. Система конституційних прав і свобод людини і громадянина. Конституційні обов’язки людини і громадянина.
- •Конституційне регулювання народовладдя в Україні. Форми здійснення народовладдя в Україні. Референдум: поняття та види. Вибори: поняття та види
- •Виборчі системи
- •Органи державної влади в Україні.
- •Правовий статус Верховної Ради України.
- •Правовий статус народного депутата України
- •Правовий статус Президента України
- •Система органів виконавчої влади
- •Кабінет Міністрів України
- •Центральні органи виконавчої влади
- •Місцеві органи виконавчої влади в Україні
Поняття та ознаки закону
Закон - це нормативно-правовий акт, що приймається в особливому порядку органом законодавчої влади або референдумом, має вищу юридичну чинність і регулює найбільш важливі суспільні відносини.
Основні ознаки закону:
закон являє собою різновид нормативно-правових актів (у їхній системі є закони й підзаконні акти) і як усякий інший нормативний акт містить норми права (загальні правила поведінки), адресовані відповідним суб'єктам права;
закон приймається органом законодавчої влади (вищим представницьким органом державної влади) - парламентом країни або всенародним голосуванням (референдумом);
закон приймається органом законодавчої влади в особливому процедурному порядку (стадії законотворчості), передбаченому Конституцією й регламентом парламенту (див. п.4 ст.82 Конституції України);
закон у системі нормативно-правових актів (системі законодавства) має вищу юридичну чинність.
Згідно п.2 ст.8 Конституції України (Основного Закону України) - Конституція України має найвищу юридичну чинність. Вища юридична чинність закону вказує на його верховенство в системі правових актів, що також припускає, що підзаконні акти повинні відповідати законам (видаватися на основі й на виконання законів), у випадку невідповідності (або протиріччя) вони у встановленому порядку відміняються.
закон регулює найбільш важливі (основні, найбільш значимі) суспільні відносини, які становлять предмет компетенції парламенту країни;
закон у системі законодавства ставиться до числа найбільш стабільних нормативно-правових актів.
Види законів
Закони як і інші нормативні акти можна розрізняти, наприклад, по характері дії в часі (постійні, тимчасові, дія яких припинено або продовжено). Є закони що мають пряме відношення до певного кола осіб (наприклад, ЗУ «Про міліцію»), поряд із законами загальнореспубліканської дії є закони регіональної дії (наприклад, закони про вільні економічні зони), їх можна розрізняти й по галузевій приналежності (цивільного, карного й т.д. права). Але, насамперед, у масиві законів важливо розрізняти їхні основні види:
По ролі й місцю в системі законодавства:
а) Конституція (закон законів).
Конституція України - Основний Закон України.
У деяких країнах немає Конституції (Ватикан, Саудівська Аравія, Оман), наприклад, у Саудівській Аравії Конституцією офіційно вважається Коран. В Англії немає писаної Конституції, але її роль виконує певна група законів.
б) Конституційні (основні) закони.
Термін «Конституційні закони» у законодавстві України відсутній, але в юридичній літературі це поняття зустрічається часто, однак відсутнє єдність думки про його особливості (утримування, функції).
Термін «Конституційний закон» (іноді - «органічний закон») відомий законодавству Франції, Італії й ін.
В Україні є підстави серед конституційних законів розрізняти:
органічні (вносять зміни, доповнення в діючу Конституцію; включаються як органічна (невід'ємна) частина в текст Конституції; процедура їхнього прийняття аналогічна процедурі прийняття Конституції);
номінальні (їхній перелік, організаційна назва (про Кабінет Міністрів, про вибори Президента й т.п.) передбачені Конституцією; будучи свого роду продовженням Конституції їхнього положення в текст Конституції не включаються; їхнє основне завдання - конкретизація (деталізація) певних норм Конституції);
ординарні (на них є посилання в Конституції, але без визначення їхньої організаційної назви);
в) звичайні (прості, поточні) закони.
Приймаються відповідно до компетенції парламенту з питань не стосовним до предмета регулювання Конституцією й Конституційними законами.
Свої роль і місце в системі законодавства мають також закони, прийняті всеукраїнським референдумом, кодифіковані закони, надзвичайні закони. В Україні чинність законів мають т.зв. Декрети Кабінету Міністрів України.
У федерації видаються: а) федеральні закони; б) закони суб'єктів федерації.
