Правова система

У кожній країні у процесі її становлення та історичного розвитку діють правові звичаї, традиції, юрисдикційні органи, формуються особливості правового менталітету, правової культури тощо. Ці фактори об’єднує загальне поняття «правова система», яке є однією із центральних правових категорій і займає основне місце у світі правових явищ.

Поряд з поняттям «правова система» в сучасній юридичній літературі широко вживаються близькі за змістом і обсягом терміни, які мають самостійне значення: правова надбудова, механізм правового регулювання, система права.

Категорія «правова надбудова» розкриває місце всіх правових явищ у суспільній системі щодо економічного базису. Термін «механізм правового регулювання» покликаний звернути увагу на функціональний аспект, на процес регулювання суспільних відносин. Категорія «система права» характеризує інституціональну внутрішню побудову нормативної основи правової системи.

Водночас найширшим правовим поняттям, яке охоплює всі без винятку правові явища, є правова дійсність. Правова дійсність — це все те, що відбувається у світі правових явищ. І саме в ній виділяються активні, тісно пов’язані між собою елементи, які певним чином стосуються позитивного права. Ці елементи не є випадковим набором, що існує в тому або іншому суспільстві, вони зумовлені об’єктивними закономірностями розвитку та усвідомлення суспільством комплексу взаємопов’язаних і взаємозумовлених правових елементів, що використовується ним для досягнення поставлених цілей.

Отже, у загальній теорії права «правова система» — поняття, яке характеризує сукупність усіх правових явищ дійсності з погляду вираження їхньої цілісності та взаємозв’язку.

Одним із найбільш поширених визначень поняття правова система є таке. Правова система — це сукупність взаємопов’язаних, узгоджених і взаємодіючих юридичних засобів, за допомогою яких відбувається регулювання суспільних відносин. На підставі цього визначення можна дійти висновку, що правова система:

— ґрунтується на праві;

— формується у зв’язку з правом;

— має вторинний характер щодо базисних відносин;

— існує у вигляді складного комплексного утворення;

— складається із низки елементів, які взаємопов’язані й узгоджені та тісно взаємодіють між собою.

Структура правової системи складається зі статичних і динамічних елементів. Правова система у статиці охоплює сукупність:

а) норм, принципів, інститутів, галузей права та законодавства (нормативний елемент системи);

б) правових установ (організаційний елемент системи);

в) правових поглядів, ідей, уявлень, притаманних конкретному суспільству (ідеологічний елемент системи).

Правова система в динаміці охоплює:

а) правоутворення;

б) правові відносини;

в) правореалізацію;

г) юридичну практику.

Поняття «правова система» має суттєве значення для характеристики права тієї або іншої конкретної країни. У цьому випадку йдеться про національну правову систему. Кількість національних правових систем відповідає кількості наявних нині державних утворень. Термін «національна правова система» відображає конкретно історичний, реально існуючий комплекс взаємопов’язаних правових явищ і юридичних засобів певного суспільства.