Сутність, етапи та принципова схема вибору напрямків інноваційного розвитку

Вибір напрямків інноваційного розвитку (ВНІР) – одна з найважливіших стадій ухвалення суб’єктами господарювання економічних, передусім управлінських, рішень, що полягає у виборі одного з альтернативних варіантів інноваційного розвитку на основі відповідності його критеріям оптимальності.

Етапами вибору напрямків інноваційного розвитку підприємства є:

1. Аналіз відповідності внутр можливостей розвитку зовнішнім та в изначення можливих шляхів приведення їх у відповідність.

2. Критеріальна оцінка і попередній вибір перспективних напрямків інноваційного розвитку.

3. Економічне обґрунтування вибору напрямків розвитку.

4. Остаточний вибір і деталізація інновац проекту (проектів).

ВНІР залежить від зовнішніх та внутрішніх економічних умов господарювання п-ства. Тому на етапі їх аналізу, доцільним є застосування методів стратегічного аналізу:

1. SWOT – аналіз. Базується на зіставленні ринкових можливостей і загроз (зовнішнє середовище) із сильними і слабкими сторонами ді­яль­ності п-ства (внутрішнє середовище);

2. STP – аналіз. За його допомогою визначають цільові ділянки рин­ку (сегменти чи ніші), на яких конкретне підприємство зможе реалі­зувати свої порівняльні переваги і нівелювати відносні недоліки (відносно конкурентів);

3. GAP – аналіз. Дає можливість на основі дослідження фактичних і потенційних потоків прибутку від виробництва і реалізації різних видів продукції виділити прогалини ринку („gар” англійською мовою), які можна заповнити новою продукцією;

4. стратегічна модель Портера. Дозволяє виявити й оцінити конку­рентні переваги конкретних підприємств чи видів діяльності в залеж­нос­ті від частки ринку, яку вони займають, і рівня їхньої рентабель­ності;

5. матриця Бостонської консультативної групи. З її допомогою, зіставляючи відомі чи прогнозовані частки ринку і темпи їх зрос­тання, для кожного з видів продукції суб'єкта господарювання оцінюють ефективність їхнього виробництва і реалізації і визначають варіанти стратегії подальшого розвитку;

6. матриця "Мак Кінсі – Дженерал Електрик". На підставі зістав­лен­ня привабливості фактичних чи можливих ринків і конкурентоспроможності конкретних видів діяльності виділяють ті з них, розвивати які найбільш доцільно.

Особливості управління вибором напрямків інноваційного розвитку

Особливостями управління ВНІР, які слід ураховувати при виборі напрямків інноваційного розвитку, є:

• наявність достатньо високого рівня ризикованості. Проявляється у низькому рівні успішно реалізованих нових ідей (відповідно до оцінок спеціалістів із 100 нових ідей успішно реалізуються близько 2 [10]); значній кількості досліджень та розробок, що не потрапляють на ринок (за даними американського економіста Е. Менсфілда, 60% наукових досліджень та розробок, що проводились 120 американськими промисловими компаніями). Крім того, освоєна продукція не витримує технічних та ринкових випробувань, досить часто реальні витрати на дослідження перевищують заплановані (в 1,7-5,2 разу), а також фактичні терміни перевищують намічені (на 2-5 років) [10];

• з одного боку, існує необхідність у стимулюванні генерації ідей, а з іншого – у систематичній оцінці шансів на досягнення успіху до початку стадії розроблення;

• оцінка перспектив інноваційного розвитку ускладнюється відсутністю достовірної інформації (тобто існує певна невизначеність) в отриманні позитивного результату;

• обов’язковим є якнайбільш повне використання інтелектуального потенціалу підприємства;

• неминучість значних змін у структурі підприємства;

• підсилення протиріч у керівництві підприємства, викликаних у результаті узгодження інтересів і рішень різних груп.