Класифікація інновацій.

Інновації класифікують за такими ознаками [3] :

1. за сферами діяльності (характеру застосування): технологічні, виробничі, економічні, торгові (збутові), соціальні, управлінські;

2. за технологічними параметрами: продуктові (нові продукти), про­цесні (нові технології, методи керування, організаційні форми і т. п.);

3. залежно від глибини змін, що вносяться: радикальні (піонер­ні), ординарні (винаходи, нові рішення), що поліпшують чи модифі­кують (модернізації);

4. за ступенем новизни: нові для підприємства, нові для галузі, нові для країни, нові для світового ринку;

5. за адресатом інновацій: для виробника, для споживача, для суспільства в цілому;

6. за механізмом здійснення: одиничні, дифузійні, завершені, незавершені, успішні, неуспішні;

7. за відношенням до попереднього стану процесу: ті, що заміняють; ті, що відміняють; ті, що відкривають; ретроінновації;

8. за обсягом: точкові, системні, стратегічні;

9. за ступенем інтенсивності: “бум”, рівномірні, слабкі, масові;

10. за рівнем управління: народногосподарські, галузеві, територіальні, первинної ланки управління.

Етапи виникнення інновації.

Типи шляхів економічного розвитку.

У загальному випадку виділяють два типи ринкових стратегій функ­ціонування суб'єкта господарювання [32]: 1) стабілізаційні – збере­жен­ня досягнутого рівня виробництва, частки ринку і т.п.; 2) розвиваючі – розширення виробництва, частки ринку, збільшення прибутку і т. п.

Екстенсивний, який передбачає розширення обсягів виробництва і збуту продукції. Відбувається в умовах ненасиченого ринку за відсутності гострої конкуренції, в умовах відносної стабільності середовища господарювання. Повязаний зі зростаючими витратами ресурсів.

Таким чином, за умов екстенсивного типу економічне зростання досягається шляхом кількісного приросту всіх елементів продуктивних сил, факторів виробництва і незмінного рівня технічної основи виробництва. До екстенсивних факторів економічного зростання відносять:

• зростання обсягів інвестицій при збереженні існуючого рівня технології;

• зростання кількості зайнятих робітників;

• зростання обсягів споживаної сировини, матеріалів, палива та інших елементів обігового капіталу [3].

Такий шлях економічного розвитку призводить до технічного застою, при якому кількісне зростання випуску продукції не супроводжується техніко-економічним прогресом і в результаті має затратний характер. У наш час у більшості регіонів світу даний підхід практично вичерпав себе внаслідок того, що наявні ринки вже заповнені товарами.

Інтенсивний науково-технічний, який передбачає використання досягнень науки і техніки для удосконалення конструкцій і техно­логій виробництва традиційних (модернізованих) продуктів з метою зни­жен­ня собівартості їх виробництва, підвищення якості, а в під­сумку - підвищення конкурентноспроможності. Перехід на даний шлях розвитку відбувається в міру насичення ринків, вичерпання дефіцит­них ресур­сів, зростання конкуренції товаровиробників.

Таким чином, за умов інтенсивного типу економічне зростання досягається шляхом якісного вдосконалення усієї системи продуктивних сил, насамперед речових і особистих факторів виробництва для збільшення масштабів випуску продукції. До інтенсивних факторів економічного зростання відносять:

• прискорення науково-технічного прогресу (запровадження нової техніки, технологій шляхом оновлення основних фондів і т.д.);

• підвищення кваліфікації робітників;

• поліпшення використання основних та обігових коштів;

• підвищення ефективності господарської діяльності за рахунок кращої її організації

Інноваційний науково-технічний, який передбачає безперервне онов­лення асортименту продукції і технологій її виробництва, удос­коналення системи управління виробництвом і збутом.

Інноваційний розвиток – це процес господа­рю­ван­ня, що спирається на безупинні пошук і використання нових способів і сфер реалізації потенціалу підприємства у змінних умовах зов­ніш­нього середовища у рамках обраної місії та прийнятої мотивації діяльності і повязаний з модифікацією існуючих і формуван­ням нових ринків збуту [8].