Показники ефективності інформації

Основними вимогами до якості інформації повинні бути: точність; своєчасність; повнота; комплексність системи інформації; адресність; правова коректність; висока швидкість збору, обробки і передачі; актуальність.

Як показники визначення якісних характеристик ефективності інформації для управління процесами інноваційного розвитку можуть бути використані такі коефіцієнти [5]:

• коефіцієнт повноти інформації (К_п) – розраховується як відношення обсягу інформації, яка є в розпорядженні особи, що ухвалює рішення (К_з), та обсягу інформації, необхідної для ухвалення обґрунтованого рішення (К_гр):

- коефіцієнт суперечності інформації (К_с) – розраховується як відношення кількості незалежних свідоцтв на користь ухвалення рішення (К_нс) до загальної кількості незалежних свідоцтв у сумарному обсязі релевантної інформації (К_нср):

- коефіцієнт точності інформації (К_т) – розраховується як відношення обсягу релевантної інформації (К_р) до загального обсягу інформації, яка є в розпорядженні особи, що ухвалює рішення (К_з):

- коефіцієнт своєчасності надходження інформації (К_св) [13, 22] –розраховується як відношення кількості незалежних свідоцтв при збігу в часі надходження інформації і ухвалення рішення (К_нсч) до загальної кількості незалежних свідоцтв про надходження інформації у сумарному обсязі релевантної інформації (К_нср):

Крім оцінки ефективності інформації, необхідно визначити кількість дійсно необхідної інформації (К_гр), а також граничну (допустиму) вартість інформації (ВІ_гр), тобто максимальну суму, яку можна за неї заплатити. Для цього [15] необхідно порівняти очікувані граничні вигоди (ГВ) з очікуваними витратами (ОВ) на її отримання.

Якщо граничні вигоди від купівлі інформації перевищують очікувані витрати (ГВ>ОВ), то таку інформацію можна придбати, а якщо ж навпаки (ГВ<ОВ), то від придбання такої інформації слід відмовитись, оскільки очікуване значення результату в умовах невизначеності перевищить значення в умовах визначеності, тобто навіть при абсолютно точному прогнозі зменшить величину результату.

Гранична вартість повної інформації у роботі [21] розраховується за формулою

,

де ВІ_гр- гранична вартість повної інформації, грн;

Р_і - очікуваний результат в умовах повної інформованості, грн;

Р_н - очікуваний результат в умовах неповної інформованості, грн.

Якщо вартість інформації буде перебільшувати граничну (ВІ>ВІ_гр), то таку інформацію купувати не варто, бо її придбання зменшить величину результату, а якщо (ВІ ВІ_гр), то таку інформацію слід придбати.

Не менш важливою є необхідність збору (придбання) інформації, яка буде містити дійсно необхідні відомості. Для цього визначають ефективність пошуку інформації за допомогою показників повноти (П_пв) і похибки пошуку (П_пх) [15]:

, , де К_р – обсяг виданої релевантної інформації;

К_рм – обсяг релевантної інформації в інформаційному масиві; К_з – загальний обсяг інформації, яка є в розпорядженні особи, що ухвалює рішення.

Об'єктивні умови появи інновацій

1. Наявність підкріпленого купівельною спроможністю попиту, фактичного чи потенційного, або ж можливості формування попиту (для принципово нових товарів – виробів чи пос­луг), тобто наявність ринкового потенціалу, який визначає мож­ливості ринку сприйняти інновації певного типу і спрямовано­с­ті, які може роз­робити і запропонувати на ринку конкретне підприємство.

2. Можливість втілення досягнень науки і техніки в конкретні товари, здатні задовольнити запити споживачів – іннова­ційний потенціал розроблювача інновацій.

3. Економічна можливість і доцільність підприємства-ін­новатора розробити (хоча це і необов'язково, оскільки нові ідеї, техно­логії і т. п. можна придбати), виготовити і просувати інновації на ринку – виробничо-збутовий потенціал. Тут мова йде не просто про вироб­ницт­во і збут (який є однією з функцій маркетингу), а розглядається виробництво плюс маркетинг, тобто орієнтовані на запити споживачів виробництво і збут (враховуючи створення і стимулювання попиту).

Таким чином, інноваційна діяльність має шанси на успіх за наявності, як мінімум, трьох перерахованих умов (рис. 3.1), оскільки відсутність хоча б однієї з них унеможливлює розвиток суб'єкта господарю­вання інноваційним шляхом.

Рисунок 3.1 – Основні складові успіху інноваційної діяльності [4]