7. Ресурси Світового океану
Світовий океан – це своєрідна кладова багатств людства, які зараз використовуються обмежено і до того ж методами, які на суходолі відповідали б часам збиральництва. Ресурси Світового океану можна поділити на: 1) водні; 2) мінеральні; 3) енергетичні; 4) біологічні.
Світовий океан містить в собі практично невичерпні водні ресурси (1,37 млрд. км3, майже 96,5% обсягу гідросфери) та займає 71% поверхні планети.
Вода Світового океану у розчиненому вигляді містить близько 100 хімічних елементів. Більше всього в цій воді натрію і хлору, китайці навчилися добувати кухонну сіль з неї за тисячі років до Різдва Христового.
З морської води отримують також бром, йод, калій, магній; розроблені навіть технології отримання золота, хоча його вміст становить 0,0001 мг/л. Вищесказане відноситься і до отримання з так званої важкої води (у неї інша комбінація ізотопів водню й кисню) дейтерію, необхідного для здійснення термоядерного синтезу. А про опріснення морської води для збільшення питних ресурсів вже було сказано.
Мінеральні ресурси Світового океану – це геологічні ресурси сировини й палива, які відносяться не до гідросфери, а до літосфери. Провідну роль серед них відіграють ресурси континентального шельфу, який займає лише 8,6% загальної площі Світового океану.
У свою чергу на континентальному шельфі найбільше значення мають басейни нафти і природного газу, що у сукупності займають таку саму площу, як і нафтогазові басейни суходолу. Найбагатший на вуглеводневі ресурси шельф Атлантичного океану (Карибське море, Мексиканська затока, Гвінейська затока, Північне море). На другому місці знаходиться шельф Індійського океану (особливо Перська затока).
Із шельфом пов’язані родовища багатьох інших корисних копалин, які можна розробляти з берегів за допомогою похилих штолень.
А основним мінеральним багатством зони глибоководного ложа Світового океану вважаються залізомарганцеві конкреції (20 трлн. т), які були відкриті ще під час знаменитого плавання у 1870-х роках англійського науково-дослідного судна «Гломар Челленджер». Ці конкреції називають залізомарганцевими тому, що названі метали містяться там у найбільшій кількості. Але до їх складу входять також нікель, кобальт, мідь, титан, молібден та рідкоземельні елементи, які мають ще більшу цінність. Підраховано, що кобальту у цих конкреціях міститься у 500 разів більше, ніж у наземних родовищах; марганцю – в 140 разів; нікелю – в 40 разів. США та Японія вже розробили технології їх видобутку.
Енергетичні ресурси Світового океану – це енергія припливів, хвиль, температурного градієнту та океанічних течій.
Перевагами припливної енергії є її невичерпність, регулярність, екологічна чистота. Сумарна енергія одного припливно-відпливного циклу планети становить 8 трлн. кВт∙год. енергії, а таких циклів у добі – два. Ефективно використовувати припливну енергію можна лише в тих місцях, де висота припливу перевищує 5 метрів. Зазвичай – це віддалені, важкодоступні та малоосвоєні райони, тому діючих припливних електростанцій поки що небагато.
Енергію морських хвиль в узбережній зоні деякі країни вже використовують для живлення буйків.
Досліди з використанням температурного градієнту ведуться переважно в акваторіях тропічних морів, де амплітуда температури у поверхневих та глибинних шарах океанської води може становити більше 20°С. Ідея електростанцій на термопарах може стати своєрідним «вічним двигуном» для електроенергетики.
Існують проекти використання енергії «річок в океані» (течій) за допомогою занурених гідротурбін.
Біологічні ресурси Світового океану поступаються таким на суходолі. Тим не менше 180 тис. видів тварин та 10 тис. видів рослин створюють 40 млрд. тон біомаси Світового океану. Якщо на суходолі переважає фітомаса, то в океані навпаки – біомаса тварин є більшою за біомасу рослин.
Для географічного поширення біологічних ресурсів Світового океану властива значна нерівномірність. Для господарської діяльності інтерес представляють найбільш продуктивні акваторії, котрі ще В.І. Вернадський назвав згустками життя. Головні з них розташовуються у помірному та субарктичному поясах Північної півкулі.
Біологічні ресурси Світового океану не безмежні. Світовий вилов риби перевищує 100 млн. тон, ціла низка видів (осетрові, наприклад) знаходяться під загрозою зникнення. Китобійний промисел у ХХ столітті призвів до таких втрат китового стада (особливо синіх, горбатих китів та фінвалів), що навіть тривалий мораторій на вилов (діє з 1982 року) не дав можливості повністю відновитися поголів’ю.
Раціональне використання біологічних ресурсів Світового океану у майбутньому передбачає перехід до марикультури (тобто штучного вирощування і розведення морських промислових організмів – риб, молюсків, ракоподібних, водоростей та ін.). Скажімо, Японія опанувала промислову технологію штучного вирощування перлин; Таїланд та Індонезія стали світовими лідерами в галузі розведення й заготівлі ракоподібних; європейці (Франція, Іспанія) давно займаються штучним розведенням молюсків; своєрідні «водоростеві ферми» створюють Японія, Китай, Південна Корея, Тайвань та інші країни, отримуючи таким чином сировину для харчосмакової і фармацевтичної промисловості, виробництва парфумів і косметики.