1. Види, способи та засоби повітряної розвідки

До повітряної розвідки пред’являються такі основні вимоги: оперативність, цілеспрямованість, безперервність, активність, достовірність і прихованість.

Оперативність повітряної розвідки складається у скороченні часу з моменту отримування завдання на розвідку до пред’явлення розвідданих зацікавленому командуванню.

Цілеспрямованість повітряної розвідки складається у зосередженні її основних сил і засобів на важливих напрямках і об’єктах у відповідності із замислом дій.

Безперервність повітряної розвідки складається у систематичному спостереженні за положенням і діями противника.

Активність повітряної розвідки складається у наполегливому прагненні командирів і штабів, які організовують розвідку, і екіпажів, які ведуть її, добувати необхідні розвіддані в різних умовах обстановки.

Достовірність повітряної розвідки складається у відповідності даних, що добуваються нею, справжньому положенню військ і об’єктів.

Скритність повітряної розвідки складається в тому, ще її ведення не повинне розкривати противнику задум командування своїх військ.

У залежності від глибини ведення та характеру завдань, які виконуються, повітряна розвідка підрозділяється на види: оперативну і тактичну.

Оперативна повітряна розвідка проводиться за розпорядженнями Верховного Головного Командування, Генерального штабу і оперативних командувань з метою забезпечення їх розвідувальною інформацією, яка потрібна для організації і ведення операції (бойових дій). Вона проводиться на глибину 400…500 км літаками-розвідниками Су-24МР, а також безпілотними літаками-розвідниками ВР-2 "Стриж".

Тактична повітряна розвідка проводиться в інтересах командування об’єднань, з’єднань і частин ЗС України з метою забезпечення їх розвідувальною інформацією, які необхідні для організації і ведення бойових дій (бою), її глибина залежить від завдань об’єднань, які забезпечуються та може досягати 80…250 км.

Повітряна розвідка у залежності від призначення і часу її проведення підрозділяється на види: попередню розвідку, дорозвідку і контрольну розвідку.

Попередня повітряна розвідка проводиться у період підготовки до бойових дій при недостачі розвідувальної інформації (даних) для прийняття рішення на виконання бойових завдань.

Дорозвідка виконується безпосередньо перед авіаційними ударами по об’єктах противника, висадженням (викиданням) повітряного десанту з метою уточнення даних про положення і стан об’єктів, головним чином, рухомих, радіаційну обстановку, метеоумови на маршруті та у районі бойових дій.

Контрольна повітряна розвідка проводиться у ході або після нанесення авіаційних ударів по об’єктах противника з метою визначення його результатів.

У процесі виконання бойових завдань підрозділи РзА застосовують такі основні способи ведення повітряної розвідки: візуальне спостереження та інструментальну повітряну розвідку (із застосуванням технічних засобів повітряної розвідки) (рис. 1.1).

В процесі виконання бойових завдань підрозділи РА застосовуть три основних способи ведення повітряної розвідки: візуальне спостереження, повітряне фотографування і повітряну розвідку із застосуванням бортових радіоелектронних за­собів (радіолокаційна, радіотехнічна, телевізійна, лазерна, інфрачервона або теплова, радіаційна розвідка та ін.).

Візуальне спостереження застосовується у всіх випадках, коли є умови для зорового перегляду об’єктів противника і залишається одним із основних способів повітряної розвідки.

Для візуального спостереження вночі застосовують штучні джерела світла (світляні авіаційні бомби і некеровані реактивні снаряди типу С-5-О).

Інструментальна повітряна розвідка (із застосуванням технічних засобів повітряної розвідки) здійснюється у залежності від їх складу, характеру отримуваної та відтворюваної розвідувальної інформації та поділяється на видову та параметричну.

Видова повітряна розвідка ведеться з використанням оптико-електронних і радіолокаційних засобів повітряної розвідки та складається з таких видів: повітряного фотографування, повітряної інфрачервоної, телевізійної, лазерної та радіолокаційної розвідки.

Незважаючи на деякі недоліки (залежність від стану метеоумов, досить тривалий період обробки й дешифрування аеронегативів), повітряне фотографування залишається найбільш ефективним способом повітряної розвідки в інтересах органів управління різних рівнів.

Комплекс технічних засобів, що застосовують для повітряного фотографування, реєстрації допоміжної інформації, перетворення й передачі інформації та хіміко-фотографічної обробки аерофотоматеріалу на борту ЛА в процесі польоту, називається аерофотоапаратурою.

Основним пристроєм, який призначений для повітряного фотографування, є АФА. Зображення місцевості (аерознімок), яке отримується за допомогою АФА, називається аерофотознимком.

Інфрачервона повітряна розвідка дозволяє одержувати дані про об’єкти, що мають температурний контраст стосовно місцевості, на якій вони розташовані. Вона виконується за допомогою апаратури, яка сприймає інфрачервоне (теплове) випромінювання та перетворює його в електричний сигнал, що піддається посиленню й автоматичній обробці, а потім перетворюється у видиме випромінювання – зображення об’єкта фіксується й реєструється на фотоматеріалі та розпізнається при дешифруванні, а також може передаватися по телевізійному каналу на наземний приймальний пункт.

При здійсненні повітряної телевізійної розвідки аероландшафт проектується через об’єктив на фотокатод телевізійної камери передавальної станції на борту ЛА, а потім після перетворення сигнали передаються на приймальну наземну станцію, де відбувається обернене перетворення сигналів, завдяки чому можливе спостереження об’єктів і місцевості, над якими пролітає ЛА.

Повітряна лазерна розвідка ведеться за допомогою спеціальної бортової апаратури за принципом одержання зображення при застосуванні підсвічування місцевості променем лазера, суть якого полягає в такому. Промінь лазера направляється на місцевість з об’єктами повітряної розвідки. Відбите від поверхні землі випромінювання лазера збирається об’єктивом приймального пристрою системи повітряної лазерної розвідки та направляється на приймач випромінювання, де перетворюється в електричний сигнал, який модулюється пропорційно спектральному коефіцієнту яскравості природних утворень, що опромінюються, та об’єктам розвідки. При цьому після виходу його з приймача на екрані пристрою відображення розвідувальної інформації можна одержати яскраву монохроматичну картину місцевості.

Повітряна радіолокаційна розвідка ведеться за допомогою БРЛС, що дозволяють розкривати радіолокаційно – контрастні об’єкти. У залежності від методу огляду місцевості БРЛС поділяються на панорамні БРЛС і БРЛС бокового огляду. Для панорамних БРЛС огляд місцевості досягається шляхом обертання антени навколо вертикальної осі на 360⁰, а для БРЛС бокового огляду огляд місцевості здійснюється за допомогою антени, що розташована нерухомо вздовж фюзеляжу.

Параметрична повітряна розвідка в залежності від обладнання, що застосовується, поділяється на радіорозвідку, радіотехнічну, радіаційну та магнітометричну розвідки.

Повітряна радіорозвідка та повітряна радіотехнічна розвідка є основними способами одержання розвідувальної інформації про радіоелектронні засоби противника, вони характеризуються високою прихованістю й можуть здійснюватися в будь-яких метеоумовах вдень і вночі при спеціальних бойових польотах над своєю територією та над територією противника.

Повітряна радіотехнічна розвідка ведеться за допомогою літакової приймально-пеленгаційної радіоапаратури шляхом пошуку, реєстрації й аналізу сигналів функціонуючих засобів радіонавігації, радіолокації та радіотелеуправління противника.

Повітряна радіаційна розвідка ведеться за допомогою спеціального літакового обладнання паралельно з виконанням інших бойових завдань, а в окремих випадках – і виконанням спеціальних бойових польотів підрозділами РзА з метою з’ясування рівня радіації повітряного простору та місцевості на напрямках бойових дій угруповань військ (сил).

Повітряна магнітометрична розвідка дозволяє виявляти приховані, добре замасковані об’єкти, що мають достатню магнітну масу.