2. Способи бойових дій і бойові порядки авіаційних частин (підрозділів)

Спосіб бойових дій авіаційних частин (підрозділів) – це порядок застосування сил і засобів авіаційних частин (підрозділів) при виконанні бойових завдань.

Спосіб бойових дій складає один з основних компонентів замислу рішення командира авіаційної частини (підрозділу). Зміст способу бойових дій залежить від певних умов, обставин, характеру поставленого бойового завдання для авіаційних частин (підрозділів).

Об’єктивною основою для вибору способу бойових дій є ознаки основних прийомів бойових дій (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Основні прийоми бойових дій авіаційних частин (підрозділів)

ОЗНАКИ ОСНОВНИХ ПРИЙОМІВ БОЙОВИХ ДІЙ	ОСНОВНІ ПРИЙОМІ БОЙОВИХ ДІЙ
Напрямки застосування основних зусиль	Зосереджені дії
	Розосереджені дії (розосереджені польоти) за часом та у просторі
Розподіл зусиль за часом	Одночасні дії	Одночасний удар
		Одночасне введення у бій
		Одночасний спеціальний бойовий політ
	Послідовні дії	Послідовний удар
		Послідовне введення у бій
		Послідовний спеціальний бойовий політ
Склад (кількість) сил, що беруть участь у бойових діях	Повний склад	Авіаційна частина
	Частина сил	Авіаційна ескадрилья, авіаційна ланка (загін), пара літаків, літак
Повнота інформації про об’єкти дій	Об’єкти, відомі заздалегідь
	Об’єкти, виявлені у ході бойових дій
	Об’єкти, що розшукуються самостійно (полювання)
Необхідна терміновість дій	Дії за планом (у визначений час)
	Дії за викликом
	Дії негайно за готовністю
Вихідний стан (положення) сил	Дії зі стану чергування на землі (аеродромі)
	Дії зі стану чергування у повітрі
	Дії із засідок на землі (у повітрі)

За напрямками застосування основних зусиль основні прийоми бойових дій класифікуються як зосереджені дії та розосереджені дії (розосереджені польоти) за часом та у просторі. Вони визначаються замислом (планом) операції (бойових дій) у загальному порядку.

За розподілом зусиль за часом основні прийоми бойових дій класифікуються як:

одночасні дії (одночасний удар, одночасне введення у бій, одночасний спеціальний бойовий політ);

послідовні дії (послідовний удар, послідовне введення у бій, послідовний спеціальний бойовий політ).

За складом (кількістю) сил, що беруть участь, основні прийоми бойових дій класифікуються як:

повний склад (авіаційна частина);

частину сил (ае, ал (аз), пара літаків, літак).

За повнотою інформації про об’єкти дій основні прийоми бойових дій класифікуються як:

об’єкти, відомі заздалегідь;

об’єкти, виявлені у ході бойових дій;

об’єкти, що розшукуються самостійно (полювання).

За необхідною терміновістю дій основні прийоми бойових дій класифікуються як:

дії за планом (у визначений час);

дії за викликом;

дії негайно за готовністю.

За вихідним станом (положенням) сил основні прийоми бойових дій класифікуються як:

дії зі стану чергування на землі (аеродромі);

дії зі стану чергування у повітрі;

дії із засідок на землі (у повітрі).

Відповідно до певних основних прийомів бойових дій визначаються основні способи бойових дій авіаційних частин (підрозділів) відповідно до родів авіації.

Наведемо окремі приклади способів бойових дій авіаційних частин (підрозділів):

для авіаційних частин ТА – одночасний удар повним складом авіаційної частини ТА по раніше заданих наземних об’єктах противника за планом (у визначений час) з положення чергування на землі (аеродромі);

для підрозділів ВА – послідовне введення у бій ае авбр по виявлених у ході бойових дій винищувачах противника негайно за готовністю з положення чергування на землі (аеродромі);

для авіаційних частин ТрА – одночасний спеціальний бойовий політ бригади ТрА для десантування повітряного десанту за планом (у визначений час) з положення чергування на землі (аеродромі).

Бойовий порядок авіаційних частин (підрозділів) – це взаємне розташування авіаційних частин (підрозділів) і літаків (вертольотів) у повітрі для спільного виконання бойового завдання (польоту). Він визначається командиром або встановлюється старшим командиром (начальником) при спільних діях частин (підрозділів) різних родів авіації.

Бойові порядки авіаційних частин (підрозділів) повинні відповідати замислу майбутніх бойових дій і забезпечувати:

повне використання бойових можливостей авіаційних частин (підрозділів) і окремих літаків;

тактичну (вогневу) взаємодію;

успішне подолання ППО противника;

найкращі умови для спостереження за повітряним простором, пошуку цілей, виходу на площадки десантування;

ефективне застосування засобів авіаційного озброєння екіпажами літаків;

свободу маневру і пілотування;

зручність і безперервність управління;

безпеку літаків від зіткнення в повітрі з наземними перешкодами, а також від ураження своїми засобами авіаційного озброєння.

Бойові порядки характеризуються трьома параметрами: глибиною, шириною і висотою, що відповідно визначаються дистанціями, інтервалами і перевищеннями (приниженнями) між літаками, парами та авіаційними підрозділами, що складають бойовий порядок у повітрі.

У залежності від величин зазначених параметрів бойові порядки літаків та авіаційних підрозділів можуть бути таких видів: зімкнений, розімкнений і розосереджений.

У зімкненому бойовому порядку літаки та авіаційні підрозділи знаходяться один відносно іншого на мінімальних за умовами безпеки польоту дистанціях, інтервалах і перевищеннях (приниженнях).

Під час польоту у зімкненому бойовому порядку досягається висока щільність удару, скорочується час атаки цілі, забезпечується управління особистим прикладом командира, але утруднюється маневр і пілотування літака, особливо на великій швидкості і малій висоті польоту.

У розімкненому бойовому порядку літаки та авіаційні підрозділи розташовані один відносно іншого на збільшених дистанціях, інтервалах і перевищеннях (приниженнях) на візуальній видимості або видимості за приладами.

Під час польоту у розімкненому бойовому порядку забезпечується виконання послідовних атак авіаційними ланками, парами і поодинокими літаками, полегшується пілотування, маневр авіаційних підрозділів на маршруті і у районі цілі, спостереження за повітряним простором та пошук цілі.

При діях у районі цілі дистанції й інтервали у розімкненому бойовому порядку повинні забезпечити безпеку від засобів ураження, що застосовуються літаками (групами літаків), які летять попереду.

У розосередженому бойовому порядку літаки та авіаційні підрозділи розташовані один відносно іншого за межами візуальної видимості або видимості за приладами. Даний бойовий порядок застосовується при діях вночі і вдень у складних метеоумовах.

При виконанні бойових завдань авіаційні частини (підрозділи) застосовують такі основні форми бойових порядків: “колона”, “пеленг”, “клин”, “фронт”, “змійка”.

Приклади форм бойових порядків пар, авіаційних ланок і ескадрилій ВА наведені на рис. 2.1.

Бойовий порядок авіаційних частин (підрозділів) може складатися з груп різного тактичного призначення: основної групи, груп забезпечення і резервної групи (резерву).

Кількість, склад і місце цих груп у бойовому порядку авіаційних частин (підрозділів) визначається у залежності від поставленого бойового завдання та умов його виконання.

Варіант побудови бойового порядку бр ТА подано на рис. 2.2.

Основна група складає основу бойового порядку і призначається для безпосереднього виконання поставленого бойового завдання авіаційними частинами (підрозділами). Основна група бойового порядку частин (підрозділів) різних родів авіації може бути: ударною, десантною, транспортною та ін.

Групи забезпечення призначені для створення сприятливих умов основній групі. До них відносяться групи: дорозвідки, РЕБ, придушення засобів ППО, прикриття, демонстративна, позначення (освітлювання) цілей та ін.

Група дорозвідки призначена для уточнення місцезнаходження (координат), напрямків і швидкості руху цілі, характерних орієнтирів для виходу на неї, а також уточнення відомостей про засоби ППО противника, радіаційну обстановку, погодні умови і передачу цих відомостей командирам основної чи інших груп та на відповідний ПУ. Група дорозвідки виконує політ попереду основної групи на часовому інтервалі.

Група РЕБ виконує завдання щодо придушення активними і пасивними перешкодами РЛС виявлення, управління і наведення ЗКР, ЗА і винищувачів противника, а також координаторів ГСН КАР класу “поверхня – повітря” і “повітря – повітря”. Завдання з ведення РЕБ здійснюють також літаки інших груп тактичного призначення поряд з виконанням основного завдання.

Група придушення засобів ППО уражає (знищує) наземні засоби ППО противника на маршруті польоту та у районі цілі. Місце групи у бойовому порядку визначається так, щоб удари по наземних засобах ППО противника були завдані до визначеного моменту виходу основної групи на рубіж пуску ЗКР (відкриття вогню ЗА) або на рубіж виявлення РЛС противника.

Група прикриття від атак винищувачів (вертольотів) противника відбиває атаки винищувачів (вертольотів) противника по літаках основної групи та інших груп.

Демонстративна група призначена для відвертання уваги противника від основної групи, створення сприятливих умов для подолання об’єктової ППО противника. Демонстративна група виконує бойовий політ спільно з основною групою до визначеного рубежу або за самостійним маршрутом. Відповідні дії демонстративної групи можуть поєднуватися з веденням дорозвідки, ураженням (знищенням) наземних засобів ППО противника або застосуванням засобів РЕБ.

Група позначення (освітлювання) цілей створюється при веденні бойових дій у складних умовах для візуального пошуку і виявлення цілей (вночі, у сутінках, вдень при обмеженому огляді місцевості). Вона здійснює політ попереду основної групи на часовому інтервалі, що забезпечує своєчасне виявлення і позначення (освітлювання) цілей, і також передачу про них необхідної інформації командиру основної групи. При позначенні (освітлюванні) цілей літаки групи застосовують світлові або радіотехнічні засоби.

Резервна група (резерв) призначена для вирішення раптово виникаючих завдань або для нарощування (посилення) зусиль основної групи.