3.Відмежування права соціального захисту від інших галузей права

Право соціального захисту пов’язане з конституційним правом, норми останнього становлять основний зміст та гарантії права людини на соціальний захист, основні засади його здійснення, закріплюють повноваження державних органів у сфері соцзахисту.

Право соціального захисту тісно пов’язане з адміністративним правом, відносини між різними органами державної виконавчої влади та управління у зв’язку з їх виконавчо-розпорядчою діяльністю по організації соціального захисту складають предмет адміністративного права.

Відносини, які пов’язані з утворенням і витрачанням коштів різних фондів не є предметом права соцзахисту, а відноситься до фінансового права.

Право соціального захисту пов’язане також з цивільним правом, адже цивільно-правовими засобами у сфері соцзахисту регулюються відносини з приводу надання соціальних послуг на приватних засадах та здійснення недержавного пенсійного забезпечення при укладенні пенсійних контрактів.

Право соціального захисту тісно пов’язане з трудовим правом. Відносини з приводу соціального захисту стосовно трудових відносин можуть існувати в кілька способів.

По-перше, відносини з приводу обов'язкового державного соціального страхування обов'язково існують паралельно з трудовими відносинами, так би мовити, супроводжують їх. Наприклад, у випадку надання допомог по тимчасовій непрацездатності як із загального захворювання, так і у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, при народженні дитини, по догляду за дитиною тощо.

По-друге, відносини з приводу соціального захисту можуть передувати виникненню трудових правовідносин. Це стосується випадків працевлаштування особи за допомогою державної служби зайнятості.

По-третє, право соціального захисту пов'язане з трудовим правом також тим, що отримавши в установленому порядку певний соціальний статус, наприклад інваліда тощо, ця особа, ставши працівником (уклавши трудовий договір), привносить свій соціальний статус і на підприємство. Тобто відбувається певне "накладення" статусів і це надає такому працівникові особливе правове становище у трудових правовідносинах.

4.Метод права соціального захисту

Метод права соціального захисту – сукупність способів, прийомів та засобів регулювання суспільних відносин, у яких реалізуються заходи щодо захисту населення від несприятливих наслідків соціальних ризиків.

Метод правового регулювання суспільних відносин у сфері соціального захисту характеризується такими ознаками:

1) поєднанням загальнообов'язкового державного соціального страхування і державного соціального надання;

2) сполученням імперативного і диспозитивного способів правового регулювання з перевагою імперативного способу, а також централізованого, муніципального і локального правового регулювання;

3) застосуванням спеціально дозволеного типу правового регулювання (дозволено лише те, що прямо зазначено в законі), за якого право вимоги щодо надання соціального забезпечення належить фізичній особі, а обов'язок щодо надання певного соціального блага покладено на чітко визначених суб'єктів;

4) для виникнення соціально-захисних правовідносин необхідна наявність особливих юридичних фактів (юридичного складу), в основі якого — настання певного соціального ризику — події, котра, як правило, не залежить від волі особи (настання інвалідності, досягнення пенсійного віку, тимчасова втрата працездатності, безробіття тощо).