9. Державний контроль та нагляд за господарською діяльністю.

Одним із засобів державного контролю є державна реєстрація суб’єктів господарювання, яка здійснюється відповідно до положень господарського кодексу та ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Здійснюючи державну реєстрацію, держава веде облік суб’єктів господарювання, регулює питання створення суб’єктів господарювання та обумовлює початок діяльності суб’єкта господарювання. Державна реєстрація полягає у засвідчені факту створення або припинення ЮО, засвідчені факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичної особи шляхом внесення відповідних записів до єдиного державного реєстру. Також держава здійснює контроль та нагляд за господарською діяльністю у наступних сферах:

• Сфера збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб’єктами господарських відносин, тобто контроль за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності.

• Сфера фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин, тобто контроль за додержанням суб’єктами господарювання кредитних зобов’язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержання вимог валютного законодавства і податкової дисципліни.

• Сфера цін і ціноутворення, тобто контроль за додержанням суб’єктами господарювання державних цін на продукцію та послуги.

• Сфера монополізму та конкуренції, тобто контроль з питань додержання антимонопольного конкурентного законодавства.

• Сфера земельних відносин, тобто контроль за використанням та охороною земель.

• Сфера водних і лісового господарства, тобто контроль за використанням та охороною вод і лісів, відтворення водних ресурсів та лісів.

• Сфера виробництва та праці, тобто контроль за безпекою виробництва і праці, додержанням законодавства про працю, за пожежною, екологічною, санітарно-гігієнічною безпекою, за дотриманням стандартів, норм та правил, якими встановлено обов’язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності.

• Сфера споживання, тобто контроль за якістю та безпечністю продукції та послуг.

• Сфера зовнішньоекономічної діяльності контроль з питань економічної, екологічної, соціальної безпеки.

10. Особливості управління господарською діяльністю в державному та комунальному секторах.

Особливість державного сектору економіки полягає в тому, що суб’єктами господарювання в ньому є:

 Суб’єкти, що діють лише на основі державної власності.

 Суб’єкти, державна частки у статутному капіталі яких перевищує 50%.

 Суб’єкти, державна частка у статутному капіталі яких становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

Суб’єктами управління у державному секторі економіки є КМУ, міністерства, інші органи влади та організації.

11. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства.

Норми ГП як загальні правила поведінки суб’єктів господарських відносин функціонують завдяки своїй нормативній формі, а саме формі нормативних актів. Саме у формі нормативних актів норми ГП приймаються, вивчаються та застосовуються, тобто функціонують як загальнообов’язкові правила господарювання. ГЗ можна визначити як систему нормативних актів, які, згідно із законом, є інституційними джерелами ГП. Основними джерелами ГП є саме закони та інші нормативні акти. Такі джерела права, як звичай та судовий прецедент у ГП застосовуються рідко.

Система ГЗ обумовлена предметом регулювання, межі якого визначені у кодифікованому акті ГЗ - в ГКУ. Виходячи із цього, предметом ГЗ є господарські відносини, тобто відносини між організаціями щодо виробництва та реалізації продукції, відносини у капітальному будівництві, відносини у закупівлі сільськогосподарської продукції в аграрних товаровиробників, відносини організацій всіх видів транспорту з клієнтами та між собою, відносини у державному страхуванні тощо.

Теорія ГП виходить з того, що як галузь ГЗ окреслене лише господарськими правовідносинами і не включає всіх нормативних актів, які теж регулюють економіку. У такому спеціальному значенні ГЗ кодифіковане шляхом прийняття ГКУ.

Першою ознакою та особливістю ГЗ є комплексний зміст основних нормативних актів, які більш повно характеризують цю галузь законодавства. Переважна більшість нормативних актів ГЗ включає норми 2 та більше галузей права. Як приклад, можна навести транспортні кодекси та статути. Другою ознакою та особливістю ГЗ є те, що воно включає в себе одно галузеві акти ГЗ. До таких актів слід віднести Положення про поставки товарів народного споживання. Даний акт є одно галузевим, оскільки регулює відносини щодо укладання та виконання відповідних господарських договорів.

Об’єктивною ознакою ГЗ є множинність актів, що обумовлено наступним:

• Це законодавство регулює різні види господарської діяльності, кожен з яких має суттєві особливості, які враховуються у спеціальних актах.

• В економіці наявні різні форми власності, що теж відповідним чином диференціює акти ГЗ.

• На території України до цього часу застосовуються акти союзу РСР з питань, які не врегульовані українським законодавством за умови, що вони не суперечать конституції та законам України.

• Тривалий час був відсутній кодифікований акт ГЗ, натомість діяла значна кількість актів, прийнятих вищим та центральними органами виконавчої влади.

Наступною ознакою ГЗ є його поєднання з комерційним правом інших країн та міжнародними договорами з господарських питань. Таке поєднання здійснюється за певними принципами:

1) Принцип пріоритету спеціальних норм міжнародного договірного права над загальними нормами ГП.

2) Принцип надання нормам міжнародних економічних договорів статусу національного законодавства України.

3) Право сторін зовнішньоекономічних договорів обирати право країни, яке буде регулювати їхні права та обов’язки.

Поняття ГЗ охоплює як закони у власному значенні, так і інші нормативні документи з питань господарської життєдіяльності. Це законодавство включає в себе і так зване відомче законодавство. До відомчих нормативних актів належать ті, які мають нормативну силу стосовно прав та обов’язків суб’єктів господарських відносин. Це нормативні акти міністерств, державних комітетів, інших органів виконавчої влади, що здійснюють державне управління економікою. Незважаючи на те, що стосовно господарських відносин впроваджено принцип прямої дії законів і сфера дій відомчого законодавства таким чином обмежується, його питома вага у ГЗ ще є досить значною. З метою забезпечення законності актів відомчого законодавства в Україні запроваджено державну реєстрацію відомчих нормативних актів, яку здійснює, як правило, Міністерство юстиції України.

До ГЗ належать також нормативні акти, які називають локальними або статутними. До них відносяться статути та засновницькі договори підприємств, господарських товариств, господарських об’єднань, положення про структурні підрозділи господарських організацій. Дані нормативні акти є своєрідним елементом господарського законодавства, оскільки

1) Зазначені акти приймаються, як правило, тими суб’єктами, статутні процедури функціонування яких вони регулюють, тобто підприємствами, господарськими товариствами тощо.

2) За колом осіб такі акти є суб’єктними, тобто поширюються лише на тих суб’єктів, які їх прийняли. Звідси визначення локальні.