7. Прогнозування та планування економічного та соціального розвитку.

У теорії ГП розрізняють такі правові форми здійснення державного регулювання економіки, як державне прогнозування та розроблення програм економічного та соціального розвитку України. Прогнозування та планування економічного та соціального розвитку є одним із основних напрямів економічної політики держави і однією з правових форм державного управління економікою. Державне прогнозування економічного та соціального розвитку – це науково обґрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих АТО, можливого стану економіки та соціальної сферу у майбутньому, а також альтернативні шляхи і строки досягнення параметрів економічного та соціального розвитку. Основними формами державного планування господарської діяльності є:

A. Державна програма економічного та соціального розвитку України – це документ, в якому позначаються цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку, засоби та шляхи їх досягнення, формується взаємоузгоджена і комплексна система заходів органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на ефективне розв’язання проблем економічного та соціального розвитку, а також характеризуються очікувані зміни у стані економіки та в соціальній сфері.

B. Державний бюджет України – план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади

C. Інші програми з питань економічного і соціального розвитку.

Державна цільова програма – це комплекс взаємопов’язаних завдань і заходів, які спрямовані на розв’язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки та АТО…. Та узгоджені за строком виконання, складом виконавців та ресурсних забезпеченням. Державні цільові програми поділяються на:

I. Загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля – це програми, які охоплюють всю територію держави або значну кількість її регіонів, мають довгостроковий період виконання та здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади.

II. Інші програми, метою яких є розв’язання окремих проблем розвитку економіки та суспільства, а також проблем розвитку окремих галузей економіки та АТО, що потребують державної підтримки.

8. Засоби державного регулювання господарських відносин.

Державне керівництво економікою здійснюється у таких формах, як законодавча, податкова, кредитна та субвенційна.

Законодавча форма державного регулювання означає, що приймаються спеціальні законодавчі акти, які встановлюють відносно рівні можливості, перешкоджають розвитку монополізованого виробництва та встановленню непомірно високих цін (антимонопольне законодавство)

Податкова і кредитна форми регулювання передбачають використання податків та кредитів з метою впливу на обсяг виробництва. Змінюючи податкові ставки та пільги, уряд впливає на звуження або розширення виробництва та на інвестиційні рішення.

Субвенційна форма регулювання здійснюється шляхом надання державних субсидій або окремих пільг певним галузям. Виділяючи субсидії та знижуючи податкові ставки, держава таким чином змінює розподіл ресурсів і субсидовані галузі отримують можливість відшкодувати витрати, які вони не могли би відшкодувати за ринковими цінами.

Основними засобами державного регулюючого впливу на діяльність суб’єктів господарювання є:

1) Державне замовлення

Є засобом державного регулювання економікою шляхом формування на договірній основі складу та обсягу продукції, необхідної для державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку цієї продукції серед суб’єктів господарювання незалежно від форм власності. Державний контракт – це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб’єктом господарювання – виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов’язання сторін і регулюються їх господарські зобов’язання.

2) Ліцензування, патентування, квотування

Ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності і квотування є засобами державного регулювання у сфері … спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.

Ліцензія – це документ державного зразка, якій засвідчує право суб’єкта господарювання – ліцензіата на здійснення зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом встановленого строку за умови дотримання ліцензійних умов.

Торговий патент – державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта господарювання займатися певним видом підприємницької діяльності впродовж встановленого строку.

Спеціальний торговий патент – це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта господарювання на особливий порядок оподаткування відповідно до закону.

3) Сертифікація та стандартизація

Стандартизація – діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар’єрів у торгівлі і сприянню у науково-технічному співробітництві.

Сертифікація – це підтвердження відповідності якості продукції та послуг вимогам стандартів, що здійснюється з метою запобігання наданню послуг та реалізації продукції небезпечної для життя, здоров’я та майна громадян і довкілля, сприяння споживачеві у виборі продукції, створення умов для участі суб’єктів господарювання у міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі. Застосування нормативів та лімітів

4) Регулювання цін і тарифів

5) Надання інвестиційних, податкових та інших пільг

6) Надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій

Держава може надавати дотації суб’єктам господарювання, зокрема на виробництво життєво необхідних продуктів харчування, життєво важливих лікарських препаратів, на імпортні закупівлі окремих товарів тощо.

Особливе місце в системі державного регулювання займають податки. Система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України, а сама система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості. Поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб’єктів господарювання та громадян.