77. Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство.

З дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури:

1) госп діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу

2) строк виконання усіх зобов’язань боржника вважається таким, що настав

3) у банкрута не виникає жодних додаткових зобов’язань, у тому числі щодо сплати податків і зборів, крім витрат, пов’язаних із здійсненням ліквідаційної процедури

4) припиняється нарахування неустойки (штрафи, пені, процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості боржника)

5) відомості про фінансове становище боржника перестають бути конфіденційними та становити комерційну таємницю

6) програш майна банкрута допускається у порядку, встановленому законом

7) скасовуються арешт, накладений на майно боржника та інші обмеження, щодо розпорядження майном боржника

8) вимоги за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час здійснення провадження можуть пред’являтись лише в межах ліквідаційної процедури протягом 2 місяців з дня офіційного оприлюднення, повідомлення про визнання боржника банкрутом; даний строк є граничним і поновленню не підлягає

З дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом припиняються повноваження органів управління банкрутом щодо управління банкрутом та розпорядження майном, якщо цього не було зроблено раніше. Керівник банкрута звільняється з роботи, а також припиняються повноваження власника майна.

З метою виявлення кредиторів з вимогами до банкрута, що виникли під час здійснення процедур банкрутства, здійснюється офіційне оприлюднення такого повідомлення, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України. У постанові про визнання боржника банкрутом суд призначає ліквідатора.

Ліквідатор – ФО, яка відповідно до судового рішення організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому законом порядку.

Ліквідатор здійснює такі повноваження:

1. Приймає до свого відання майно боржника та забезпечує його збереження.

2. Виконує функції з управління та розпорядження майном боржника.

3. Проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута.

4. Аналізує фінансове становище банкрута.

5. Виконує повноваження керівника банкрута.

6. Очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

7. Пред’являє до 3-х осіб вимоги, щодо повернення дебіторської заборгованості.

8. Здійснює інші повноваження.

Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута, ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами:

- проведення аукціону

- продаж безпосередньо Ю або ФО

Кошти, одержані від продажу майна банкрута спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку черговості.

Наявні та отримані від продажу майна та інші кошти банкрута спрямовуються та задоволення вимог кредиторів відповідно до такої черговості: У першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою;

б) вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових

відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, грошової

компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки

працівникам, які мають дітей, право та які виникло протягом двох років, відпрацьованих до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю

на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання

державних або громадських обов'язків, гарантії та компенсації при службових

відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), право на які виникло

протягом трьох останніх місяців до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб;

г) втрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату

державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення

справи про банкрутство; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах

інформації про порядок продажу майна банкрута; витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому ст. 27 Закону (ці витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом).

У другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із:

а) зобов'язань банкрута перед своїми працівниками (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу;

б) зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян (у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) зобов'язань

зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування (шляхом капіталізації відповідних платежів у встановленому законом порядку);

в) вимоги громадян-довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучають майно (кошти) довірителів (вкладників).

У третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків та інших обов'язкових платежів; вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом.

У четверту чергу задовольняються всі включені до реєстру вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі й вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

У п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства.

У шосту чергу задовольняються інші вимоги.